Робоча навчальна програма для студентів III курсу зі спеціальності „міжнародне право 030202)
| Вид материала | Документы |
- Робоча навчальна програма для студентів 3-го курсу спеціальності 030400 „Міжнародне, 456.43kb.
- Робоча навчальна програма дисципліни світова економіка для студентів спеціальності, 610.92kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 0304 "Міжнародні відносини" напряму, 503.7kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 639.47kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності "060101 Правознавство" Затверджено, 408.94kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 944.73kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 797.55kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 1918.21kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності видавнича справа та редагування, 600.72kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030. 302 "Реклама та зв'язки, 310.69kb.
Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4–38. Спеціальна література до теми: 52–55, 109. Документи: 4, 6. Лекція 4. Система і структура міжнародного права (4 год.) Проблеми аналізу системи міжнародного права та її поняття. Співвідношення системи й структури міжнародного права. Міжнародне право як багатофункціональна і складно структурована система. Головні компоненти структури міжнародного права: галузі та підгалузі права; інститути міжнародного права; норми міжнародного права. Поняття галузі міжнародного права та її структура. Види галузей міжнародного права. Поняття й структура інститутів міжнародного права. Класифікація інститутів сучасного міжнародного права: загальносистемні, міжгалузеві, внутрішньогалузеві, комплексні, суміжні інститути міжнародного права. Система міжнародного права, система науки міжнародного права й система учбових курсів міжнародного права. Семінар 4. Поняття системи і структури міжнародного права (2 год.)
3. Поняття і критерії відокремлення галузей міжнародного права та їх структура. 4. Поняття і критерії відокремлення інститутів міжнародного права та їх класифікація. 5.Поняття структури міжнародного права та її співвідношення з системою міжнародного права.
учбових курсів міжнародного права. Самостійна робота (8 год.) I. Законспектувати: Гл. III. Теоретические аспекты понятия системы современного международного права//Фельдман Д.И. Система междуна- родного права. – Казань, 1983. II. Підготувати (самостійно, письмово) схему: „Система міжнародного права” у вигляді основних елементів системи та їх взаємозв'язків, для обговорення на семінарському занятті. III. Прокоментувати наступні доктринальні положення: 1. „Краща точка зору полягає в тому, що міжнародне право фактично є системою звичаєвого|звичний| права, над якою впродовж|упродовж| двох поколінь була споруджена супра-структура „конвенційного” або правотворчого права, основним недоліком якого є|з'являтися,являтися| те, що, як вчить|вчити| нас історія, слід покладатися|гадатися| на систему звичаєвого|звичний| права” – проф. Дж. Брайерлі. 2. „... елементи системи міжнародного права можна було б зобразити|змалювати| концентричними приблизно у такому вигляді: інститут є|з'являтися,являтися| ширшим поняттям по відношенню до вхідної в нього норми, підгалузь або галузь – ширшим поняттям по відношенню до інституту, нарешті|урешті|, система включає всі галузі міжнародного права. Особливе місце |позичати,посідати|в системі займають|позичати,посідати| принципи міжнародного права і перш за все|передусім| принципи юс когенс” – проф. Д.Б. Фельдман. 3. „Система міжнародного права – це об'єктивно існуюча цілісність внутрішньо взаємозв'язаних елементів: загальновизнаних принципів; норм міжнародного права (договірних і зазвичаєво-правових); рішень|розв'язання,вирішення,розв'язування| і рекомендаційних резолюцій міжнародних організацій; рішень|розв'язання,вирішення,розв'язування| міжнародних судових органів; а також інститутів міжнародного права. Всі ці елементи системи в різних поєднаннях складають галузі міжнародного права” – проф. М.А. Баймуратов. IV. Логічно завершити наступні положення: 1. Первинний елемент системи міжнародного права – норма. Вона є юридичною моделлю певних міжнародних відносин, система ж міжнародного права – юридична модель… . 2. Основними критеріями визнання сукупності норм права галуззю права є: 1) ..., 2)…, і т. д. 3. Особливу роль у системі міжнародного права відіграють його основні принципи, які встановлюють найбільш важливі і найбільш загальні... . 4. Під традиційними галузями часто мають на увазі ті галузі, які … . Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4 – 16. Спеціальна література до теми: 39-41, 56. Лекція 5. Норми міжнародного права (6 год.) Поняття та характерні риси норм міжнародного права. Об’єкт та метод регулювання міжнародно-правових норм. Внутрішня структура та особливості норм міжнародного права. Види міжнародно-правових норм та їх класифікація: за місцем у системі; за сферою дії; за юридичною силою; за характером нормативного припису; за функціями в системі; за формою й способом утворення; за строком дії. Концепція “м’якого права” (soft law) у доктрині міжнародного права. Ієрархія норм міжнародного права. Співвідношення юридичної сили звичаєвих і договірних міжнародно-правових норм. Основне завдання та види кодифікації норм міжнародного права. Прогресивний розвиток міжнародного права. Взаємодія норм міжнародного права з нормами інших систем регулювання сучасними міжнародними відносинами. Семінар 5. Поняття норм міжнародного права і їх види (4 год.) 1. Поняття та характерні риси норм міжнародного права. 2. Внутрішня структура та особливості норм міжнародного права. 3. Види міжнародно-правових норм та їх класифікація. 4. Поняття імперативних норм (jus cogens) та особливості їх творення. 5. Концепція “м’якого права” (soft law) у доктрині міжнародного права. 