К э. н., доцент Федорец М. С

Вид материала

Содержание

Якість обліку оплати праці як необхідна складова інформаційної функції системи управління
Проблеми визначення сутності інтелектуального капіталу підприємства та його класифікація

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

Литература:

Положение о документальном обеспечении записей в бухгалтерском учете: утв. М-вом финансов Укр. 24.05.1995 // Бух. учет. Хрестоматия. Ч. 1: сб. систематизированного законодательства / сост. И.Назарбаева, И.Губина; учредит. ЗАО «ХК «Блиц-Информ». – 4-е изд., перараб. И доп. – К. : Блиц-Информ, 2010. – Вып. 1 (янв. 2010). – С. 16–19.
Кодекс України про адміністративні правопорушення : за станом на 26.06.2008 р.: офіц. видання / Верховна Рада України. – К. : Парламентське вид-во, 2008. – 192 с.
Кримінальний кодекс України : за станом на 18.12.2007 р.: офіц. видання / Верховна Рада України. – К. : Парламентське вид-во, 2007. – 192 с.

Діденко О.О.

Керівник к.е.н., професор Рассулова Н.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського

Облік фінансових інвестицій

Суттєвим чинником економічного піднесення в багатьох країнах стала активізація фінансового інвестування через універсалізацію діяльності банківських інститутів і зростання ролі небанківських фінансових установ (страхових компаній, інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів). На відміну від індивідуальних інвесторів, ці структури провадять різні види професійної фінансової діяльності, опікуються капіталом своїх вкладників, шукаючи при цьому оптимальні з точки зору дохідності й ризику схеми розміщення накопиченого капіталу. Таким чином облік фінансових інвестицій – є актуальним питанням в сучасних умовах економіки.

Досліджуючи питання обліку та оцінки фінансових інвестицій, ми звернулися до теоретичних та практичних розробок вітчизняних вчених Ф.Ф.Бутинця, М.Т.Білухи, Б.М.Литвина, а також таких зарубіжних вчених як Х.Андерсон, В.В.Бочаков, А.Д.Шеремет. Досить повний аналіз проведення оцінок у бухгалтерському обліку представлений в монографії Л.Ловінська «Оцінка в бухгалтерському обліку».

Зважаючи на значний світовий прогрес у розробці новітніх фінансових інструментів і методів інвестування коштів, ряд питань, пов’язаних з діяльністю інвестиційних інститутів на фінансовому ринку України, є недостатньо вивченим вітчизняними фахівцями і потребує подальших досліджень у частині теоретико-методологічних засад і практики функціонування інституційних інвесторів у процесі здійснення фінансового інвестування, зокрема це стосується оцінки фінансових інвестицій.

Порядок оцінки фінансових інвестицій визначено П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції», відповідно до якого фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються за собівартістю. Собівартість фінансових інвестицій включає ціну придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансових інвестицій. Даний підхід не суперечить іншим законодавчим актам, що не викликає проблем в оцінці фінансових інвестицій.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу відповідно до П(с)БО 12 залежить від того якими є інвестиції – майновими або борговими; по якому методу враховуються майнові інвестиції; з якою метою були придбані; чи можлива достовірна оцінка справедливої вартості інвестицій.

Важливою проблемою є проведення переоцінки фінансових інвестицій. У цьому питанні ми згодні з думкою Л.Ловінська про те, що переоцінка фінансових інвестицій відповідно до П(с)БО 12 ставить два важливих питання.

Переоцінка фінансових інвестицій пов'язана з рахунками класу 7 «Доходи і результати діяльності» або класу 9 «Витрати діяльності».

Результати переоцінки фінансових інвестицій завжди пов'язані з рахунками доходів (клас 7) або витрат (клас 9). Тут виникає кілька питань.

