К э. н., доцент Федорец М. С
| Вид материала | Документы |
- Культурология, 395.24kb.
- Рабочая программа по философии для специальности, 379.23kb.
- Методические рекомендации по выполнению, оформлению и защите выпускных квалификационных, 445.38kb.
- Учебно-методические указания по дисциплине отечественная история для студентов неисторических, 762.11kb.
- З виробничої практики, 169.38kb.
- Основные направления конференции, 72.62kb.
- Хмельницького Магістратура "Затверджую", 292.99kb.
- Программа всероссийской научно-практической конференции «проблемы современной экономики:, 87.2kb.
- Зачеты, 37.94kb.
- Программа вступительных испытаний «Финансы» в магистратуру по специальности 080200., 256.16kb.
References:
- Fress Philips E. Accounting Principles/ Philip E. Fress, Carl S. Warren. – Cincinnati; West Chicago; Dallas; Livermore: South – Western Publishing co, 1987.- 1292 p.
- Картузова Т.В. Необхідність переходу України на міжнародні стандарти фінансової звітності// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.9. – 5 с.
- О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине: Закон Украины № 996-XIV от 16.07.99. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: 911.com/.
Поліщук І.П.
Керівник: к.е.н., ст. викладач Леонтьєва В.І.
Миколаївський політехнічний інститут
ВПРОВАДЖЕНННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПРИКЛАДІ ЦЕНТРІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Постановка проблеми. Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що складовими бухгалтерського обліку є фінансовий і управлінський (внутрішньогосподарський) облік. На сьогодні Законом необґрунтовано поставлено знак рівності між внутрішньогосподарським та управлінським обліком.
Згідно з Законом «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» управлінський облік – система підготовки забезпечення різних рівнів управління необхідною інформацією для ефективної організації господарської діяльності суб’єкта, що вивчає не тільки результати проведених операцій, а й дає оцінку операціям (подіям), які можуть мати місце в подальшій діяльності суб’єкта господарювання. Управлінський облік призначено для внутрішніх потреб, а тому часто його називають виробничим внутрішнім обліком.
З урахуванням чого, внутрішньогосподарський облік – інформаційна база управлінського. Завдання його – реєстрація операцій із дотриманням необхідної аналітики для задоволення потреб менеджменту організації окремих сфер (напрямків, питань) діяльності. Можна стверджувати, що внутрішньогосподарський облік за принципами і методами виходить за межі чинних положень бухгалтерського обліку, в іншому випадку це не уможливить консолідацію даних у процесі підготовки фінансової звітності підприємства.
Вивченню цієї теми приділили багато уваги провідні українські фахівці наукового простору: М.Чумаченка, О.Бородкіна, Ф.Бутинця, Б.Валуєва, С.Голова, В.Палія, В.Івашкевича, Л.Наподовської, М.Пушкаря, В.Сопка та ін.
Рекомендовані вченими теоретичні засади реалізації управлінського обліку, на жаль, сьогодні не дають чітких практичних рекомендацій щодо його впровадження.
Мета статті – вивчення сутності управлінського обліку, обґрунтування організаційних засад впровадження центрів відповідальності на вітчизняних підприємствах.
Побудова управлінського обліку на підприємстві вимагає чіткого розмежування виробничих та адміністративних підрозділів. Мається на меті виділення окремих ланок, за якими можуть бути закріплені певні функціональні обов’язки та встановлення відповідальності за їх виконання, тобто формується система управлінського обліку, яка повинна прогнозувати, виявляти, контролювати, аналізувати витрати у процесі повного циклу.
Тому, на багатьох підприємствах основним підходом до побудови управлінського обліку затрат вважається облік за місцями виникнення та центрами відповідальності.
Поняття «центру відповідальності» чітко визначено у фаховій науковій літературі. В загальному розумінні центр відповідальності – це сфера (сегмент) діяльності, у межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники, які він повинен контролювати. Управління за центрами відповідальності – це система управління, яка забезпечує планування, оцінювання, контроль і регулювання діяльності кожного центру відповідальності.
