"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ьополiтичних прiоритетiв, вибори гетьмана, тобто всi найважливiшi проблеми життя краю" [130, с. 33]. Цей державницький iдеал базуСФться на загальнодемократичних засадах в розумiннi того часу та перегукуСФться з iдеями Гадяцького трактату та КонституцiСЧ П. Орлика.
Демократичнiсть козацьких вольностей пiдсилюСФться автором "РЖсторiСЧ Русiв" оповiддю про те, що Б. Хмельницький у зенiтi вiйськовоСЧ слави вiдмовився вiд пропозицiй сусiднiх монархiй отримати для свого роду право на спадкове володiння УкраСЧною та вiд князiвського титулу. Гетьман СФ начальником, господарем землi РуськоСЧ, але його право на це забезпечуСФться вибором громадян держави. У той же час, автор "РЖсторiСЧ Русiв" постiйно наголошуСФ на тому, що гетьманом не може стати простий козак, а якщо таке i вiдбуваСФться, то народ i державу чекають серйознi проблеми. Також пiдкреслюСФться, що адмiнiстративнi посади в козацькiй державi посiдали "питомi русаки", що мали в нiй фамiльнi коренi та тривалу родову осiдлiсть.
Першi перемоги над поляками поставили перед козацтвом, вiдзначаСФ "РЖсторiя Русiв", питання про те, що робити далi. Устами Б. Хмельницького автор ставить питання про необхiднiсть пошуку зовнiшньоСЧ пiдтримки молодоСЧ держави та отримання протекцiСЧ з боку сильнiших держав. Необхiднiсть цього кроку пояснюСФться наступним чином: "А що йдеться про протекцiю, то она нам не лише корисна, але майже неминуча, i розсудлива людина або досконалий полiтик з першого погляду запримiтить, що саме положення землi нашоСЧ, вiдкритоСЧ з усiх сторiн i незручноСЧ для украплення, робить з нас гралище невiдомоСЧ долi i слiпих випадкiв" [110, с. 142]. Подiбне використання в якостi аргументу геополiтичного становища УкраСЧни зближуСФ "РЖсторiю Русiв" з iдеями, висловленими П. Орликом у "Виводi прав УкраСЧни".
Тема вибору зовнiшньоСЧ орiСФнтацiСЧ СФ одним з провiдних полiтичних мотивiв "РЖсторiСЧ Русiв", автор до неСЧ повертаСФться неодноразово, прагне навести вичерпну аргументацiю на користь того чи iншого варiанту. Так описуючи ситуацiю пiсля укладення ЗборiвськоСЧ угоди та надходження пропозицiй про протекцiю з боку сусiднiх держав, "РЖсторiя Русiв" використовуСФ фабулу вiдомого лiтописного сюжету про вибiр вiри князем Володимиром посли Польщi, Туреччини та Московщини приносять козакам дари i пропонують союз i протекцiю. Оцiнка цих дарiв та СЧх прихованого сенсу даСФться устами украСЧнського духовенства: "... дари Польськi складаються з сукон, покритих килимом, то буде i народ, що з Поляками житиме, ходити в сукнах i мати килими; Турецькi дарунки одягнутi i покритi папером i шовком, то i народ, що з ними житиме, буде спроможний вдягти на себе шовковi та паперовi матерiСЧ; а Московськi дари суть всi в рогожах, то неминуче i народ, живучи з ними, доведений буде до такоСЧ вбогостi, що вбереться вiн у рогожi i пiд рогожi" [110, с. 142].
Сам автор пiдкреслено вiдмежовуСФться вiд таких висновкiв про можливi результати вибору тiСФСЧ чи iншоСЧ зовнiшньо-полiтичноСЧ орiСФнтацiСЧ, зазначаючи, що духовенство в переважнiй своСЧй частинi навернене з унiатства i таСФмно жалкувало за втраченою владою над простим народом, що СЧСЧ надали поляки. Однак варто зазначити, що автор "РЖсторiСЧ Русiв" досить часто використовуСФ таку манеру викладу думок, коли його власнi оголошенi позицiСЧ i симпатiСЧ в аргументацiСЧ явно програють висловлюванням його "iдейних опонентiв", цитованих ним же самим. Пояснити таку особливiсть можна з урахуванням особливостей царськоСЧ цензури та наслiдкiв вiльнодумних висловлювань. Використовуючи ж апокрифiчний принцип викладення позицiСЧ, автор "РЖсторiСЧ Русiв" зберiгав не лише свою свободу, а й можливiсть розповсюдження свого твору. РЖ, можливо, саме це сприяло появi цiСФСЧ книжки друком в умовах жорсткого тиску з боку росiйського самодержавства на будь-якi прояви "малоросiйського сепаратизму".
Засуджуючи начебто антимосковську позицiю духовенства, автор "РЖсторiСЧ Русiв" в тому ж мiii твору приводить яскравий публiцистичний виступ улюбленця рядового козацтва, блискучого полководця РЖ. Богуна. Говорячи про можливi наслiдки орiСФнтацiСЧ на Москву той заявляСФ: "... в народi Московському владарюСФ найнеключимiше рабство i невiльництво у найвищiй мiрi i що в них, окрiм Божого i Царського, нiчого власного нема i бути не може; i людей, на СЧх думку, створено нiбито для того, щоб в ньому не мати, а лише рабствувати. Самi вельможi та бояри Московськi титулуються звичайно рабами Царськими, i в просьбах своСЧх завжди пишуть вони, що бють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всi вони вважаються крiпаками, начебто не вiд одного народу походять, а накупленi з бранцiв та невiльникiв; i тiСЧ крiпаки, або за СЧх назвою, кресьяни обох статей, себто чоловiки та жiнки з СЧхнiми дiтьми, за недовiдомими у свiтi правами та привласненнями, продаються на торжищах i в житлах од власникiв i господарiв своСЧх нарiвнi з худобою, а незрiдка i на собак вимiнюються, i проданi при тому мусять бути ще зумисне веселими i виказувати своСЧм голосом, добротою i знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скорiше СЧх купили i дорожче заплатили. Словом сказати, зСФднатися з таким неключимим народом СФ те саме, що кинутися з вогню в полумя" [110, с. 142-143].
Не менш рiзкими СФ висловлювання рядових козакiв, якi вважають, що недопустимо, визволившись вiд польськоСЧ залежностi, добровiльно запродатися в неволю, та ще й "такому народовi, котрий не подав СЧм жодноСЧ допомоги в найлихiшу СЧхню годину, не подав навiть води промити кривавих уст н