По-перше, амортизація премії та дисконту боргових цінних паперів є фінансовими витратами і доходами в емітента, оскільки емісія цінних паперів є фінансовою діяльністю. Що стосується інвестора, то придбання цінних паперів є інвестиційною діяльністю. Це пов'язано з тим, що інвестиції враховуються в інвестора, а емітент враховує їх як відповідні активи, у формі яких отримано інвестиції (грошові кошти, матеріали, основні засоби тощо) та зобов'язання або інструменти власного капіталу (в залежності від того, під які цінні папери отримані інвестиції: під боргові або під майнові).

По-друге, результат дооцінки відображається на рахунках доходів, які, в свою чергу закриваються на рахунок 44. Такий підхід спотворює інформацію про отриманого підприємством прибутку, тому як результати дооцінки не є вже отриманим прибутком. Вони стають прибутком тільки після реалізації фінансових інвестицій. Це аналогічно торгової націнки. Націнка на товар (Д-т 281 - К-т 285) не відноситься на рахунки доходів, а доходом націнка стає після реалізації товарів. І це логічно. Логіка підтверджується, крім наведеного, так само вимогами одного з принципів бухгалтерського обліку: принципу обачності (консерватизму), згідно з яким у бухгалтерському обліку потрібно застосовувати такі методи оцінки, «які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства» [3].

Таким чином, на думку Л. Ловінська, при дооцінці фінансових інвестицій суму дооцінки доцільно відносити або на який-небудь коригувальний рахунок до рахунку «Фінансові інвестиції» (аналогічно торгової націнки), або на рахунок «Нереалізований прибуток».

Інша проблема - зниження ціни фінансових інвестицій. Відповідно до вимог принципу обачності суму уцінки фінансових інвестицій слід відображати на рахунках витрат, що призведе до зменшення прибутку в звітному періоді.

Порядок відображення дооцінки (уцінки) фінансових інвестицій залежить від причин збільшення власного капіталу в об'єкта інвестування (емітента) за рахунок фінансових результатів діяльності; результатів попередніх дооцінок (уцінок). Даний підхід є простим і логічним: залежно від того, яка складова власного капіталу змінюється в емітента, аналогічна стаття змінюється в інвестора. Однак, по-перше, зростання прибутку в емітента не можна ототожнювати зі зростанням прибутку в інвестора. У цьому випадку ціна інвестицій дійсно повинна збільшитися, але суму зростання слід відображати в обліку і звітності як нереалізований прибуток або як коригувальну статтю в балансі до статті «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств».

По-друге, відповідно до П(с)БО 12 при зменшенні власного капіталу в емітента за рахунок будь-якої статті, крім нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), якщо сума зменшення, пропорційна частці інвестора у власному капіталі емітента, більше, ніж відповідна складова власного капіталу в інвестора, то ця сума надлишку зменшує нерозподілений прибуток емітент, тобто її відображають в обліку таким чином: Д-т 44 - К-т 141.

Введений П(с)БО 12 порядок обліку дооцінки (уцінки) фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, також суперечить вимогам вже розглянутого принципу обачності. Внаслідок цього інформацію, наведену в балансі та у звіті про фінансові результати (у частині доходів), не можна вважати достовірною.

Таким чином, існуючий порядок обліку дооцінки фінансових інвестицій суперечить вимогам такого принципу бухгалтерського обліку, як обачність. Не дотримання вимог принципу обачності призводить до спотворення інформації, наведеної у фінансовій звітності (Балансі підприємства і Звіті про фінансові результати). Уцінка фінансових інвестицій повинна зменшувати фінансові результати діяльності підприємства. Ми вважаємо, що дооцінку фінансових інвестицій необхідно враховувати на коригуючому рахунку до рахунку «Фінансові інвестиції» або на рахунку «Нереалізований прибуток» та відображати як прибуток тільки в момент реалізації дооцінених фінансових інвестицій, якщо вони будуть реалізовані за ціною, яка вище собівартості їх придбання.

Литература:

Ловінська Л.Г. Оцінка в бухгалтерському обліку: Монографія. - К., 2006. – 256 с.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затв. Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. №91.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV-ВР.
Оцінка фінансових інвестицій та її вплив на достовірність балансу // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - №3. - С. 40.