Відповідно, «центром відповідальності» за витратами (центрами витрат) називають центр відповідальності, керівник якого несе персональну відповідальність за їх величину. Організація управлінського обліку не є обов’язковим та регламентованим з точки зору законодавства. Тому, підприємство на власний розсуд може розробляти структуру «центрів відповідальності». Проте неодмінним критерієм «центру відповідальності» повинна бути рівність сфери відповідальності та можливості впливу на показники діяльності підприємства, котрі закріплені за конкретною особою.
Найважливішим елементом управлінського обліку за центрами відповідальності є можливість організувати нормування, планування та власне облік витрат виробництва з метою управління та контролю. В результаті чого виникає посилена увага до об’єктів такого обліку – «місць виникнення витрат».
Створення системи управлінського обліку витрат на основі «центрів відповідальності» та «місць виникнення» зумовлює децентралізацію структури підприємства в цілому та управлінських функцій, зокрема. Це означає безперечний і чіткий поділ підприємства на організаційні ланки (центри) й обов’язкове делегування повноважень щодо управління господарськими процесами від керівника підприємства (однієї людини) менеджерам нижчого рівня (керівникам структурних підрозділів, «центрів відповідальності» тощо). Децентралізована система управління витратами підприємства, на думку більшості науковців, є набагато ефективніша аніж централізована.
Створення на підприємстві центрів відповідальності та ведення аналітичного обліку витрат у розрізі цих центрів дозволяє вирішити ряд проблем, з якими зіштовхуються вітчизняні середні та великі підприємства при здійсненні управління і контролю за господарською діяльністю виробничих підрозділів. Облік за центрами відповідальності допомагає не тільки виявити загальну суму економії або перевитрат різних ресурсів, але і точно визначити, на якій ділянці і через чию провину допущено перевитрату або кому належить заслуга в досягненні економії, сприяє підвищенню рівня відповідальності керівників підрозділів, одночасно, більшій свободі та ініціативі в прийнятті тих або інших управлінських рішень. Тому здійснення обліку витрат за центрами відповідальності є об'єктивною необхідністю.
Висновки. Удосконалення внутрішньогосподарських відносин шляхом впровадження концепції центрів та обліку відповідальності на підприємствах дозволить здійснити перехід від управління командно-адміністративними методами до децентралізованого управління з централізованим контролем, яке відповідає сучасним ринковим умовам господарювання і є необхідною умовою життєздатності підприємства.
Застосування системи управління по центрах відповідальності може мати сенс у великих та середніх організаціях із децентралізованою системою управління. Для її впровадження в організації повинні бути чітко визначені сфери відповідальності і контрольовані статті затрат та доходів для кожного керівника потенційного центру відповідальності. Дана система надає допомогу в плануванні і контролі затрат та доходів організації, дозволяє об'єктивно оцінювати роботу конкретних менеджерів.
Література:
- Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України: Закон Україні від 16.07.99 р. №996 – XIV (з чинними змінами та доповненнями).
- Нападовська Л.В. Навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни «Управлінський облік»/ Уклад. Л.В.Нападовська. – К.: Держкомстат України, 2006. - 296 с.
- Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г.Загородній, Г.Л.Вознюк, Т.С.Сможенко. [вил. 3-тє, випр.. та доповн.] – К.: Т-во «Знання», 2000. – 587 с.
- Податковий кодекс України від 23.12.2010 р. №2856 – VІ (2856-17).
Поліщук І.П.
Керівник: к.е.н., ст. викладач Леонтьєва В.І.
Миколаївський політехнічний інститут
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
В сучасних кризових умовах ефективний розвиток економіки потребує впровадження на підприємствах адекватного управління, яке б відповідало ринковим умовам.
