"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
иться вмерти iз зброСФю в руках, як зносити ганебне ярмо вiд ворогiв своСЧх" [110, с. 216]. Нiхто не маСФ права закрiпачувати, передавати у власнiсть чи дiлити вiльний народ вiльноСЧ краСЧни. РЖ народ цей, щоб зберегти свою свободу може вдатися до найрадикальнiших заходiв, як вiн неодноразово робив це у своСЧй iсторiСЧ. Народ, для автора "РЖсторiСЧ Русiв", СФ джерелом суверенiтету i тiльки вiн вправi розпоряджатись власною долею.
Щодо вiдповiдi на питання про те, наскiльки послiдовним був автор "РЖсторiСЧ Русiв" у вiдстоюваннi автономностi украСЧнськоСЧ держави саме в складi РосiйськоСЧ iмперiСЧ, то варто згадати його iдею про "найменше зло", як спосiб виправдання саме такоСЧ позицiСЧ. РуСЧна i СЧСЧ гiркi уроки, проблеми релiгiйноСЧ нетерпимостi все це змушуСФ автора виходити з позицiСЧ "реальних цiлей": якщо повна незалежнiсть неможлива, то нехай буде якнайширша i твердо гарантована автономiя. Але компромiс цей маСФ межу якщо права народу на органiзацiю власноСЧ влади будуть порушенi, то вiн, народ, маСФ право на повстання i збройний захист свого суверенiтету до останнього. Краще вмерти вiльним нiж жити рабом. РЖ цей вiльнолюбний пафос СФ одним з провiдних мотивiв всiСФСЧ "РЖсторiСЧ Русiв".
Оцiнюючи головнi iдеСЧ твору, бажання i стремлiння його автора С. РДфремов писав: "Можна тiльки сказати, що "Исторiя Русовъ" зiбрала i сформулювала тi думки, якi панували серед тодiшньоСЧ iнтелiгенцiСЧ на УкраСЧнi, що автор СЧСЧ став iдеологом нацiональноСЧ окремiшностi украСЧнського народу та його права на самостiйне життя державне й культурно-нацiональне. Хоч би яка була iсторична вартiсть цього надзвичайно талановитого памфлета полiтичного (видiлення С. РДфремова О.С.), але як документ з громадського життя, "Исторiя" маСФ вагу величезну: вона даСФ цiкавий образ настрою на УкраСЧнi, де була не тiльки в момент свого написання, а й довго ще потiм, однiСФю з найвiльнодумнiших книг" [93, с. 214].
Визначний громадський i полiтичний дiяч УкраСЧни другоСЧ половини XIX сторiччя М. Драгоманов, високо оцiнюючи значення "РЖсторiСЧ Русiв" звертав увагу на те, що СЧСЧ автору вдалось поСФднати в цiй роботi лiбералiзм i демократизм, вважаючи саму книжку першим проявом полiтичного лiбералiзму в украСЧнськiй полiтичнiй думцi. Вiн, зокрема, зазначав: "Першим проявом лiбералiзму слiд признати "Историю русов" Псевдокониського, котра, як тепер можна сказати, вийшла з сiмСЧ Полетик (див. "Киевскую старину", 1893, 1, 41-76, звiдки досить ясно видно, що та книжка написана була коло 1810 р. i стоСЧть у звязку з тодiшнiми конституцiйними планами Олександра РЖ i його першого мiнiстра Сперанського. Треба завважити, що ще батько автора "Истории русов" Гр. Полетика, депутат 1767 р., був одним з немногих тодiшнiх украСЧнських козацько-шляхетських лiбералiв противникiв крiпацтва). На щастя на цей раз лiбералiзм явився вкупi з демократизмом вiдповiдно тим розмовам про звiльнення крiпакiв, що велись у СФвропейсько-росiйськiй громадi й навiть в урядових кругах ще в часи Олександра РЖ" [82, с. 433].
При всьому вiльнодумствi, за своСЧми суспiльно-полiтичними поглядами автора "РЖсторiСЧ Русiв" все ж можна вiднести до числа козацьких традицiоналiстiв-консерваторiв, для яких були неприйнятними будь-якi змiни усталеноСЧ системи козацько-старшинськоСЧ демократiСЧ, що набула закiнченого вигляду в добу iснування Гетьманщини. Цей полiтичний iдеал вiн поклав в основу своСФСЧ iсторичноСЧ концепцiСЧ i твердо притримувався його, iнодi всупереч iсторичнiй правдi. Але його завданням було не стiльки написати iсторiю правдиву за фактами, скiльки за духом, пiдняти почуття нацiональноСЧ самосвiдомостi та гордостi i на цiй основi змiнити хiд iсторiСЧ не на паперi, а в життi.
Оцiнюючи мiiе i роль "РЖсторiСЧ Русiв" в життi украСЧнськоСЧ нацiСЧ В. В. Кравченко зазначаСФ: ""РЖсторiя Русiв" заповнила собою прiрву, що виникла мiж козацько-дворянською та новiтньою, нацiонально-народницькою епохою в украСЧнськiй iсторiографiСЧ. Вона не лише зберегла традицiСЧ державницькоСЧ суспiльно-полiтичноСЧ думки, а й збагатила СЧх просвiтницьким гуманiзм та лiбералiзмом, доповнивши блискучими iсторiософськими спостереженнями над безперервнiсть iсторичного буття украСЧнцiв, СЧхнього мiiя в далекiй вiд братства сiмСЧ сусiднiх народiв. РЖсторичнi концепцiСЧ козацьких патрiотiв кiнця XVII-XVIII ст. знайшли в "РЖсторiСЧ Русiв" своСФ логiчне завершення".
РЖдеСЧ, висловленi анонiмним автором "РЖсторiСЧ Русiв", здiйснили значний вплив на подальший розвиток украСЧнського полiтичного мислення: iдея державностi, нехай i в дещо урiзаному, автономному, виглядi отримала потужне iсторiософське обгрунтування. У той же час саме державницький пафос працi, зашифрованi, але для "посвячених" цiлком зрозумiлi незалежницькi iдеСЧ, сприяли СЧСЧ популярностi i посилювали вплив на уми та настроСЧ нацiонально свiдомоСЧ частини украСЧнського суспiльства, пробуджували сплячих, обнадiювали тих, хто зневiрився. Як зазначаСФ М. Возняк, оцiнюючи значення цього визначного твору украСЧнськоСЧ полiтичноСЧ думки, "Свiй величезний вплив завдячуСФ "РЖсторiя Русiв" тiй обставинi, що СЧСЧ автор освiтлив всю iсторiю УкраСЧни з погляду суверенности й автономности украСЧнськоСЧ нацiСЧ, що висунув усюди на перший плян iдею боротьби УкраСЧни за своСЧ давнi права i привiлеСЧ, що вмiв переповiсти iсторiю руйнування украСЧнських вольностей високо-драматичним стилем i нераз iз справжнiм пафосом. Автономiчний принцип видержаний у всiй книжцi: тут УкраСЧна не провiнцiя, а окремий незалежний край, хоч i