Дікарєва О.А.

Керівник: к.е.н., доцент Панченко Л.О.

Луганський національний аграрний університет

ЯКІСТЬ ОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

На сьогоднішній день дуже актуальна проблема якості обліку праці, так як ця інформація впливає на ефективність виробництва через інформаційну функцію.

Над цією темою працювали: Б. Бармаки, розглянув проблеми, структуру та організацію функцій інформаційного забезпечення, які впливають на систему управління [1]; Г. Ратнер, у своїй роботі встановив взаємозв'язок зарплати працівника з особистим внеском і кінцевими результатами роботи підприємства [2]; Т. Онищенко описав важливість якості обліку праці [3]; Н.Грабова навела приклади, зразки документів, основні бухгалтерські проводки, які використовуються при обліку розрахунків по оплаті праці [4];

В. Завгородній розкрив перелік нормативних документів, які визначають засади оплати праці працівників, а також розглянув автоматизацію обліку праці та її оплати із використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера [5];

О. Лишиленко розглянув сутність типових форм з обліку особового складу працівників, первинного обліку використання робочого часу, з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі [6].

Недостатня розробленість проблеми та гостра потреба в оновленні якості обліку оплати праці як необхідної складової інформаційної функції системи управління обумовили вибір теми дослідження, її теоретичну і практичну значимість, мету і основні напрями дослідження.

Мета даної статті полягає в розробці пропозицій та рекомендацій з удосконалення первинного, аналітичного та синтетичного обліку оплати праці.

Особливості системи управління бізнесом на сучасному етапі є те, що основними економічними цілями підприємства в ринкових умовах є: підвищення ефективності виробництва, максимізація прибутку, завоювання нових ринків. Разом з тим традиційне мислення і прагнення до економії на заробітній платі забуває про те, що вона впливає на зростання продуктивності праці, його стимулювання, а також на збільшення прибутку підприємства.

Але для того, щоб правильно управляти необхідно отримувати достовірну інформацію, оскільки жодну управлінську функцію не можна здійснювати без інформації.

Дослідження окремих сільськогосподарських підприємств, дозволило нам проаналізувати якість обліку праці та виділили ряд проблем, через які неможливо надати достовірну інформацію для прийняття рішень на підприємствах.

Перша проблема полягає в тому, що у більшості підприємств, у первинних документах відсутні необхідні реквізити. А саме:

У «Наказі про надання відпустки» форми №П-3. відсутні показники умов праці; перелік додаткових відпусток за роботу із шкідливими умовами праці: за безперервний стаж роботи; матерям, які мають дітей віком до 14 років; за багатозмінний режим роботи та інших видів додаткової відпустки. Також відсутня розрахункова частина оплати відпустки, що ускладнює процес обліку та аудиту праці. Тому цю форму потрібно доповнити вище переліченими статтями.

У формі № П-4 «Наказ про припинення трудового договору (контракту)» відсутні: дані про узгодження звільнення з профспілковою організацією; довідка про нездані майново-матеріальні та інші цінності; заява про звільнення з роботи; розрахункова частина; показник невідпрацьованих днів відпустки.

Що стосується організації оплати праці, то перелік посадових окладів на підприємстві встановлюється штатним розкладом, але на сьогоднішній день єдиної типової форми не встановлено, єдиний документ, яким затверджена форма штатного розкладу є наказ Міністерства фінансів України «Про утверджені документи, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.2002 № 57 [7]. Штатний розклад такої форми складають бюджетні організації. На наш погляд сільськогосподарським підприємствам також доцільно складати цей документ, взявши за основу бюджетний розклад. Це дозволить впорядкувати організацію обліку праці на підприємствах.

Основним документом, де згруповано усі види неявок робітників підприємства, є табель обліку робочого часу, але не усі позиції, які наведені в документі, можливо проконтролювати. Неявки з дозволу адміністрації, внутрішньо змінні простої, прогули, відсторонення від роботи за різнімі причинами фіксуються у внутрішньому документі.