Управлінський облік, що на сьогоднішній день має першорядне значення в роботі бухгалтера, який давно вже є не тільки рахівником, а й аналітиком, потребує чіткого й ясного осмислення економічної сутності витрат, особливо з погляду релевантності, для здійснення своєчасного моніторингу й прийняття правильних управлінських рішень. На сучасному етапі управлінський облік вимагає нового осмислення, перебудови та реформування. Тому обґрунтування сутності, принципів, методів управлінського обліку набуває дедалі більшого значення і залишається актуальним, разом із тим виникає низка питань пов’язаних з розробкою системи організації управлінського обліку в економічній діяльності підприємств України.
Впровадження управлінського обліку на підприємствах в умовах глобалізації економіки України є актуальною темою практично для кожного підприємства, адже для ефективного управління і швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища необхідно використовувати методи управлінського обліку і економічного аналізу.
Дослідженням проблем вдосконалення і практичного використання управлінського обліку займаються такі вчені як Бутинець Ф.Ф., Левицька С.О., Нападовська Л.В., Бєлоусова І.А., Вербовецька С.Г., Кононенко К.В., Голов С.Ф. та інші.
Мета статті: дослідження існуючої системи впровадження управлінського обліку на підприємствах, який є сукупністю способів оцінки, розрахунку і обліку витрат, які забезпечують якість продукції, а також сприяють її покращенню.
У зв'язку з новими умовами змінюється роль управлінського обліку і суттєвому регулюванню підлягають методологічні аспекти його організації.
Погляди на сутність витрат як економічної категорії історично залежать від певних суспільно-економічних умов. Даний фактор привертає увагу дослідників, однак він майже не враховується ними при аналізі системи обліку витрат і шляхів її вдосконалення.
Приймаючи до уваги вітчизняний та світовий досвід, слід виділити три основні мети організації системи управлінського обліку:
- інструмент проведення фінансово-економічних розрахунків, формування бази обґрунтування ефективних управлінських рішень;
- інструмент калькулювання собівартості послуг, продуктів і інших об'єктів витрат для задоволення інформаційних нестатків фінансового менеджменту як системи управління прибутком підприємства через управління витратами;
- інструмент реалізації концепції контролінгу, що подає управлінську інформацію для планування, контролю, оцінки і безперервного вдосконалення організації обліку та діяльності підприємства.
Вплив великої кількості зовнішніх факторів на функціонування підприємства відіграє свою роль у процесі вибору альтернатив, які дозволяють з максимальною користю досягти цілей фірми.
Суттєвим гальмом поширення управлінського обліку в Україні залишається відсутність чіткого визначення переліку складових цього обліку. Основними проблемами, що заважають впровадженню управлінського обліку на вітчизняних підприємствах, на наш погляд, є вплив адміністративної системи; податкова політика, що примушує господарюючі суб'єкти збільшувати витрати з метою зменшення оподатковуваного прибутку тощо.
Для забезпечення раціональної організації управлінського обліку на підприємствах необхідно визначити підходи не стільки у концептуальному плані, скільки у поступовому, взаємопов’язаному та обґрунтованому втіленні ідеї його управлінської орієнтації в практичну діяльність. Для того, щоб вирішити поставлену задачу, необхідно враховувати загальні напрямки розвитку, а також дійсний стан кожного з видів бухгалтерського обліку, систем контролю і аналізу.
Система організації управлінського обліку на підприємствах має визначити порядок відображення управлінської інформації на рахунках обліку. Найбільш доцільним є відображенням операцій на рахунках синтетичного обліку із застосуванням різних варіантів кореспонденції рахунків (рівень конфіденційності у цьому випадку є досить високим).
Управлінський облік на підприємствах повинен будуватися з орієнтацією на потреби управління в інформації і має забезпечувати облік та контроль витрат за об’єктами обліку і в розрізі структурних підрозділів. На підприємствах України доцільно виділити три центри відповідальності: витрат, прибутку та інвестицій.
