"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?р вiн виправдовуСФ лише вiрнiстю монарху православному та неможливiсть виступу проти нього на боцi лютеранина короля ШвецiСЧ. Релiгiйний мотив знов стаСФ провiдним при виборi народом свого майбутнього. При цьому зазначаСФться, що вiн був вмiло використаний росiянами, що розпускали рiзноманiтнi чутки про вiдступництво РЖ. Мазепи i його таСФмне католицтво.
У той же час, всупереч своСЧй "офiцiйнiй" позицiСЧ, "РЖсторiя Русiв" iдеалiзуСФ перебування шведiв в УкраСЧнi, постiйно пiдкреслюючи, що вони поводились чемно i цивiлiзовано щодо мiiевого населення. Це рiзко контрастуСФ з описанням звiрств вiйськ пiд командуванням О. Меншикова. ДiСЧ росiйських вiйськ нагадують поведiнку диких варварiв у захопленiй ворожiй краСЧнi i характернi для деспотичних режимiв. А тиранiя, на його думку, не може бути стабiльною формою правлiння. Як пiдкреслюСФ В. Шевчук. "Автор "РЖсторiСЧ Русiв" СФ ворогом тиранiСЧ, вiн вважав, що будь-яке насильницьке чи тиранське правлiння нiколи не буваСФ мiцне i довготривале, а обовязково впаде як таке, що неумiцнене згодою та взаСФмними iнтересами, коли ж на скинення тиранiСЧ буде пiдняте народне обурення, то воно маСФ вважатися за справедливе" [317, с. 21].
"РЖсторiя Русiв" у цiлому пропагуСФ iдею демократичноСЧ, але сильноСЧ унiтарноСЧ козацькоСЧ держави. Автор твору проводить думку про те, що саме внутрiшнi соцiальнi та релiгiйнi суперечностi, розкол нацiСЧ та вiдсутнiсть нацiонального солiдаризму СФ головним джерелом всiх негараздiв украСЧнського народу. Найстрашнiшою добою в iсторiСЧ УкраСЧни вiн вважаСФ часи РуСЧни, коли, закликаючи на допомогу iноземнi сили, козацькi ватажки з бiльшим завзяттям воювали один з одним нiж боронили Вiтчизну. "Рiзкий протест з приводу втручання у внутрiшнi справи УкраСЧни з боку сусiднiх держав i одночасно гостре засудження внутрiшньоСЧ сваволi та порушення закону такi основнi компоненти моралiзаторського у своСЧй основi пiдходу автора до зображення РуСЧни, що робить його таким актуальним для всiх без винятку наступних поколiнь украСЧнських патрiотiв" [130, с. 75-76].
Головним негативним наслiдком РуСЧни автор "РЖсторiСЧ Русiв" вважаСФ розкол козацькоСЧ держави по Днiпру. Винуватцями цього СФ не лише поляки i московити, що домовлялись за козацькими спинами, але й амбiцiСЧ козацькоСЧ старшини, прагнення багатьох з них задовольнити своСФ честолюбство за рахунок долi народу. Сам же автор вважаСФ, що украСЧнськi землi повиннi бути обСФднанi пiд СФдиною владою гетьмана. При цьому вiн вважаСФ за необхiдне пiдкреслити, що в склад козацькоСЧ держави повиннi входити не лише землi, визначенi Зборiвським чи iншими договорами, а i всi украСЧнськi етнiчнi територiСЧ. До них вiн включаСФ не лише захiднi, кордон яких визначено Б. Хмельницьким "по Вiслу, аж поки мова руська чутна", а й Слобожанщину.
Говорячи про заселення СлобiдськоСЧ УкраСЧни, "РЖсторiя Русiв" вiдзначаСФ, що воно йшло з волi украСЧнських гетьманiв, а земля та належала до булави гетьманського уряду. Вiдторгнення ж цих земель вiд козацькоСЧ держави стало наслiдком полiтичних амбiцiй слобожанських полковникiв: "РЖ сiСЧ вихiдцi, оселивши в тих мiiях численнi слободи, заклали основи трьох Слобiдських полкiв: Сумського, Охтирського i Харкiвського, котрi примножившись iншими Малоросiйськими вихiдцями, дiйсно створили тi три полки. РЖ були полки сiСЧ з iншими такими ж полками пiд неодмiнним командуванням Гетьманiв та урядiв Малоросiйських i на всьому правi i привiлеях Малоросiйських аж до часiв пригоди Гетьмана Самойловича; а з тоСЧ пори полковники тамошнi, забажавши лiпше бути кожному з них маленьким самовладним Гетьманом, нiж великому Гетьмановi коритися, просили од двору Царського, або, краще сказати, вiд Князя Голiцина, котрий всiм тодi керував, кожен собi особливi права, вилученi з пiдпорядкованостi МалоросiйськоСЧ. Землi ж, пiд сими полковниками зоставленi, називалися тому Булавинськими, що належали вони булавi Гетьманськiй i на них утримувалися завжди Гетьманськi кiнськi i скотськi, також заводи i табуни воловi та кiнськi всiСФСЧ МалоросiйськоСЧ артилерiСЧ i тут же табуни полкових артилерiй Гадяцького, Полтавського та iнших найближчих, i тому були на них численнi хутори з мешканцями, згодом приписаними до тих полкiв" [110, с. 154].
У цiлому, "РЖсторiя Русiв" СФ яскравим свiдченням особливостей украСЧнського державницького полiтичного мислення на рубежi XVIII та XIX столiть. Можна дискутувати щодо того, чи був СЧСЧ автор прихильником автономiСЧ УкраСЧни в складi РосiйськоСЧ iмперiСЧ, чи таСФмним прихильником повноСЧ незалежностi, про те який ступiнь самостiйностi вiн вважав для УкраСЧни найкращим, але заперечувати його державницьку позицiю неможливо. КвiнтесенцiСФю твору можна вважати, на наш погляд, слова вкладенi в уста одного з найнегативнiших персонажiв украСЧнськоСЧ iсторiСЧ РЖ. Брюховецького, гетьманування якого поклало початок роздiленню УкраСЧни по Днiпру та втратою Гетьманщиною своСЧх державних прерогатив. РЖ навiть цей гетьман, побачивши, що Московська держава не маСФ намiру дотримуватись досягнутих домовленостей та вступила в сепаратнi переговори з поляками, заявляСФ: "... вiдомо-бо цiлому свiтовi, що народ тутешнiй, зазнавши вiд полякiв нечуваного досi в людствi варварства та всякого роду переслiдування, визволився од них власною силою своСФю i мужнiстю, а злучився iз РосiСФю з доброСЧ волi i СФдино через СФдиновiрство. Отже, закрiпляти його або iншому дарувати нiхто i нiяк не маСФ права, i в протилежному разi готов вiн знову боронити себе зброСФю до крайньоСЧ межi i радше погод