Тому ми пропонуємо згрупувати неявки за їх економічним змістом, що дозволить не тільки накопичувати статистичну інформацію, але й використовувати її в оперативному управлінні.

Крім кількісних показників, на наш погляд, до табелю необхідно внести і якісні показники:

відпрацьовано одним робітником за період;
відпрацьовано одним робітником понаднормово за період;
відпрацьовано одним робітником за тиждень;
відпрацьовано одним робітником понаднормово за тиждень.

За цими даними можна розрахувати показники які характеризують ефективність виробництва як окремого робітника, так і в цілому за підрозділом. Розрахунок якісних показників дозволить вирішити такі завдання:

максимально наблизити облік на підприємстві з використання робочого часу до встановленого законом;
відстежити динаміку змін у використанні робочого часу на кожному конкретному підприємстві, а саме надати надійну, неупереджену інформаційну базу для керівника;
наблизити інформаційні дані до міжнародної традиції, довести показники використання робочого часу до рівня зрозумілих та достовірно обґрунтованих для економістів, менеджерів праці на різних підприємствах.

Також існує проблема в організації обліку лікарняних листів, що полягає в тому, що розміщення на лікарняному листі діагнозу пацієнта та коду захворювання є згідно чинного законодавства незаконним, незважаючи на те, що нарахування за тимчасову втрату працездатності в певній мірі залежать від виду захворювання [8].

На наш погляд потребує удосконалення і аналітичний облік особового складу. Ми вважаємо, що доцільно застосувати особовий рахунок для відображення ПДФО, який повинен містити загальні відомості про прізвище, ім'я, по батькові працівника, його посади, відділення, де він працює і кількості утриманців. Також у документі потрібно відображувати наступні дані: місяці, відпрацьовані дні, години, всі види нарахувань за місяць і з початку року, всі види утримань; разом утримано та сума до видачі. Так особовий рахунок працівника дозволить згрупувати дані про нараховану й утриману заробітну плату, й дані про прибутковий податок, необхідний для звіту в податкову інспекцію, що зменшить трудомісткість роботи бухгалтерії вдвічі.

Наступним напрямом вдосконалення якості обліку праці на підприємстві є поліпшення ведення аналітичного та синтетичного обліку. Так, на нашу думку, для більш ефективної організації обліку розрахунків з робітниками і службовцями до рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» доцільно було б ввести не два субрахунки, а шість. Це такі додаткові субрахунки: 663/1 - розрахунки за оплатою відпусток, 663/2 - розрахунки за виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок підприємства, 663/3 - розрахунки за виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування, 663/4 - премії та заохочення, 663/5 - компенсаційні виплати, 663/6 – інші виплати.

Впровадження даних субрахунків дасть змогу розмежувати витрати на оплату, що входять до фонду оплати праці і не входять до нього, але обліковуються на рахунку 66. Крім того, ще дасть змогу здійснювати контроль за цими виплатами.

І, нарешті, вибір автоматизованої системи і правильне її використання зі знанням програми дає можливість формувати аналітичні звіти про щомісячну виробітку кожного працівника окремо, а також усього підрозділу в цілому [9] .

Виходячи з усього цього можна зробити висновки, до поліпшення якості обліку праці:

у «Наказі про надання відпустки» внести показники умови праці;
у формі № п-4 «Наказ про припиненням трудового договору (контракту)» доповнити показниками невідпрацьованих днів відпустки (компенсації);
складати штатний розклад, взявши за основу бюджетний розклад, що дозволить впорядкувати організацію обліку праці на підприємствах;
до табелю обліку робочого часу внести якісні показники;
застосовувати особовий рахунок для відображення податку на прибуток;
аналітичний облік по рахунку 66 «розрахунки з оплати праці» ввести в розрізі шістьох субрахунків.

