Методи дослідження пам'яті
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
з довгострокової памяті.
Усі форми організації матеріалу вимагають для поліпшення запамятовування стиску інформації в менше число структурних (оперативних) одиниць. Усі приклади надзвичайної популярності і "магії" числа сім серед людей говорять, очевидно, про глибинне відображення в мові обмежень, звязаних з обсягом людської короткострокової памяті. Якщо потрібно протягом короткого часу зберегти інформацію, що включає більше 7 елементів, мозок майже несвідомо групує цю інформацію таким чином, щоб число елементів, що запамятовуються, не перевищувало гранично припустимого.
У короткочасній памяті продовжується процес консолідації, зміцнення змін у нейронах, що забезпечують подальше збереження інформації, а для цього потрібно якийсь час. У першій фазі після надходження інформації слід її зберігається в динамічній формі, і будь-яке раптове відволікання людини в перші секунди після надходження інформації порушує запамятовування.
З обмеженістю обсягу короткочасної памяті звязане і така її властивість, як заміщення. Воно виявляється в тім, що при переповненні індивідуально обмеженого обсягу памяті знову надходить інформація частково витісняє вже наявну й остання безповоротно губиться. При перекладі інформації з короткочасної памяті в довгострокову відбувається перекодування її переважно в акустичну форму.[4]
Одним із впливів, що порушують збереження інформації в короткочасній памяті, часто є травма голови. Після струсу мозку людина забуває події, що мали місце за 10-15 хвилин до травми (ретроградна амнезія). Але якщо період консолідації завершився, те слід закріплюється і не піддається навіть таким сильним впливам, як глибокий наркоз, електрошок і клінічна смерть.
Буферна (проміжна) память забезпечує збереження інформації протягом декількох годин, є проміжною ланкою на шляху перекладу інформації з короткочасної памяті в довгострокову. Вважається, що під час нічного сну відбувається переробка накопиченого за день і очищення буферної памяті для прийому нової інформації. Відомо, що сон менш 3 годин на добу чи повне позбавлення сну викликає виразні порушення в поводженні людини знижується рівень пильності й уваги, різко погіршується короткочасна память. Передбачається, що в період сну інформація малими порціями (відповідно до обмеженого обсягу короткочасної памяті) надходить з буферної памяті в короткочасну, котра відключається для цього від зовнішнього середовища (Hartmann E., 1967). З цього погляду методи навчання в сні за допомогою магнітофона можуть приводити до нагромадження утоми, підвищеної дратівливості, погіршенню короткочасної памяті, тому що буферне сховище за період сну цілком не звільняється.
Довгострокова память забезпечує тривале (дні, місяці, роки) збереження інформації. Вона буває двох типів: довгострокова память зі свідомим, довільним доступом і довгостроковою памяттю "закрита" (у звичайних умовах до неї немає довільного доступу).
У довгострокову память з довільним доступом інформація надходить з буферної памяті через перетворення її в короткочасній памяті. У цьому процесі важлива роль мислення: інформація при перетворенні узагальнюється, групується, класифікується. Довгострокова память практично не обмежена в обсязі і часі збереження.
Відомо, що однієї із систем мозку, необхідних для здійснення переносу інформації з короткочасної памяті в довгострокову є гіпокамп. Його структури і вся медіальна частина скроневої частки відіграють важливу роль у процесі закріплення (консолідації) слідів памяті. Ці відділи входять у лімбічну систему, що характеризується дуже складними функціями і є складовою частиною першого енергетичного блоку При зниженні тонусу кори, що забезпечується структурами гіпокампа, порушується можливість виборчого фіксування слідів (модально-неспецифічні порушення памяті). Більш масивні поразки цих відділів приводять до порушень короткочасної памяті, що наближається по інтенсивності до Корсаковського синдрому (фіксаційна амнезія, амнестичне дезорієнтування, парамнезії).[11]
Роль гіпокампа в процесах памяті виявилася після операції його двостороннього видалення в хворого з приводу епілепсії. Після операції пацієнт став жити тільки в дійсному часі. Він памятав події, чи предмети людей рівно стільки, скільки вони утримувалися в його короткочасній памяті.
Сучасні дослідження в хворих з різними поразками мозку й експериментальні дані привели до представлення про множинність систем памяті. Структури гіпокампа, та й уся медіальна частина скроневої частки і таламус, є важливими для організації декларативної памяті, що забезпечує ясний і свідомий звіт про минулий індивідуальний досвід (її зміст може бути деклароване). Однак набагато раніш в еволюції розвилася процедурна память, тобто знання того, як потрібно діяти. Процедурна память заснована на біохімічних і біофізичних змінах, що відбуваються тільки в тих нервових ланцюгах, що безпосередньо беруть участь у засвоєних діях, а не у віддалених ділянках мозку, як це має місце при декларативній памяті.
Аналогічні дані отримані і при дослідженні хворих після електрошокової терапії. Відомо, що електрошок робить більш виражену дію на функції скроневої області і гіпокампа, особливо чуттєвих до факторів, що викликають судороги. Після електрошокової терапії страждає память на недавні події, а память про більш давні под