6. Ієрархія норм міжнародного права. Співвідношення юридичної сили звичаєвих і договірних міжнародно-правових норм. 7. Поняття кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права. 8. Взаємодія норм міжнародного права з нормами інших систем регулювання сучасними міжнародними відносинами. Самостійна робота (8 год.) I. Дати визначення та навести приклади наступних норм (письмово): принцип міжнародного права, норма міжнародного права (нмп), імперативна нмп (jus cogens), диспозитивна нмп (jus dispositivum), рекомендаційна нмп, універсальна нмп, регіональна нмп, партикулярна нмп, локальна нмп, матеріальна нмп, процесуальна нмп, зобов’язуюча нмп, уповноважуюча нмп, забороняюча нмп, відсильна нмп, строкова нмп, безстрокова нмп. II. Проаналізувати нормативні та доктринальні положення: 1. “імперативна норма загального міжнародного права є нормою, яка приймається і визнається міжнародним співтовариством держав загалом як норма, відхилення від якої недопустимо і яка може бути змінена тільки подальшою нормою загального міжнародного права, що носить такий же характер” (ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів). 2. “У якості норм jus cogens виступає вся сукупність фундаторських і спеціальних принципів загального міжнародного права, які мають характер імперативних норм. Вони є нормами вищого порядку по відношенню до всіх інших норм міжнародного права, оскільки норми jus cogens не допускають відхилення змісту інших міжнародно-правових норм від своїх вимог” (Василенко В. А. Основы теории международного права. – К., 1988. –С. 235–236). 3. “Нормами так званого м’якого права э інституційні, рекомендаційні неправові норми, які містяться в документах міжнародних міжурядових організацій, настанови яких можуть мати обов’язковий політичний, але не юридичний характер. Такі норми виконують надзвичайно важливу допоміжну роль у становленні або визначенні opinio juris звичаєвих та підготуванню і розробленню договірних міжнародно-правових норм” (Міжнародне право. Основи теорії. – К., 2002. – С. 182.). 4. “Особливу роль в системі сучасного міжнародного права відіграють норми ergo omnes, які являють собою, як правило, разраховані на багатократне|багаторазовий| застосування|вживання| загальновизнані|загальнопризнаний| багатосторонні|багатосторонній| норми глобального характеру|вдача|. Норми ergo omnes, з одного боку, конкретизують принципи загального|спільний| міжнародного права, а з|із| іншого, служать підставою|основа,заснування| для вироблення суб'єктами міжнародного права норм обмеженої дії” (Василенко В.А. Основы теории международного права. – К., 1988. – С. 231.). III. Проаналізувати та класифікувати наступні норми міжнародного права: 1. „Всі Члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканості або політичної незалежності любої держави, так і яким-небудь іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй ” (п. 4 ст. 2 Статуту ООН). 2. „Співдружність засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів. Держави члени є самостійними і рівноправними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями” (ст. 1 Статуту Співдружності Незалежних Держав, 1993 р.). 3. „ Кожна Сторона зобов'язується: а) не допускати на своїй території випробування будь-яких ядерних вибухових пристроїв; в) не здійснювати будь-яких дій для надання сприяння або заохочення випробування усякого ядерного вибухового пристрою будь-якою державою” (ст. 6 Договору про без'ядерну зону південної частини Тихого океану /Договір Раротонга, 1985 р.). 4. „1. Право на життя є невід'ємне право кожної людини. Це право охороняється законами. Ніхто не може бути довільно позбавлений життя. 2. У країнах, які не скасували смертної кари, смертні вироки можуть виноситись тільки за самі тяжкі злочини згідно з законом, який діяв під час звершення злочину і який не суперечить постановам цього Пакту і Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього” (пп. 1 - 2 ст. 6 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права людини, 1966 р. ). 5. „Договірні сторони зобов`язуються видавати одна одній взаємно за клопотанням, відповідно до положень цього Договору, осіб які знаходяться на їх території, з метою проведення щодо них кримінального переслідування або виконання покарання” (п. 1 ст. 60 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, 1994 р. ). Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4–38. Спеціальна література до теми: 39–43, 50, 57–62, 109. Документи: 6, 12. Контрольні запитання до змістовного модуля 1 1. Термін «міжнародне право». 2. Поняття міжнародного права. 3. Предмет і об'єкт міжнародного права. 4. Характерні особливості міжнародного права. 5. Природа юридично обов'язкової сили міжнародного права. 6. Функції міжнародного права. 7. Виникнення міжнародного права і періодизація його історії. 8. Формування та особливості міжнародного права в додержавний період. 9. Міжнародне право стародавніх держав. 10. Міжнародне право в епоху середньовіччя. 11. Класичне міжнародне право. 12. Перехід до сучасного міжнародного права та утвердження основних його засад. 13. Історія науки міжнародного права. 14. Розвиток науки міжнародного права в Україні. 15. Поняття «джерела міжнародного права». 16. Аналіз статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. 17. Міжнародний договір як універсальне джерело міжнародного права. 18. Міжнародний звичай як універсальне джерело міжнародного права. 19. Загальні принципи права в системі джерел міжнародного права. 20. Значення актів та рішень міжнародних органів та організацій для формування норм міжнародного права. 21. Рішення міжнародних судів та арбітражів як допоміжні засоби для визначення норм міжнародного права. 22. Доктрина міжнародного права як допоміжний засіб для визначення норм міжнародного права. 23. Значення національного законодавства та рішень національних та міжнародних судів для формування норм міжнародного права. 24. Проблеми аналізу системи міжнародного права. 25. Поняття системи міжнародного права. 