Особливістю обліку за центрами відповідальності є накопичення даних про витрати та доходи кожного окремого центру відповідальності з метою виявлення відхилень, причин відхилень та відповідальних осіб, які допустили ці відхилення. Важливою передумовою обліку за центрами відповідальності вважають встановлення цільових фінансових показників, їх систематичне вимірювання, порівняння фактичних даних із цільовими показниками, аналіз відхилень та розробка й реалізація відповідних заходів.
Облік відповідальності здійснюється на основі форм звітності, що складається в чітко визначені терміни. Ця звітність містить інформацію про відхилення фактичних показників від планових, нормативних, розрахункових, кошторисних, за які відповідає керівник конкретного центру.
Організація документообігу передбачає забезпечення порядку формування даних на первинних носіях, їх обробку залежно від потреби в інформації, збереженість інформації, терміни і техніку виконання облікових процедур та відповідальних осіб.
Внутрішня управлінська звітність є важливим елементом у системі організації управлінського обліку, на якому практично тримається вся управлінська структура. Важливою умовою впровадження на підприємствах ефективної системи внутрішньої звітності є детальне вивчення завдань, що вирішуються на різних рівнях управління, та виявлення інформаційних потреб, які залежать від повноважень щодо прийняття конкретних управлінських рішень.
Для кожного з напрямків господарської діяльності доцільно створювати
окремі форми управлінської звітності, тобто система звітів повинна бути диференційована і містити в собі:
- накопичені відомості по структурних підрозділах, центрах відповідальності, видах продукції або групах, статтях бюджету;
- зведення, що представлені короткими відомостями про діяльність підрозділу на конкретну дату;
- підсумкові звіти за результатами діяльності підприємства в цілому та його структурних підрозділів за певний період.
Організація управлінського обліку дуже складний багатоступінчастий процес, і у першу чергу, вимагає наявності двох основних компонентів:
- наявності висококваліфікованих фахівців в галузі обліку;
- наявності необхідних ресурсів.
Необхідність залучення для впровадження управлінського обліку на підприємстві висококваліфікованих фахівців пов’язана з тим, що сама специфіка управлінського обліку вимагає глибоких спеціальних знань не тільки в сфері обліку, але й фінансового і стратегічного менеджменту, управління, теорій прийняття рішення, права тощо. Найчастіше в цих цілях залучають спеціальні консалтингові компанії, однак, на нашу думку, це не вихід: по-перше, через високу вартість таких послуг, по-друге, підприємству властиво змінити свою структуру та стратегію, а це вимагає оперативної реакції з боку системи управлінського обліку.
Для організації управлінського обліку на підприємствах крім кваліфікованих працівників необхідно створити повноцінну, здатну до постійних змін і удосконалення матеріальну базу. Мова йде про придбання спеціальних програмних засобів, що відповідають вимогам управлінського обліку. Крім того, управлінський облік повинен носити індивідуальний, властивий тільки даному підприємству характер. Це дозволить виділяти його як особисте ноу-хау підприємства, організація і діяльність якого є комерційною таємницею. Великі об’єми інформації, широка деталізація даних, високі вимоги до оперативності та аналітичності їх – основні причини, що визначають необхідність застосування автоматизації в управлінському обліку на основі використання сучасних технічних засобів, технологій збору та обробки облікової інформації.
Раціональне використання інформаційних технологій в управлінському обліку необхідно розглядати як складову частину загальної проблеми удосконалення управління.
Досвід підприємств України свідчить, що практичне застосування управлінського обліку ще не набуло належного поширення. На нашу думку, основною причиною є те, що в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з управлінського обліку передбачено індивідуальні підходи до організації роботи на цій ділянці у кожному конкретному підприємстві.
Висновки. Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що управлінський облік є ефективним інструментом управління, тому що створює конкурентні переваги в ринковому середовищі, а саме, забезпечує підприємство ключовою інформацією. Система управлінського обліку служить інтересам ефективного управління, тому рішення про доцільність її ведення керівник організації ухвалює виходячи з того, як він оцінює витрати і вигоди від її функціонування.
