Спецкурс для студентів вищих навчальних

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Програма виробничої практики для студентів із спеціальності „Фізика твердого тіла, 143.26kb.
• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• Призначений для студентів заочної форми навчання вищих технічних навчальних закладів, 3779.66kb.
• Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (витяги), 61.83kb.
• Міністерство охорони здоров’я України буковинський державний медичний університет, 414.27kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• Навчальному році Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих,, 430.73kb.
• Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.

продовжували найбільш успішно зберігали свою рідну мову, їх кількість зросла до 11,4 млн. осіб, з котрих рідною мовою користу­валися 11,2 млн. (98,4%), а на українську перейшли лише 177,5 тис. осіб (1,6%). За цей період з усіх народів найбільше втратили рід­ну мопу євреї, їх кількість скоротилася до 486,3 тис. осіб (0,9%), з яких рідною мовою користувалися лише 34,6 тис. осіб (7,1%), перейшли на російську 440,7 тис. осіб (90,6%), визнали українсь­ку :іа рідну 10,1 тис. осіб (2%). Також більш активно русифікува­лися білоруси—-з 440 тис. осіб рідною мовою користувалися

2. тис. (35,5%), перейшли на російську 242,7 тис. осіб (55,2%), а на українську—лише 40,8 тис. осіб (9,3%). Такі ж тенденції про­стежуються у поляків та молдаван, серед яких більшість корис­тувалася російською, а не українською мовою.
   

Якщо порівняти два періоди (1926-1959рр. і 1959-1989рр.), то наведені матеріали переконливо доводять, що процес русифіка­ції українського населення в СРСР і всього населення, котре осе­лилося на українських землях, у другому періоді відбувався зна­чно інтенсивніше. Причиною цього була більш жорстка русифіка­торська політика, яка проводилася радянським урядом стосов­но усіх «нацменшин», у тому числі й українців.

Значну роль у русифікації населення відіграли антинаціона­льні, антиукраїнські заходи, які активно впроваджувалися ра­дянською владою, зокрема прийняття у лютому 1958 р. закону «Про зміцнення зв’язку школи з життям». У квітні 1959 р. його було терміново продубльовано в Україні. Закон примушував батьків віддавати своїх дітей у школи з російською мовою ви­кладання. Проти нього активно виступили видатні діячі україн­ської культури. Русифікація проводилася також під гаслом фор­мування в СРСР нової, вищої ніж національна спільноти—радян­ського народу. До них також слід додати постанову ЦК КПРС і РМ СРСР, прийняту таємно у червні 1983 р. «Про додаткові заходи що­до удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах і навчальних закладах союзних республік». На вико­нання цієї постанови партійно-державне керівництво прийня­ло власну постанову, за якою вчителям шкіл, котрі викладають російську мову та літературу, підвищувалася заробітна плата на 15% за «особливо складні умови роботи». Також розширювався набір до аспірантури для підготовки викладачів російської мови та літератури. Цією ж постановою передбачалися інші заходи поширення російської мови в Україні.

Які ж зрушення відбулися в користуванні рідною мовою за ча­сів незалежності? Відповідь на це запитання дають матеріали першого Всеукраїнського перепису населення 2001 р. Кількість українців майже не змінилася—37,5 млн. осіб. Оскільки загальна чисельність населення України скоротилася, то питома вагаукра- їнців серед населення зросла—до 77,7% (у 1989 р вона станови­ла 72,7%).

Однак зростання питомої ваги українців у нашій державі не можна ототожнювати зі збільшенням їх кількості, адже цей по­казник залишався без змін. На це вплинуло загальне скорочення населення України, а також сприятливі умови життя у незалеж­ній державі, які повернули зрусифікованих українців до своїх коренів. Ті ж причини вплинули і на загальне скорочення кіль­кості росіян. Слід підкреслити, що в часи незалежності не було як масового повернення українців до своїх земель з колишніх союзних республік, а також закордоння, так і масового переїзду росіян з наших земель до своєї держави.

Навіть за часи незалежності кількість українців, котрі визна­вали свою мову рідною, становила менше ніж 32 млн. осіб—85,2%, тобто зменшилася на 1,4%, а тих, що перейшли на російську— зросла до 5,5 млн. осіб (14,8%).

Як і в попередні часи, в Україні найбільш успішно зберігали рід­ну мову росіяни. їх загальна кількість зменшилася до 8334,1 тис. осіб, з них російську мову рідною визнали 7993,8 тис. осіб (95,8%), українську—до 328,2 тис. осіб до 3,9%. З 275,8 тис. білорусів свою мову рідною визнали 54,6 тис. (19,8%), тобто стільки ж, як і у 1989 р., українську—48,2 тис. осіб (17,5%), а російську—172,3 тис. осіб (62,5%). Зі 103,6 тис. євреїв свою мову рідною визнали 3,2 тис. осіб (3,1%), українську—13,9 тис. осіб (3,4%), російську—86 тис. осіб (82,7%). Загальне зменшення кількості росіян і питомої ваги у користуванні рідною мовою, на мою думку, пов’язане з їх зага­льним зменшенням, а також відновленням українцями свого родинного походження та, відповідно, ставленням до рідної мо­ви. Стосовно представників інших народів, то серед білорусів з

8. тис. осіб свою мову рідною визнали 54,6 тис. осіб (19,8%), їх частка скоротилася на 15,7%, перейшли на українську 17,5%, ні 8,2% більше, а частка тих, хто перейшов на