26. Система міжнародного права і структура міжнародного права. 27. Основні елементи системи міжнародного права їх поняття та критерії виділення. 28. Система міжнародного права, система науки міжнародного права, система підручників (викладання) міжнародного права. 29. Поняття і характерні риси норм міжнародного права. 30. Види міжнародно-правових норм та їхня класифікація. 31. Поняття імперативних і диспозитивних норм та особливості їх творення. 32. Класифікація міжнародно-правових норм за юридичною силою дії. 33. Класифікація міжнародно-правових норм за характером нормативних приписів. 34. Класифікація міжнародно-правових норм за змістом та місцем у системі міжнародного права. 35. Концепція «м'якого права» (soft law). 36. Ієрархія норм міжнародного права. 37. Кодифікація та прогресивний розвиток норм міжнародною права. 38. Взаємодія норм міжнародного права з нормами інших систем регулювання міжнародних відносин. змістовий МОДУЛЬ 2. Лекція 6. Основні принципи міжнародного права ( 6 год.) Поняття основних принципів міжнародного права. Функції основних принципів міжнародного права. Природа й ознаки основних принципів міжнародного права. Класифікація й зміст основних принципів міжнародного права. Співвідношення основних принципів системи, принципів галузі та інституту, універсальних, регіональних і партикулярних принципів. Принцип заборони застосування сили або загрози силою. Принцип суверенної рівності держав. Принцип невтручання. Принцип територіальної цілісності держав. Принцип непорушності державних кордонів. Принцип мирного врегулювання спорів. Принцип поваги прав і основних свобод людини. Принцип рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею. Принцип співробітництва. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань. Семінар 6. Поняття і зміст основних принципів міжнародного права (4 год.) 1. Поняття основних принципів міжнародного права.
11. Принцип мирного врегулювання спорів.
13. Принцип рівноправності і права народів розпоряджатися власною долею. 14. Принцип співробітництва.
Самостійна робота (8 год.) I. Прокоментувати наступні доктринальні положення: 1. “Основні принципи міжнародного права – концентровано виражені і узагальнені загальновизнані норми поведінки суб'єктів міжнародних відносин із приводу найбільш важливих питань міжнародного життя” (Словник міжнародного права. – М., 1986. – С. 275). 2. “Основні принципи міжнародного права... являють собою фундаторські міжнародно-правові, що визначають основний зміст сучасного міжнародного права, його сутність і характер, загальновизнані і загальнообов'язкові, вищого порядку правила поведінки держав і інших суб'єктів міжнародного права у процесі їх міжнародного спілкування і співпраці ” (Ушаков Н. А. Проблемы теории международного права. – М., 1988. – С. 86.). 3. “In the present world community, even after the collapse of the Soviet Union and most other socialist countries, States are divided economically and politically and often their relations are beset with tensions. The principles therefore represent the fundamental set of standards on which States are not divided and which allow a modicum of relatively smooth international relations. They make up the apex of the whole body of international legislation. They constitute overriding legal standards that may be regarded as the constitutional principles of the international community” (Cassese A. International Law. – Oxford, 2001. – Р. 88). II. Визначити та обґрунтувати (письмово): 1. Чи існують законні, з точки зору міжнародного права, винятки з основного принципу невтручання у внутрішні справи держав ? 2. Чи відповідає основним принципам сучасного міжнародного права незастосування сили і територіальної цілісності держав: силове рішення по врегулюванню територіальних питань на Далекому Сході і у Європі союзними державами по закінченню Другої світової війни ? 3. В чому полягає розбіжність між принципами непорушності державних кордонів і територіальної цілісності держави ? 4. Чи відповідає основним принципам сучасного міжнародного права рішення обох палат Конгресу США (жовтень 2002 р.) про надання повноважень президенту розпочинати військову операцію проти Іраку незважаючи на рішення Ради Безпеки ООН з цього питання ? 5. Якщо держава забезпечує народу право на самовизначення чи є правомірним, з точки зору міжнародного права, розчленування такої держави на суверенні державні утворення по волі тієї або іншої національної меншини ? Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4–16, 25, 28, 30–34. Спеціальна література до теми: 43, 58–61, 63. Документи: 3, 10, 11, 13–16. Лекція 7. Міжнародне і внутрішньодержавне право (6 год.) Значення проблеми співвідношення міжнародного й внутрішньодержавного права. Теорії співвідношення міжнародного й внутрішньодержавного права (дуалістична теорія, теорія примату національного права над міжнародним, теорія примату міжнародного над національним правом, теорія координації). Доктрина міжнародного права про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері. Форми реалізації норм міжнародного права у національному праві. Концепція імплементації норм міжнародного права, концепція трансформації і концепція узгодження норм двох систем права на стадії правотворчості й реалізації норм права. Обов’язок держави забезпечити дотримання норм міжнародного права (трансформація, відсилка, інкорпорація, перетворення, легітимація, рецепція, уніфікація, паралельна правотворчість тощо). Конституційне право і судова практика окремих держав щодо співвідношення національного та міжнародного права. Національне законодавство України, її судова практика та міжнародне право. Конституція України про дію міжнародного права у внутрішньому праві. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. про дію міжнародного права у внутрішньому праві. Національне законодавство в міжнародній судовій практиці. Семінар 7. Співвідношення й взаємодія міжнародного і внутрішньодержавного права (4 год.)