Література:
- Голов С. Проблеми та перспективи реформування бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - №11.
- Чумаченко Н.Г. Розвиток управлінського обліку в Україні // Світ бухгалтерського обліку. – 1999. - №10-11.
- Гнилицька Л. Прийняття управлінських рішень на основі обліку інформації системи «директ-костинг» // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №3.
- Бєлоусова І. Управлінський облік на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №5.
- Колос І. Інформація підприємства та режим доступу до неї // Вісник податкової служби. – 2005. - №27.
- Бєлоусова І. Роль управлінського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №4.
- Массаковський В. Про управлінський облік // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – №10.
Прихожая Н.В.
Руководитель: к.э.н., доцент Федорец М.С.
Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА БУХГАЛТЕРСКОГО БАЛАНСА НА ПРИМЕРЕ УКРАИНЫ, ГЕРМАНИИ И ЭСТОНИИ
Основной формой финансовой отчетности во всех странах является бухгалтерский баланс предприятия – главный источник информации о финансово-имущественном состоянии предприятия для всех заинтересованных пользователей.
Несмотря на отличия в названии и построении балансов, в их основу в любой стране положено основное уравнение бухгалтерского учета, отображающее взаимосвязь между активами, пассивами (обязательствами и собственным капиталом):
Актив = Капитал + Обязательства.
Суммы из обеих частей уравнения совпадают, потому что они описывают одни и те же объекты, но с двух разных точек зрения: актив отвечает на вопрос: чем являются средства?; Пассив отвечает на вопрос: кто вложил эти средства? [1, с. 20].
Источником данных для составления балансового отчета выступает Главная книга. Одним из отличий построения бухгалтерского баланса в разных странах является форма расположения актива и пассива (вертикальная или горизонтальная) и группировка статей. Для Украины и Германии характерно составление баланса в горизонтальной форме, где актив расположен слева, пассив – справа.
Принцип группировки статей в балансе в разных странах неоднородный. Так, в Германии статьи группируются по экономическому содержанию. В некоторых странах группировка осуществляется по степени ликвидности: в Украине – статьи располагаются в порядке увеличения ликвидности, а в Эстонии – в порядке ее уменьшения.
Таблица 1 – Структура актива баланса
| Германия | Украина | Эстония |
| I.Необоротные активы
| І.Необоротные активы
| I.Оборотное имущество
|
| II.Оборотные активы
| II.Оборотные активы
| II.Основное имущество
|
| III.Предварительно оплаченные расходы и отложенная выручка | ІІІ.Расходы будущих периодов | |
| | IV.Необоротные активы и группы выбытия | |
Следующий весомый раздел баланса – это пассив, который отображает источники образования средств предприятия и их назначение (собственные резервы, займы других предприятий и т.д.). Пассив во всех странах состоит из двух больших частей: обязательства (краткосрочные и долгосрочные) и собственный капитал. Статьи размещаются в порядке уменьшения срочности платежей (Эстония) или наоборот, в порядке увеличения (Германия) [2, с. 547-555].
Таблица 2 – Структура пассива баланса
| Германия | Украина | Эстония |
| І.Собственный капитал
| I.Собственный капитал
| I.Краткосрочные обязательства
|
| ІІ.Специальные статьи для налоговых целей | II. Обеспечение таких расходов и платежей
| II.Долгосрочные обязательства
|
| ІІІ.Начисления
| III. Долгосрочные обязательства
| III.Собственный капитал в акционерном или паевом обществе
|
| ІV.Кредиторская задолженность | IV.Текущие обязательства
| |
| | V.Доходы будущих периодов | |
Итак, капитал в балансе большинства стран представляется в виде: собственного капитала владельцев; акционерного (уставного) капитала по номинальной, неноминальной и объявленной стоимости; внесенного или оплаченного капитала; внесенного (или оплаченного) капитала, превышающего номинальную (или объявленную) стоимость акционерного капитала; прочего внесенного и оплаченного капитала; нераспределенной прибыли [3, с. 28].