Методи дослідження пам'яті
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
ЗМІСТ
Вступ
1. Механізми роботи памяті
2. Типи памяті
3. Види памяті
4. Порушення памяті
5. Методи дослідження памяті
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Як відомо, предмети і явища навколишнього світу, що ми сприймаємо, не зникають з нашої свідомості безвісти. Їхні образи ми можемо думкою відтворювати, хоча самих предметів уже немає перед нами. Образи ці зберігаються нашою памяттю. Якщо сприйняття відображення реальності, що діє на наші органи почуттів тепер, то память також відображення обєктивної реальності, але діяла в минулому.
У психології память часто також називають мнемічною діяльністю (по імені давньогрецької богині памяті, матері всіх муз Мнемозини). Память звязує минуле людини з його сьогоденням і майбутнім і є важливим пізнавальним процесом, що лежить в основі розвитку особистості, навчання. Всі інші психічні процеси не можуть здійснюватися без участі памяті, тобто кожна психічна функція як би має свій мнемічний аспект.
Память це психічний процес відображення, що полягає в фіксуванні і збереженні з наступними відтворенням і дізнаванням слідів минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності чи повернення в сферу свідомості.
Формами, у яких здійснюється запамятовування, збереження і відтворення, є образи і слова. У слові можна зберігати узагальнений образ (представлення) про те, чого в наявній ситуації немає.
Представлення це субєктивний почуттєвий образ спогадів попередніх сприйнять, що зберігається в памяті.
Три різновиди образів привернули увагу дослідників: послідовні, ейдетичні й уявні.
Послідовні образи формуються на рівні рецепторів (якщо подивитися на джерело світла і закрити ока, те можна "бачити" кілька хвилин світні плями).
Ейдетичні образи є свого роду фотографічною памяттю. Деякі люди з винятковою точністю зберігають один раз побачене досить тривалий час (від декількох хвилин і навіть іноді до декількох років).
Уявні образи продукти довгострокової памяті. Ці внутрішні образи служать базою памяті й опорою розумових дій. Перші внутрішні образи формуються в дитини у віці від півтора років. Однак тільки до 7-8 років вони стають доступними для трансформацій.
Фізіологічною основою представлень є пожвавлення в корі великих півкуль "слідів" порушень, що утворилися при сприйнятті чи предметів явищ. Ці сліди (енграми) створюються в процесі роботи аналізаторів.
Представлення блідіше і бідніше образів сприйняття. Це порозумівається тим, що сприйняття завжди підтримується силою впливу на органи почуттів безпосередньо сприйманих обєктів, а представлення такої підтримки не мають, тому що вони будуються на образах минулих сприйнять. Тому в представленнях багато деталей предметів, що раніше сприймалися, і явищ нерідко зливаються, опускаються. Представлення відрізняються від сприйнять також своєю мінливістю, мінливістю, можливістю їх "реконструкції" перетворенню механізмами уяви.
Представлення памяті по змісту є більш-менш точної енграмою предметів і явищ, що колись впливали на органи почуттів.
В одиничних представленнях памяті відбиваються конкретні предмети і явища в конкретній обстановці. У них відображені ті риси, що характерні саме для даного обєкта. У загальному представленні памяті відбиваються узагальнені риси предметів даної групи. Загальне представлення виникає на основі багатьох одиничних представлень. Найбільш узагальнені схематичні представлення памяті, що є ступінню переходу від почуттєвого пізнання на новий рівень абстрактно-логічний.
Представлення уяви також ґрунтуються на минулих сприйняттях, але вони піддаються більш істотним змінам (реконструкції), і нове представлення про чи предмети явищах у такому чи виді в таких сполученнях ніколи раніше людиною не сприймалися. Минулі сприйняття в даному випадку є лише "матеріалом", з якого уява "конструює" нові образи представлення.
Усі представлення, що містяться в памяті, існують звичайно не самі по собі, а групуються у визначені сукупності асоціації. Асоціація це звязок, сполучення визначених представлень між собою. Асоціація між представленнями чи будь-якими іншими психічними змістами утвориться завжди, коли вони виникають у свідомості одночасно чи безпосередньо друг за другом. Повторна поява якого-небудь з елементів цього звязку приводить до виникнення (згадуванню) всіх інших елементів асоціативної групи.
З фізіологічної точки зору асоціація являє собою тимчасовий нервовий звязок.
Запаси представлень у памяті людини необхідні для нормального протікання процесів мислення.
При деяких захворюваннях міняється почуттєва яскравість представлень: в одних випадках вони підсилюються, стають почуттєво більш яскравими, а в інші стають тьмяними і можуть зовсім не виникати.
Можливість збереження і наступного пожвавлення тимчасових звязків складає необхідну фізіологічну основу психічної діяльності в цілому, у тому числі і памяті.
Тому дослідження памяті є дуже важливою проблемою.
1. МЕХАНІЗМИ РОБОТИ ПАМЯТІ
Основними процесами памяті є: фіксування, збереження і забування, відтворення і дізнавання. Усі вони тісно один з одним взаємозалежні, і тому їх часто іменують функціями раніше вважалася єдиним психічного процесу памяті.
Запамятовува?/p>