права. 2. Теорії співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права: а) теорія примату національного права над міжнародним; б) дуалістична теорія; в) теорія примату міжнародного над національним правом; г) теорія координації. 3. Доктрина міжнародного права про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері. 4. Форми реалізації норм міжнародного права у національному праві: а) концепція імплементації норм міжнародного права; б) концепція трансформації; в) концепція узгодження норм двох систем права на стадії правотворчості і реалізації норм права. 5. Конституційне право і судова практика окремих держав щодо співвідношення національного та міжнародного права. 6. Національне законодавство України, її судова практика про співвідношення національного та міжнародного права. 7. Національне законодавство держав у практиці міжнародних судових установ. Самостійна робота (8 год.) I. За допомогою вивчення основної та додаткової літератури закріпити знання наступного понятійного апарату до теми: співвідношення внутрішньодержавного і міжнародного права; взаємодія міжнародного і внутрішньодержавного права; міжнародний (національний) правопорядок; імплементація норм міжнародного права; рецепція норм міжнародного права (загальна, часткова), легітимація; інкорпорація, трансформація, відсилання, ратифікація, узгодження норм двох систем права, трансформаційні норми; паралельна правотворчість, уніфікація, перетворення. II. Дати юридичний аналіз наступним доктринальним положенням і визначити концептуальну позицію авторів: 1. „Якщо ми допускаємо, що держава юридично підпорядкована міжнародному правопорядку, більш високому, ніж національний правопорядок, то держава, тобто національний правопорядок, не може бути суверенним, тобто бути вищою правовою владою. Держава відрізняється від інших корпорацій, що знаходяться усередині держави, тільки безпосереднім підпорядкуванням міжнародному праву” (Kelsen H. Principles of International Law. – N.Y., 1952. – Р.110). 2. „... ніяк не можна визнати, що міжнародний договір одночасно є або стає законом будь-якої держави. Договір і закон відмінні один від одного, як різні правопорядки, до якого вони відповідно належать. … договір є обіцянкою, яка набуває обов'язкового значення в силу основної норми “ pacta sunt servanda” у той час як закон є наказ, який зобов'язує в силу основної норми, яка примушує згідно з даним правопорядком, до підпорядкування даним наказам ” (Анцилотти Д. Курс международного права права. – М., 1961. Т. 1. – С. 345-346). 3. „ ... що стосується ієрархії міжнародних договорів у внутрішньому праві України, то, незалежно від характеру і виду міжнародного договору, вони повинні у разі колізії їх положень з внутрішнім правом, мати перевагу над нормами останнього, у тому числі й тими, що мають характер Іех роsterior. Те ж саме має стосуватися й міжнародно-правових зобов'язань України звичаєвого характеру” (Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. д.ю.н., проф. В.Н.Денісова. – К., 2006. – С. 39). 3. „... міжнародне і національне право є самостійними системами норм із своєю специфікою, притаманною кожній системі” (Блищенко И. П. Международное и внутригосударственное право. – М., 1960. – С. 115, 194, 199, 222). 4. „...міжнародне і внутрішньодержавне право не відірвані одне від одного і не становлять єдиної правової системи, міжнародне і внутрішньодержавне право - найскладніші соціальні системи, що знаходяться у тісних зв'язках і у стані активній взаємодії, взаємовпливу” і “ найбільш прийнятною і широко використовуваною формою вирішення суперечностей, виникаючих між внутрішньодержавним і міжнародним правом, є узгодження двох правових систем” (Буткевич В.Г. Соотношение международного и внутригосударственного права. – К. , 1981. – С. 271, 209-280). 5. “An increasing number of jurists wish to escape from the dichotomy of monism and dualism, holding that the logical consequences of both theories conflict with the way in which international and national organs and courts behave. Thus Sir Gerald Fitzmaurice challenges the premiss adopted by monists and dualists that international and municipal law have a common field of operation. The two systems do not come into conflict as systems since they work in different spheres. Each is supreme in its own field. However, there maybe a conflict of obligations, an inability of the state on the domestic plane to act in the manner required by international law: the consequence of this will not be the invalidity of the internal law but the responsibility of the state on the international plane. Rousseau has propounded similar views, characterizing international law as a law of co-ordination which does not provide for automatic abrogation of internal rules in conflict with obligations on the international plane” (Brownlie I. Principles of Public International Law. – Oxford, 2003. – Р. 33-34). 6. “Each system is supreme in its own field, and neither has a hegemony over the other. And yet any generalities can only provide a background to the complex relations between the two systems” (Brownlie I. Principles of Public International Law. – Р. 53). III. Дати юридичний аналіз нормативних положень: 1. „1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. 