"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?го Константина Мономаха, дiстався, хоча той Володимир насправдi був Князем Руським КиСЧвським, а не Московським, i походив од Скiфiв. Пригадаймо, нарештi, нестале правлiння СЧхнСФ царське i винищення самих царiв, котрих декiлька вони самi злочинно замучили, а одного продали Полякам на убiй. А доведено вже, що де немаСФ сталоСЧ релiгiСЧ i добрих звичаСЧв, там i правлiння сталого бути не може, i Русаки вашi плазуватимуть помiж Москалями, як вiвцi помiж вовками" [110, с. 182-183].
Словами хана пiдкреслюСФться, що вибiр московськоСЧ орiСФнтацiСЧ не забезпечуСФ УкраСЧнi головного захисту вiд вторгнень iнших сусiдiв. Навпаки, пророкуСФться, що вона стане ареною безперервних воСФн, в яких УкраСЧну чекають великi втрати, у тому числi навiть власного iменi та iсторичноСЧ памятi. Таке "пророцтво" опиралось на подiСЧ сторiччя по укладеннi Переяславського договору i добре вiдомi авторовi з козацьких лiтописiв.
Для того щоб зняти проблему суперечностi мiж реалiями iсторiСЧ та героСЧчним образом Б. Хмельницького, який змальовуСФться визначним державним дiячем i стратегом, автор "РЖсторiСЧ Русiв" вкладаСФ в уста гетьмана слова виправдання перед ханом та нащадками:"... коли народ Руський нинiшньою протекцiСФю своСФю вибрав собi зло, то, звичайно, помiж злом, що його оточуСФ, вибрав менше; коли вiн СФ нещасливий, то, повiр, нещасливий своСЧм сусiдством, яке без жодних причин завше його тривожило i ображало, а тепер за нього дбаСФ i мордуСФться такою жалiстю, якою, буваСФ, аспидова над людською головою. Вiдомо ж бо з РЖсторiй, що народ сей з найдавнiших давен був у землi своСЧй самостiйним i самодержавним пiд управлiнням власних Князiв своСЧх, вельми славних великими своСЧми дiяннями i вiйнами. Але перше нашестя i спустошення Татарське з Ханом своСЧм БатиСФм завело його в протекцiю Литовську, а опiсля i до злуки з Польщею. Тую злуку зруйнували самi Поляки нечуваним i тиранським своСЧм правлiнням, а свободу i вiльнiсть народну поновило правосуддя Боже, продвигнувши народ до неймовiрноСЧ хоробростi i мужностi; i вiн, ставши у первiснiй своСЧй точцi самовладдя, мiг жити без допомоги чужоСЧ. Але, видно, провидiння Боже, яке влаштовуСФ справи людськi завше на краще, вибрало злуку його з народом СФдиновiрним та СФдиноплемiнним за доброю та взаСФмною згодою невимушеною, котрi руйнувати я вважаю за грiх смертельний i з тим жити i вмерти хочу" [110, с. 184].
З усiх аргументiв, що наводяться на користь союзу козацькоСЧ УкраСЧни та Московського царства головним СФ релiгiйний. Однак i вiн, як показано вище, не витримуСФ критики, так як i всi iншi геополiтичного становища, необхiдностi захисту, лiквiдацiСЧ магнатсько-шляхетського визиску широких мас населення. Всi вони блискуче розвiнчанi самим же автором, який, для власноСЧ безпеки, вкладаСФ контраргументи в уста рiзних персонажiв своСФСЧ книжки.
Серед аргументiв проти московськоСЧ орiСФнтацiСЧ важливе мiiе займають також i питання балансу полiтичних сил в тогочаснiй РДвропi. Так "РЖсторiя Русiв" вiдзначаСФ: "ПоСФднання МалоросiСЧ з Царством Московським занепокоСЧло всi майже двори РДвропейськi. Система про рiвновагу Держав починала уже тодi розвиватись. Царство Московське, хоча само по собi i не мало ще у сусiдiв важливого значення, яко зруйноване i принижене недавнiми жахами самозванцiв i мiжусобиць, одначе заздрiсть сусiдiв, якi знали простору розлогiсть МалоросiСЧ та СЧСЧ велелюдство з таким хоробрим i мужнiм воСЧнством, не залишалась без своСЧх дiй. РЖ скiльки Польща не набридала сусiднiм державам тривогами своСЧми i несталим правлiнням, але всi бажали краще мати справу з сею республiкою, приреченою на повсякчаснi видозмiни, анiж бачити в РосiСЧ державу абсолютну, раптово пiднесену до рiвня Царств могутнiх i страшних, без всiляких при тому втрат i збиткiв, i немовби з небес таким безцiнним даром збагачену" [110, с. 169].
Таким чином, на думку автора "РЖсторiСЧ Русiв" союз УкраСЧни i Московського царства був надзвичайно вигiдним останньому i вводив його в коло найбiльших потуг тогочасноСЧ РДвропи. При цьому вiн постiйно наголошуСФ, що боротьба украСЧнцiв за власну свободу завжди мала виключно оборонний характер i була спрямована на вiдновлення iсторичноСЧ справедливостi. РЖснування незалежноСЧ украСЧнськоСЧ держави, на його думку, не загрожувало iнтересам iнших народiв i не могло порушити мiжнародну систему полiтичноСЧ рiвноваги, оскiльки й ранiше у взаСФминах зi своСЧми сусiдами УкраСЧна завжди керувалася правовими нормами. Його оцiнка наслiдкiв Переяславського договору та подальшого поглинання УкраСЧни РосiСФю для подальшоСЧ долi РДвропи i навiть система аргументiв у цiлому збiгаються з тими, що СЧх використовуСФ iдеолог мазепинського руху П. Орлик у боротьбi за мiжнародне визнання УкраСЧни. Хоча офiцiйно Мазепу i мазепинство автором "РЖсторiСЧ Русiв" засуджуСФться цiлком в дусi офiцiйноСЧ iмперськоСЧ iдеологiСЧ.
ПодiСЧ часiв гетьманства РЖ. Мазепи займають за обСФмом друге мiiе в "РЖсторiСЧ Русiв". Формально залишаючись в рамках офiцiйноСЧ iдеологiСЧ i засуджуючи зраду РЖ. Мазепи, автор приводить текст його виступу перед вiйськом "Ми стоСЧмо тепер, БратiСФ, мiж двома проваллями..." в якому не лише блискуче виправдовуються дiСЧ гетьмана, але й знову ставиться питання про зовнiшньо-полiтичнi орiСФнтацiСЧ УкраСЧни. Правда тепер альтернатив лише двi московська i шведська.
Промова РЖ. Мазепи своСЧм вiстрям направлена не просто проти Москви, а проти СЧСЧ деспотичноСЧ системи правлiння. РЖ хоч автор "РЖсторiСЧ Русiв" i пiдкреслюСФ, що козаки у своСЧй масi залишились вiрними царевi, але СЧх виб?/p>