"РЖсторiя РусiвтАЭ тАУ виразник полiтичних поглядiв автономiстiв
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
аших, i лiпше нам бути у безперервних вiйнах за свободу, нiж накладати на себе новi ланцюги рабства та неволi" [110, с. 143-144]. При цьому вони пiдкреслюють, що СФдиний аргумент на користь МосковськоСЧ держави належнiсть до однiСФСЧ вiри не витримуСФ нiякоСЧ критики: "А вiр у них стiльки, скiльки слобiд, а в них домiв, а нерiдко i в одному домi декiлька СЧх вмiщаСФться, i одне сiмейство вiд рiзновiрства не може разом нi жити, нi СЧсти з одного посуду, а вся вiра складаСФться у них в розборi образiв i хрестiв, i хто з них кращий, той i СФ достойнiший для почитання i сильнiший до помочi людськоСЧ; для Бога ж, Творця i Господа, невiдомо що у них зостаСФться. Отож коли з таким народом обСФднатися нам, то або вони нас розпродадуть поодинцi, або переморять нас на вулицях своСЧх i розпуттях, бо нiхто не пустить в дiм свiй нiякого нашого перехожого..." [110, с. 144.].
Для виступу РЖ. Богуна i простих козакiв характерним СФ акцентування уваги саме на полiтичних та соцiальних вадах органiзацiСЧ суспiльного життя в Московськiй державi i наголошуСФться на можливостi вкрай негативних наслiдкiв для украСЧнського народу у випадку союзу з цiСФю краСЧною.
Давши таку картину загальнонародного спротиву самiй iдеСЧ обСФднатися союзом з Московською державою, автор "РЖсторiСЧ Русiв" зазначаСФ, що Б. Хмельницький змушений був вiдступити вiд неСЧ на деякий час, зазначивши, що особливостi геополiтичного становища УкраСЧни змусять все ж повернутися до iдеСЧ про пошук зовнiшньоСЧ опори i союзникiв.
Б. Хмельницький в цiлому зображений в "РЖсторiСЧ Русiв" традицiях тогочасноСЧ росiйськоСЧ iсторiографiСЧ визначний воСФначальник, що прагнув до обСФднання "двох Росiй" i послiдовно притримувався цiСФСЧ iдеСЧ. Вершиною його сподiвань стали Березневi статтi, укладенi в Переяславi. Правда "РЖсторiя Русiв" не iдеалiзуСФ ситуацiю i не говорить про одностайну пiдтримку цих дiй Б. Хмельницького: знову постаСФ питання вибору i знову гетьман використовуСФ як головний аргумент спiльнiсть вiри. Сам же автор "РЖсторiСЧ Русiв" пiдкреслюСФ, що Березневi статтi головним своСЧм змiстом мали пiдтвердити вiдродження стародавнiх прав i вольностей та украСЧнськоСЧ державностi. З усiх статей вiн приводить тiльки три: про збереження всiх колишнiх козацьких привiлеСЧв, про збереження нацiонального судочинства на основi стародавнiх прав Руських та про невтручання московитiв у судовi справи в УкраСЧнi.
Як пише В. В. Кравченко, вiдзначаючи специфiку трактування Березневих статей та повязаних з СЧх прийняттям подiй: "... Переяславська угода та Березневi статтi потрактованi автором в дусi не надання, а пiдтвердження всiх тих прав i свобод, якi украСЧнцi, на його думку, мали з найдавнiших часiв. УкраСЧна, стверджував автор, приСФдналася до РосiСЧ так же як ранiше до Литви, а потiм до Польщi добровiльно, з власного вибору, як рiвна до рiвних та вiльна до вiльних, Не випадково вiн пiдкреслював, що текст Березневих статей був скрiплений присягою обох сторiн спочатку росiйськоСЧ, а потiм украСЧнськоСЧ. Таким чином, приСФднання УкраСЧни до РосiСЧ набувало вигляду союзноСЧ угоди двох рiвноправних держав" [130, с. 86-87].
Введення в текст факту i акцентацiя уваги на начебто прийняттi присяги московськими полами вiд iменi царя використовуСФться автором "РЖсторiСЧ Русiв" свiдомо, для пiдтвердження рiвноправностi сторiн, що уклали даний договiр. Хоча автора "РЖсторiСЧ Русiв" прийнято вважати прихильником автономiстичноСЧ концепцiСЧ, постiйне пiдкреслення, нехай i вустами рiзних, часом негативних iсторичних персонажiв, на незалежностi держави Б. Хмельницького, на вiдродженнi державницьких традицiй, рiвноправностi УкраСЧни як субСФкта мiжнародного права з СЧСЧ сусiдами, постiйно видаСФ його дiйснi бажання. При цьому, якщо вiн i приймаСФ iдею про можливiсть зовнiшньоСЧ протекцiСЧ, то здiйснення СЧСЧ з боку Московського царства викликаСФ найбiльше несприйняття у персонажiв книжки. Так дiзнавшись про укладення ПереяславськоСЧ угоди, Кримський хан звертаСФться до Б. Хмельницького зi словами, що мають не лише "пророче" значення i не залишають каменя на каменi вiд офiцiйного обгрунтування вигод московськоСЧ протекцiСЧ для УкраСЧни, але й видають, у значнiй мiрi, бачення цього питання автором "РЖсторiСЧ Русiв": "...таке поСФднання спричиняти буде вiчну ворожнечу до Козакiв i до МосковiСЧ одо всiх сусiднiх держав, помiж котрими Малоросiя за становищем своСЧм СФ першим i повсякчасним зборищем, або плацом, зручним для нашестя ворожого, СЧхнiх баталiй i плюндрувань сього народу. Вiйни ж з МосковiСФю суть неминучi i безконечнi для всiх народiв, бо, не дивлячись на те, що вона недавно вийшла з-пiд влади ТатарськоСЧ СФдино через мiжусобицi Татарськi, яким i нинi СФ данниця, не дивлячись, що в нiй всi урядники i народ майже неписьменнi i численнiстю рiзновiрств i химерних мольбищ подобляСФться поганству, а лютiстю перевершують дикунiв, не дивлячись, кажу, на невiгластво i грубiянство, слiд нагадати СЧх причепливiсть за самi дрiбницi та вигадки, за якi вони вели безглузду i довголiтню чвару i вiйни зi Шведами i Поляками, зауваживши в листуваннi з ними щось у словах недоречне, за що i мiж собою вони безперестанно чубляться i тиранствують, знаходячи в книгах своСЧх i хрестах щось не до ладу i не по праву кожного. Пригадати варто жадобу СЧхню до властолюбства i домагань, за якими привласнюють вони собi навiть самi царства, iмперiСЧ Грецьку i Римську, викравши на той кiнець Державний герб тих царств, себто орла двоголового, що за спадком начебто Князевi СЧхньому Володимиру, що був зятем Царя Грецьк?/p>