2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору” ( ст. 19 Закону України про міжнародні договори України в редакції 2004 р.). 2. „Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України”. (ст. 9 Конституції – Основного Закону України ). 3. „ Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй” (ст. 8 Конституції України 1996 р.). 4. „Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору” (ст. 15 Конституції Російської Федерації ). 5. “Ця Конституція і закони Сполучених Штатів, видані для її виконання, так само як і всі договори, що укладені або будуть укладені Сполученими Штатами, є найвищими законами країни, і судді кожного штату зобов'язані їх виконувати, навіть, якби в Конституції і законах окремих штатів траплялися суперечливі постанови.” ( ст. VI абз. 2 Конституції США ). 6. “Республіка Панама поважає загальновизнані норми міжнародного права, які не суперечать її національним інтересам ” (ст. 4 Конституції Панами 1978 р. ). Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4–38. Спеціальна література до теми: 39–42, 64–67. Документи: 1, 2, 7, 8. Лекція 8. Суб’єкти міжнародного права (4 год.) Поняття суб’єкта міжнародного права. Основні риси та особливості міжнародної правосуб’єктності. Загальні ознаки суб’єктів міжнародного права. Інститут міжнародної правосуб’єктності. Юридична природа суб'єкта міжнародного права. Види норм міжнародної правосуб’єктності. Функції норм інституту міжнародної правосуб’єктності. Держава – основний (головний, універсальний) суб’єкт міжнародного права. Основні елементи держави. Обсяг міжнародної правосуб’єктності у простих (унітарних) і складних держав (федерації, конфедерації, унії). Основні права держав. Основні обов’язки держав. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій (похідна, спеціальна). Загальні права й обов’язки міжнародних організацій. Міжнародна правосуб’єктність народу, який бореться за створення незалежної держави. Особливі види міжнародної правосуб’єктності (квазідержави, вільні міста, Ватикан, Мальтійський лицарський орден). Лекція 9. Правове становище фізичних і юридичних осіб в міжнародному праві (2 год.) Сучасні концепції про становище фізичної особи в міжнародному праві. Правовий статус фізичної особи в міжнародних (міждержавних) правовідносинах та індивіда в міжнародних правозахисних міжнародних організаціях. Правовий статус іноземних юридичних осіб. Порядок захисту прав і інтересів іноземних юридичних осіб. Питання про міжнародну правосуб'єктність багатонаціональних корпорацій і транснаціональних компаній. Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4–38. Спеціальна література до теми: 11 (– С. 235–293), 42 (Т. 2), 73. Семінар 8. Інститут міжнародної правосуб’єктності (2 год.)
ознаки суб’єктів міжнародного права.
міжнародного права.
міжнародного права. Основні елементи держави. Обсяг міжнародної правосуб’єктності у простих (унітарних) і складних держав (федерації, конфедерації, унії). Основні права й обов’язки держав.
спеціальна). Загальні права й обов’язки міжнародних організацій.
незалежної держави.
компаній. Самостійна робота (11 год.) I. Пояснити значення понять і термінів: міжнародна дієздатність; міжнародна правоздатність; міжнародна деліктоздатність; міжнародна правосуб`єктність, суб'єкт міжнародного права, основні права і обов'язки суб'єктів міжнародного права, суверенітет, основний суб`єкт міжнародного права, похідний суб'єкт міжнародного права, первинний суб'єкт міжнародного права, універсальний суб'єкт міжнародного права, держава, міжнародна організація, міжнародна міжурядова організація, специфічне державоподібне утворення (квазідержава), спеціальний суб'єкт міжнародного права, народ, що виборює незалежність, фізична особа, юридична особа, нормотворчість, нормоздійснення. II. Проаналізувати і визначити концептуальну позицію авторів: 1. “One of the distinguishing characteristics of contemporary international law has been the wide range of participants performing on the international scene. These include states, international organisations, regional organisations, non-government organisations, public companies, private companies and individuals. Not all such entities will constitute legal persons, although they may act with some degree of influence upon the international plane. International personality is participation plus some form of community acceptance. The latter element will be dependent upon many different factors, including the type of personality under question. ... Particular branches of international law here are playing a crucial role. Human rights law, the law relating to armed conflicts and international economic law are specially important in generating and reflecting increased participation and personality in international law” (Malcolm N. Shaw. International Law. – Cambridge, 2007. – Р. 176-177). 2. „Дійсно, в сучасному міжнародному праві є ряд норм, що розповсюджуються безпосередньо на індивідів… . А якщо є відносини, в яких беруть участь індивіди і НУМО, і ці відносини врегульовані міжнародним правом, то, природно, що учасники таких відносин повинні визнаватися суб'єктами міжнародного права" (Тимченко Л.Д. Международное право. – Харьков, 1999. – С.47.). 3. „Автор вважає себе рішучим прихильником підвищення ролі міжнародного права в забезпеченні прав людини, але не переконаний в тому, що оптимальний шлях до цього пролягає крізь проголошення міжнародної правосуб’єктності індивіда” (И.