Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
им секретарем ЦК КП(б) У Л.Кагановича) чується i нинi у звязку з прийняттям Закону про мови в УРСР та проголошенням незалежностi України.
6. Рекламуючи Росiйський Союз, А. Солженiцин обiцяв i застерiгав: Нiякої насильницької (а не насильницької? питає П.Кононенко) русифiкацiї (але й нiякої насильницької українiзацiї, як з кiнця 20-х рокiв)…
Як же виглядала насильницька українiзацiя насправдi?
1927 року ЦК КП(б) У в заявi до Комiнтерну констатував певний тиск на групи робiтникiв i на членiв партiї росiйської нацiоналiстичної великодержавної стихiї, що прагне на Радянськiй Українi зберегти за росiйською культурою те привiлейоване становище, що вона мала його за царизму… Це виявляється:
1) у зменшеннi значення України як частини СРСР, у прагненнi тлумачити утворення СРСР як фактичну лiквiдацiю нацiональних республiк; 2) у спробi за всяку цiну зберегти перевагу росiйської мови у внутрiшньому державному, громадському i культурному життi України; 3) у формальному ставленнi до проведення українiзацiї, що її визнається лише на словах; 4) у некритичному повтореннi шовiнiстичних великодержавних поглядiв про так звану штучнiсть українiзацiї, про незрозумiлий для народу галицький язик тощо…; у надто тенденцiйному розумiннi окремих перекручень пiд час проведення українiзацiї i в спробах подати їх як цiлу полiтичну систему порушення прав нацiональних меншостей (росiйської, єврейської…).
7. Захисники прав нацiональних меншостей i прав людини не згадують, що паралельно з українiзацiєю йшло нечуване нищення українського народу: розгром Української Автокефальної Православної Церкви, розгром Української Академiї наук з припиненням її видавничої дiяльностi, розгром української кооперацiї, переслiдування i фiзичне знищення українських письменникiв, режисерiв, акторiв i т.д. Однак геноциду серед iнтелiгенцiї виявилось замало. У 19321933 роках був улаштований штучний голод, за допомогою якого було виморено мiльйони селян стихiйних носiїв української мови. Сталін винищував українських селян передусім тому, що вони українці, а вже тоді тому, що вони селяни (Р.Конквест).
Українськомовних громадян вимордували незрiвнянно бiльше, нiж удалося українiзувати росiйськомовних. Та й що там тi перегибы українiзацiї, навiть якщо вони справдi були, в порiвняннi з агонiєю затероризованої, почетвертованої нацiї!
8. У цих умовах думати, не те що розмовляти по-українському було ризиковано. Вiдiрвана вiд своєї єдиної потенцiйної суспiльної основи, насаджувана неукраїнською партiєю й державним апаратом, позбавлена щирости й безпосередности, постiйно врiвноважувана антиукраїнськими заходами українiзацiя в очах пересiчного росiйського чи проросiйського мiщуха виглядала на комедiю, вряди-годи з драматичними нотками, але все-таки комедiю (Ю.Шевельов).
Я був невдоволений тим, як проводилась українізація; я страждав, бачачи самі тільки українські заголовки в газетах (текст російський); я чекав, коли здійсниться пророцтво Скрипника, і в українських містах заговорять по-українському, писав М.Драй-Хмара 1936 року в тюрмі, за декілька днів до заслання на Колиму, звідки він уже ніколи не повернувся. Так і виглядала українізація: заголовок український, а текст російський. А хто цим був незадоволений того в тюрму або в концтабір.
9. Для росiйських i проросiйських партдержапаратникiв та мiщан-обивателiв українiзацiя була комедiєю. А для українцiв вона закiнчилась апокалiптичною трагедiєю.
Хочеться разом iз iсториком Я.Дашкевичем запитати: чи не була українiзацiя стратегiчним ошуканством, розрахованим на внутрiшнiй i зовнiшнiй ринок i чи не була вона широкомасштабною провокацiєю, скерованою на виявлення, а потiм на винищення нацiонально свiдомих елементiв?
10. Українізація України може слугувати ілюстрацією до відомого висловлювання, що історія перший раз виступає у вигляді трагедії, а другий раз повторюється у вигляді фарсу. Сталінська українізація завершилась геноцидом, масштаби якого перевершують будь-які масові нищення народів, відомі в історії. Нині багато хто хотів би зробити з українізації фарс. Проте вона набуває дедалі драматичнішого характеру. Під прикриттям виступів проти насильницької українізації йде ще інтенсивніший, ніж раніше, наступ на українську мову. Соціалістичний камуфляж відкинуто припинились занудливі розмови про турботу рідної партії і чергового товариша вождя, про ленінську дружбу народів, про розквіт їхніх мов і т.д., оскільки все це не дало бажаних результатів. Дружбою здружені, ледь зачувши вітерець свободи, розбіглися по своїх національних квартирах і не думають повертатись добровільно в радянський гуртожиток. Отож їх беруть за горло іншими методами.
11. Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Приступаючи черговий раз до українiзацiї, мусимо врахувати гiркий досвiд наших попередникiв i зробити те, чого їм досягти не судилося. Адже українiзацiя це звiльнення вiд атрибутiв колонiальної залежностi, це повернення народовi його нацiонального Я.
XXII. Мова і школа
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
В рідній школі рідна мова!
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі.
О.Олесь
1. Школi належить провiдна роль у мовному вихованнi народу. Першi в iсторiї людства школи виникли з метою викладання мови. Навіть коли ще не було писемності у давніх кельтів і аріїв, у них існували ш