Дослiдження, обТСрунтування та експериментальна перевiрка ефективностi методики формування естетичних оцiнок та естетичноСЧ вихованостi учнiв середнього шкiльного вiку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В° допомогою якоСЧ педагог озброюСФ учнiв знаннями, навичками i вмiннями, формуСФ СЧхнi почуття, iнтереси, смаки, переконання [22].
Оскiльки матерiал для естетичних оцiнок даСФ сприймання, то першим методом СФ ознайомлення, спостереження, демонстрування. Але розвиток естетичного сприймання полягаСФ не тiльки в тому, щоб учнi побачили або прослухали те, що вчитель вважаСФ за потрiбне. Вiн повинен забезпечувати якiсть сприймання. Тобто образи, створюванi в свiдомостi, мають бути глибокими, iстинними й естетичними за характером. Вчитель повинен активiзувати й концентрувати увагу на тих цiлiсних характеристиках об'СФкта, якi допомагають дiтям збагнути ступiнь його досконалостi.
Для цього iснують рiзнi методичнi прийоми. Наприклад, зiставлення двох предметiв. Це обов'язково викличе роздуми, аналiз, активне осмислення побаченого, дасть вiдчути учням, що для повноцiнного естетичного враження важливо врахувати всi елементи форми й створити найповнiший образ явища. Якщо учнi не вмiють видiлити головне, демонстрування треба супроводити словесним поясненням вчителя. Внаслiдок цього в учнiв складуться психологiчнi механiзми самостiйного осягнення будь-яких явищ. У мiру формування навичок естетичного сприймання вчитель своСЧ пояснення робить дедалi коротшими, зводячи СЧх до форми коментаря, пiдказки. Оцiночнi поняття (гарне, потворне, трагiчне, величне тощо), поСФднуючись з чуттСФвими образами, можуть впливати на формування в дiтей критерiСЧв оцiнки. В естетичних судженнях ми маСФмо усвiдомити для себе, що ми сприймаСФмо, осмислюСФмо, як оцiнюСФмо (якою мiрою вiдчуваСФмо красу, комiчнiсть, трагiчнiсть тощо), чому так оцiнюСФмо (якими критерiями користуСФмось). [22].
Естетична освiта здiйснюСФться передачею знань педагогом (розповiдь, лекцiя, бесiда, консультацiя), самостiйним опануванням знаннями (реферування, пiдготовка повiдомлень, доповiдей, робота з джерелами знань). Через оцiнювання естетична освiта розвиваСФ iндивiдуальне вмiння оцiнювати й насолоджуватись - естетичний смак. До практики оцiнювання учнiв залучають методом бесiди, в якiй запитання вчителя спонукають СЧх висловлювати своСЧ оцiнки конкретних явищ (предметiв побуту, вчинкiв, творiв мистецтва, оформлення свята тощо), складанням вiдгукiв (коротких описiв власного враження) i рецензiй (ширших i мотивованiших оцiнок), якi СФ рiзновидом методу розповiдi, розповiддю про враження [4].
Щодо завдання формувати активне, творче ставлення до дiйсностi, тобто прагнення втiлювати своСЧ уявлення про красу в життя, створювати для людей нове, досконалiше, то його можна розв'язати, лише залучивши учнiв до безпосередньоСЧ дiяльностi. Методом доручень, постановкою практичних завдань, виконанням СЧх розвиваються творчi здiбностi учнiв.
Методом вправляння людина приходить до майстерностi. Якщо це вдалий, оптимальний варiант, в якому органiчно поСФднано форму й змiст, то людина переживаСФ радiсть вiд своСЧх умiнь, радiсть творця. Завдяки цьому i виникаСФ висока потреба створювати й споглядати досконале, гарне. Тобто краса як результат дiяльностi сама стаСФ стимулом до нових звершень, новоСЧ дiяльностi. Дiтей уже з раннього вiку треба свiдомо орiСФнтувати на красу. Методiв, якими можна розвивати творчу iнiцiативу, бажання самим створювати красу, багато: демонстрування зразкiв, показ (приклад самого виховання), спецiальний iнструктаж (на початку роботи, в процесi i в кiнцi СЧСЧ), суспiльна оцiнка творчостi, заохочення тощо [4].
Отже, усi методи естетичного виховання становлять СФдину систему. Основними з них СФ: бесiда, розповiдь, творчi завдання (з використанням прийомiв порiвняння, зiставлення, контрасту), аналiз, метод аналогiй. Знаючи роль кожного методу цiСФСЧ системи у розвязаннi конкретних завдань, можна уникнути захоплення одним якимось методом i нехтування iншими.
1.3 Мiiе естетичноСЧ оцiнки у системi естетичноСЧ вихованостi учнiв
Естетичне виховання залежить вiд рiвня загального розвитку особистостi, СЧСЧ вiку й характеру сприймання, засвоСФння нею морально-естетичних iдеалiв людства [20].
У процесi засвоСФння людиною суспiльних цiнностей встановлюСФться СЧСЧ звязок з суспiльством завдяки критичнiй нормi оцiнки творiв i особливостям СЧх розумiння. Оцiнки учнiв свiдчать про характер уявлень дiтей про цiнностi. ЗасвоСФння учнями естетичноСЧ iнформацiСЧ сприяСФ розвитку оцiночних здiбностей, впливаСФ на формування цiннiсних орiСФнтацiй, потреб, iнтересiв, iдеалiв. Естетичнi оцiнки допомагають педагогам виховувати особистiсть з розвинутим художнiм смаком, який виробляСФться на основi наявноСЧ в неСЧ системи поглядiв i переконань.
Вплив естетичноСЧ iнформацiСЧ на оцiночну дiяльнiсть визначаСФться СЧСЧ змiстом, а освоСФння СЧСЧ вiдбуваСФться в результатi впливу рiзноманiтних iнформацiйних джерел (трудова та навчальна дiяльнiсть, навколишнСФ середовище, природа, стосунки мiж людьми). Як унiверсальне джерело естетичноСЧ iнформацiСЧ можна видiлити мистецтво [8].
Твори мистецтва iнтегрують у собi рiзнi напрями естетичного освоСФння дiйсностi, а тому й мають багатограннi можливостi для формування iдеалiв, почуттiв, думок, прагнень. Для оцiночноСЧ дiяльностi людинi потрiбнi глибокi знання життя, розвинутi вмiння оцiнювати змiст рiзноманiтних явищ, якi дають лiтература та мистецтво. Яскравi i правдивi художнi образи дають змогу учням пiзнати свiт духовних проявiв, зрозумiти iдейнi, моральнi, естетичнi явища. Мистецтво - стимулятор високих переживань людини. Воно ро