И. Лукашук. Международное право. Общая часть. – М., 1996. – С. 16.). 3. “Здійснюючи співпрацю, держави приймають на себе зобов'язання визнати за індивідом певні права, створюють і міжнародні механізми їх захисту”. (И. И. Лукашук. Международное право. Общая часть. – М., 2001. – С. 27.). 4. „Що стосується індивідів, то їх не можна «звести в ранг» суб'єктів міжнародного права шляхом укладання угод, що допускають прямі звернення індивідів до міжнародних органів… укладаючи між собою угоди про надання тим або іншим категоріям індивідів прямого доступу до міжнародних органів, держави, які б не були їх бажання і наміри, не в змозі перетворити індивіда в учасника міждержавних відносин і суб'єкта міжнародного права. Міжнародні правовідносини в зв'язку з цим будуть виникати не між індивідами і такими установами або індивідами і згаданими державами, а між даними державами і між ними і вказаними установами”. (Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах. Том 1: Современные теоретические проблемы. – М., 1999. – С.120 –121). 5. “To differentiate the position of individuals from that of States, it can be maintained that while States have international legal personality proper, individuals possess a limited locus standi in international law. Furthermore, unlike States, individuals possess a limited array of rights and obligations; on this score, one can speak of a limited legal capacity (in this respect, they can be put on the same footing as other non-State international subjects: insurgents, international organizations, and national liberation movements)” (Cassese A. International Law. – Oxford, 2001, – Р. 85). 6. „Вочевидь, фактором утвердження міжнародної правосуб’єктності фізичної особи може бути не те або інше твердження науковця, а аналіз міжнародної практики, передусім джерел міжнародного права і судової практики. Втім, доктринальний підхід не слід цілком ігнорувати, адже він може свідчити і про opinio juris sive necessatis стосовно правосуб’єктності фізичної особи в міжнародному праві”. (Міжнародне право. Основи теорії. – К., 2002.– С. 333– 334.) 7. Самостійно провести аналіз монографічних та нормативних джерел міжнародного права та міжнародної судової практики для обгрунтування своєї позиції щодо питання про міжнародну правосуб’єктність фізичної особи. Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4–38. Спеціальна література до теми: 42 (Т. 2), 69–73. Документи: 1. Контрольні запитання до змістовного модуля 2
універсальних, регіональних і партикулярних принципів. 8. Принцип заборони застосування сили або загрози силою. 9. Принцип суверенної рівності держав. 10. Принцип невтручання. 11. Принцип територіальної цілісності держав. 12. Принцип непорушності державних кордонів. 13. Принцип мирного врегулювання спорів. 14. Принцип поваги прав та основних свобод людини. 15. Принцип рівноправності і права народу розпоряджатися власною долею. 16. Принцип співробітництва. 17. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань. 18. Значення проблеми співвідношення міжнародною і внутрішньодержавного права. 19. Теорії співвідношення міжнародного і національного права. 20. Доктрина міжнародного права про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері. 21. Конституційне право і судова практика держав щодо співвідношення національного та міжнародного права. 22. Співвідношення національного законодавства України, її судової практики і міжнародного права. 23. Конституція України про дію міжнародного права у внутрішньому праві. 24. Стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. про дію міжнародного права у внутрішньому праві 25. Національне законодавство та міжнародна судова практика . 26. Поняття суб'єкта міжнародного права. 27. Основні риси та особливості міжнародної правосуб’єктності. 28. Інститут міжнародної правосуб'єктності. 29. Держава основний суб'єкт міжнародного права. 30. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій. 31. Міжнародна правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави. 32. Особливі види міжнародної правосуб'єктності. 33. Питання міжнародної правосуб'єктності фізичної особи. 34. Питання міжнародної правосуб’єктності транснаціональних компаній. 35. Україна як суб’єкт сучасних міжнародних відносин. . I I СЕМЕСТР змістовий МОДУЛЬ 3. Лекція 10. Визнання в міжнародному праві (4 год.) Поняття визнання. Інститут визнання в міжнародному праві. Форми визнання: де-юре, де-факто, ад хок. Типи та засоби здійснення визнання: наочно засвідчене, таке що припускається, зумовлене, колективне, передчасне, спізніле, скасоване. Визнання держав. Конститутивна теорія визнання. Декларативна теорія визнання. Визнання урядів. Доктрина законності. Доктрина Тобару. Доктрина Естрада. Доктрина “ефективного контролю”. Визнання урядів у вигнанні. Інші види визнання: визнання органів національного опору; органів національно-визвольних рухів; “повсталої сторони” або “воюючої сторони”, “організовані озброєні угрупування” та “антиурядові збройні сили”. Семінар 9. Поняття, види і форми визнання в міжнародному праві (2 год.)
урядів у вигнанні.
а) органів національного опору; б) органів національно-визвольних рухів; в) “повсталої сторони” або “воюючої сторони”; г) “організовані озброєні угрупування” та “антиурядові збройні сили”.