Література:

Бармаков Б. Роль информационного обеспечения в управлении компанией/ Б. Бармаков// Управление компанией [Электронный ресурс]. - 2010.- Режим доступа: net.
Ратнер Г. Заработанная плата, или как установить взаимосвязь зарплаты работника с личным вкладом и конечными результатами работы подразделения и/или предприятия/ Г. Ратнер / Інтернет-портал для управлінців. - Режим доступа: ement.com.ua.
Онищенко Т. Та інші Оплата праці/ Т.Онищенко – Фактор, 2009.-528с.
Грабова Н.М. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях/ Н. М.Грабова, В.Н. Добровский, 2009./ Под редакцией Кужельного Н. В. – К.: А.С.К., 2009. – 624с.
Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине/В.П.Завгородний. – К.: А.С.К., 2007. – 848 с.
Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік/О.В.Лишиленко – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 69 с.
Наказ Міністерства фінансів України за станом на 19 травня 2010 року №268. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: gazakon.ua.
Матычак Т. Просто банк [Электронный ресурс] - 2011.-Режим доступу: obank.ua.
«Главбух. Труд и зарплата». - 2009. - №10. - [Электронный ресурс] - Режим доступу: ua.

Дуднік А.І.

Керівник: к.е.н., доцент Головащенко О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Сьогодні змінюються фактори розвитку країн і регіонів в умовах фінансової кризи, все більшу увагу серед них набувають фактори інновацій і розповсюдження нових знань. Ринок знань поступово починає відігравати головну роль, випереджаючи розвиток ринку матеріальних товарів. Економіка знань переключається все більше на інноваційний процес, збереження знань в електронних системах та їх подальше використання, обмін знаннями, навчання персоналу, формування бренду та іміджу організації (компанії), яка може бути неоціненною своїм інтелектуальним капіталом.

Багато вчених займаються вивченням сутності та класифікації інтелектуального капіталу, серед яких – вітчизняні: О.Бутнік - Сіверський [4], О.Кендюхов [3], А.Козирев [2], А.Л.Апоненко [5], П.Іванов [6] та зарубіжні дослідники: Л. Едвінсон [1], Мэлоун М. [1]. Кожен з цих авторів висвітлює свій погляд на інтелектуальний капітал і своє бачення сутності даної економічної категорії. Однак, на наш погляд, дослідження джерел не дає вичерпного розуміння даного питання.

Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити визначення сутності «інтелектуального капіталу» та його класифікацію.

Виділяючи з інтелектуального капіталу структурний і людський, вчені підкреслюють, що надвисокою ринковою ціною підприємство наділяє сукупність людських знань, що виступає у ролі прихованих джерел цінностей [1]. Існують різноманітні підходи щодо трактування інтелектуального капіталу, що обумовлюють методику можливих його оцінок (табл. 1).

Таблиця 1 – Визначення інтелектуального капіталу

Автор та джерело інформації	Визначення
А.М. Козирєв («Інтелектуальний капітал: нова парадигма оцінки бізнесу й нематеріальних активів»)	«Інтелектуальний капітал – це перш за все, люди і знання, якими вони володіють, а також навички і зв’язки і все те, що допомагає ефективно використовувати ці знання і навички» [2]
О. Кендюхов («Гносеологія інтелектуального капіталу»)	«Інтелектуальний капітал – це здатні створювати нову вартість інтелектуальні ресурси підприємства, представлені людським і машинним інтелектами, а також інтелектуальними продуктами, створеними самостійно або залученими як засоби створення нової вартості» [3].
О. Бутнік-Сіверський («Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект»)	«Інтелектуальний капітал – це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості. Як економічна категорія інтелектуальний капітал розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що під час свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості” [4] .
А.П. Апоненко («Управління знаннями»)	«Інтелектуальний капітал – це знання, інформація, досвід, організаційні можливості, інформаційні канали, які можна використовувати, щоб створювати багатство. Це знання, які можуть бути конвертовані у вартість, іншими словами, це сума всього того, що знають і чим володіють працівники, і що формує конкурентоспроможність організації»[5]

Blog

К э. н., доцент Федорец М. С

Содержание