Самостійна робота (7 год.) I. Пояснити значення понять і термінів: міжнародне визнання; інститут визнання; визнання держав; визнання урядів; прихід до влади конституційним (неконституційним) шляхом; визнання “де-юре”; визнання “де-факто”; визнання “ad hoc”; наочно засвідчене визнання; визнання, що припускається; зумовлене визнання; колективне визнання; визнання „повсталої сторони”; визнання „воюючої сторони”; визнання органів національного опору; визнання органів національно-визвольних рухів; „організовані озброєні угрупування”; „антиурядові озброєні сили”. II. Проаналізувати положення та ситуації: 1. “The fact that an existing state is generally considered to have a number of rights and duties under international law, even before recognition, is an element in favour of the declaratory view. On the other hand, the judicial practice of many states according to which an unrecognized state or government does not enjoy the full and complete rights of a foreign state or government before national courts points to the constitutive character of recognition. The essence of this jurisprudence is that recognition creates a new legal situation which did not exist simply in virtue of the effective establishment of the new state or government. Furthermore, in cases where the facts relating to the effectiveness or independence of a new regime are subject to different evaluations, recognition is something more than a mere declaration of an existing fact. It then has a constitutive character in so far as it precludes the recognizing state from afterwards contesting the facts. In those cases, however, where there could be no controversy about the statehood of the new political entity, or about the effectiveness of a new regime, recognition is purely declaratory” (Manual of Publik International Law / Edited by Max Sorensen. – Lоndon, 1968.- P. 276-277). 2. У справі|річ| про визнання|зізнання| революційного уряду (Tinoco Concessions (GB v. Costa Rica, 1923)), арбітр В. Тафт заявив, що “невизнання іншими державами вимоги уряду бути визнаним національним представником, свідчить, зазвичай|звично|, про те, що він не здобув незалежності і такого контролю (в країні), щоб бути таким відповідно до міжнародного права (Report of International Arbitral Award (RIAA) I. – P.389). 3. 16 грудня 1991 р. міністри закордонних справ держав членів Європейського Співтовариства|спілка| прийняли „Декларацію по Югославії”, яка застосовує „Директиви” до держав, що виникли в наслідок |унаслідок,внаслідок| розпаду колишньої |коллапс,разрушение| Югославії. У ній, зокрема, наголошувалося, що якщо ці нові держави потребують|потребувати| визнання|зізнання|, заява повинна бути передана Арбітражній Комісії. У своїх Висновках|укладення,ув'язнення| № 4 і № 5 від 11 січня 1992 р. Арбітражна Комісія вирішила|розв'язати|, що Боснія і Герцеговина і Хорватія ще не відповідали всім необхідним вимогам для визнання|зізнання| (пізніше, коли ці вимоги були розцінені як виконані, визнання|зізнання| державам було надано. У Висновках|укладення,ув'язнення| № 6 і № 7 Арбітражна Комісія визнала, що Македонія і Словенія відповідають таким вимогам (EJIL. 4 (1993). - P. 77-80). 4. 15 листопада 1983 р. Турецька|Турція| Республіка Північний Кіпр проголосила себе незалежною державою і була визнана Туреччиною|Турція|.|объявленный| Рада|порада| Безпеки ООН, глави держав Європейського Співторвароиства і Комітет Міністрів Ради Європи ухвалили рішення про те, що декларація незалежності цього утворення «не має юридичної сили». Вони зажадали її «відгуку|відкликання|» і звернулися|обернулися| до всіх держав «не визнати ніякоі киприотської держави|жоден| окрім|крім| Республіки Кіпр» (Doc. UNO SC. 541 18.11.1983). 5. У серпні 2008 р., після закінчення військових дій в Грузії, Росія, а згодом Нікарагуа, Венесуєла та Науру (на серпнь 2011 р. тільки чотири країни), офіційно визнали незалежність що самопроголосили Абхазія і Південна Осетія. Грузія відмовляється визнати Абхазію і Південну Осетію незалежними країнами, і по колишньому вважає їх грузинськими територіями. А дії Росії сприймаються як провокація і бажання додати легітимності неконституційним режимам правління. „Закликаємо міжнародне співтовариство зайняти тверду позицію відносно авантюрних дій російської сторони, оскільки ясно для всіх, до яких тяжких наслідків вони можуть привести”, – заявив МЗС Грузії. III. Визначити правові джерела наступних рішень: 1 серпня 2011 р. ссылка скрыта повідомило, що Україна визнала Перехідну національну владу Лівії (повстанців) єдиним законним представником лівійського народу. 4 серпня 2011 р. Кубинський МЗС заявив про те, що Гавана не визнає Перехідну національну раду Лівії, звинувативши НАТО у вбивстві тисяч мирних громадян, а ООН - в потуранні загарбницькій війні на лівійській території. Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 4–16, 4–9, 16, 18, 32, 34–35. Спеціальна література до теми: 74 – 75. Лекція 11. Правонаступництво держав (4 год.) Поняття правонаступництва. Підстави правонаступництва. Об’єкт дії норм правонаступництва. Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. Дія міжнародних договорів при переході частини території від однієї держави до іншої, об’єднанні держав, внаслідок відокремлення частини або частин території держави (поділ держави з продовженням існування держави-попередниці або її зникнення). Принцип „pacta sunt servanda”. Правонаступництво нових незалежних держав щодо багатосторонніх і двосторонніх угод. Принцип “tabula rasa”. Правонаступництво держав щодо державної власності. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р. Правонаступництво держав щодо державних архівів. Основні правила правонаступництва державних архівів при зміні території держави-попередника. Правонаступництво держав щодо державних боргів при різних видах зміни території держави попередника. Особливий режим вирішення питання боргу щодо нових незалежних держав. Поняття континуітету в міжнародному праві: неперервність міжнародної правосуб’сті держав, Врегулювання проблем правонаступництва у зв’язку з припиненням існування СРСР. Правонаступництво України. Семінар 10. Правонаступництво держав (4 год.)
норм правонаступництва.
а) при переході частини території від однієї держави до іншої; б) при об’єднанні держав; в) при відділені частини або частин території держави.
5. Правонаступництво держав щодо державних архівів. 6. Правонаступництво держав щодо державних боргів при різних видах зміни території держави попередника ( боржника). Особливий режим вирішення питання боргу щодо нових незалежних держав.
існування СРСР. 8. Правонаступництво України. Самостійна робота (7 год.) I. Ознайомитись і проаналізувати зміст основних положень : Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р.; Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р. I I. Прокоментувати наступні нормативні положення: 1. „Незалежна держава не зобов'язана зберігати чинним будь-який договір або ставати його учасником у силу винятково того факту, що у момент правонаступництва держав цей договір був чинним відносно території, що є об'єктом правонаступництва держав” (ст. 16 Віденської конвенції про правонаступництво держави відносно договорів 1978 р.). 2. „Коли частина або частини території держави відділяються і створюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередник: а) будь-який договір, що є чинним у момент правонаступництва держав, продовжує бути чинним відносно кожної створеної таким чином держави-наступника” (ст. 34 ). 3. „Правонаступництво держав як таке не зачіпає: a) кордонів, встановлених договором; або b) зобов'язань і прав, встановлених договором і віднесених до режиму кордону” (ст. 11 ). 4. „Коли держава розділяється і припиняє своє існування і частини території держави-попередниці створюють дві або декілька держав-наступниць і якщо відповідні держави-наступниці не домовились про інше: а) нерухома державна власність держави-попередниці переходить до держави-наступниці, на території якої вона знаходиться; b) нерухома державна власність держави-попередниці, що знаходиться за межами її території, переходить до держав-наступниць у справедливих частках” (ст. 18). III. Підготувати аснотацію на монографію (письмово): Ноговіцина Ю.О. Міжнародно-правові аспекти правонаступництва України. – К., 2006. Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Додаткова література: 6, 8, 16, 24, 33–34. Спеціальна література до теми: 76 – 82. Документи: 17–26. Лекція 12. Міжнародний правотворчий процес (4 год.) Сутність міжнародного правотворчого процесу. Держава – головний суб’єкт правотворчого процесу. Дві взаємопов’язані стадії правотворчого процесу: досягнення згоди суб’єктів міжнародного права щодо змісту правил поведінки та досягнення згоди (на рівні волевиявлення) стосовно визнання цих правил поведінки як норм міжнародного права. Міжнародна нормотворча діяльність міжнародних організацій. Принципи міжнародного правотворчого процесу. Класифікація принципів міжнародної правотворчої діяльності. Односторонні акти держав у міжнародному правотворчому процесі. Види, форми та характер положень односторонніх актів держав. Участь громадськості в міжнародному правотворчому процесі. Кодифікація, як засіб здійснення правотворчої діяльності. Інкорпорація. Семінар 11. Сутність міжнародного правотворчого процесу (2 год.)
принципів міжнародної правотворчої діяльності.
Самостійна робота (7 год.) I. Визначити : в чому полягають особливості створення міжнародно-правових звичаїв.
Черниченко С.В. Проблемы международного правотворчества // Теория международного права. – Т. 2 – М., 1999. – С. 245-329. Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Спеціальна література до теми: 42 (Т.2), 109. Лекція 13. Реалізація норм міжнародного права (4 год.) Поняття реалізації норм міжнародного права в системі механізму міжнародно-правового регулювання. Форми й способи реалізації норм міжнародного права. Застосування права. Дотримання норм міжнародного права. Виконання норм міжнародного права. Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права. Нормативно-правовий та інституційний компоненти забезпечення реалізації норм міжнародного права. Міжнародний контроль та правозастосовче сприяння як важливі умови забезпечення реалізації норм міжнародного права. Внутрішньодержавний (або національний) механізм реалізації норм міжнародного права: механізм нормативно-правового забезпечення та інституційний (організаційно-правовий) механізм. Державні органи, що входять до внутрішньодержавного інституційного механізму реалізації норм міжнародного права. Національний організаційно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права в Україні. Семінар 12. Механізми реалізації норм міжнародного права (2 год.)
права.
міжнародного права в Україні. Самостійна робота (7 год.) I. Визначити (письмово): поняття й структуру внутрішньодержавного організаційно-правового механізму реалізації норм міжнародного права в Україні. II. Законспектувати: Романюк В.О. Реалізація Україною міжнародних зобов’язань незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів// Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. д.ю.н., проф. В.Н.Денісова. – К., 2006. – С. 411-425. Джерела інформації: Основна література: 1– 3. Спеціальна література до теми: 39, 42 (Т.2), 83 – 85. |