Депозитнi операцiСЧ з фiзичними особами та управлiння ними
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
? для зберiгання грошей, що передаються клiСФнтом в управлiння на встановлений строк або без зазначення такого строку пiд визначений процент i пiдлягають поверненню клiСФнту вiдповiдно до законодавства УкраСЧни та умов договору.
Депозит до запитання це кошти, що знаходяться на поточних бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках банкiв i використовуються власниками залежно вiд потреби в цих коштах.
Умови сплати вiдсоткiв за залишками коштiв за цими рахунками визначаються у двостороннiх угодах при вiдкриттi цих рахункiв. Вони використовуються для здiйснення поточних рахункiв власника. За першою вимогою клiСФнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачi готiвки, виконання платiжних доручень, сплати чекiв або векселiв.
Рис.1.2. Класифiкацiя депозитних операцiй з фiзичними особами
До вкладiв до запитання прирiвнюються внески з попереднiм повiдомленням банку про намiр зняти грошi з рахунку.
Вклади до запитання СФ нестабiльними, що обмежуСФ можливiсть СЧх використання банком для кредитних та iнвестицiйних операцiй, тому власникам поточних рахункiв сплачуСФться низький процент або не сплачуСФться зовсiм. В умовах вiдсутностi плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клiСФнтiв стимулювати прирiст поточних внескiв за рахунок надання СЧх додаткових послуг та пiдвищення якостi обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пiльги вкладникам в одержаннi кредиту, використання зручних для клiСФнта форм розрахункiв: застосування кредитних карток, чекiв, розрахунково-консультативне обслуговування тощо.
Для покриття операцiйних витрат, повязаних з веденням поточних рахункiв, банк стягуСФ з клiСФнта комiсiйну винагороду. Комiсiя може утримуватися з депозитного проценту. Деякi банки не стягують комiсiСЧ з безпроцентних рахункiв за умови зберiгання на них стабiльного залишку не нижче встановленого рiвня.
До депозитiв до запитання можна вiднести i кредитовi залишки на контокорентних рахунках. На цьому рахунку знаходять вiдображення всi операцiСЧ банку з клiСФнтами, тобто видача кредитiв i проведення платежiв за дорученням клiСФнта, а також надходження виручки вiд реалiзацiСЧ продукцiСЧ та iнших грошових переказiв на користь клiСФнта i на погашення кредитiв. Тобто, контокорентний рахунок це активно-пасивний рахунок, що поСФднуСФ в собi ознаки поточного i кредитного. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означаСФ, що клiСФнт маСФ у своСФму розпорядженнi власнi кошти, дебетове що у клiСФнта виникла заборгованiсть перед банком за кредитами.
Значну частину ресурсiв, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхiдного рiвня лiквiдностi та формування обов`язкових резервiв у виглядi залишкiв на кореспондентському рахунку в НБУ.
Водночас у повсякденнiй банкiвськiй дiяльностi складаСФться ситуацiя, коли клiСФнти не використовують одразу всi кошти, що надходять на СЧхнi поточнi рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженнi банку на деякий термiн. Цю частину ресурсiв банки використовують у формi вкладень у найкоротшi за термiном повернення кредитно-iнвестицiйнi активи. В цьому випадку банк отримуСФ можливiсть заробляти, розмiщуючи вiльнi залишки на поточних рахунках у вiдповiднi дохiднi активи, а вiдтак сплачувати певний процент власникам депозитiв до запитання за користування СЧхнiми грошима. Платнiсть вкладiв цього типу даСФ змогу, в свою чергу, залучати ще бiльшi обсяги поточних ресурсiв, розширювати коло операцiй та збiльшувати СЧх обсяги, що неодмiнно сприятиме пiдвищенню конкурентоспроможностi банку.
В бiльшостi банкiв вклади до запитання займають значну питому вагу в структурi залучених коштiв. Це найдешевше джерело банкiвських ресурсiв. "асник рахунку може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високолiквiднi активи за рахунок скорочення долi менш лiквiдних, але тих, що дають високi доходи. Тому на залишок коштiв на рахунках до запитання виплачуються низькi вiдсотки. Для комерцiйного банку вклади до запитання СФ трудомiсткими i дохiд вiд комiсiйних зборiв за обслуговування рахункiв не завжди покриваСФ цi витрати.
Комерцiйнi банки зацiкавленi у вкладах до запитання, тому що:
клiСФнти мають залишки грошей на рахунку i виникаСФ можливiсть для банку використовувати цi залишки для короткострокового кредитування i отримати доход;
банк маСФ можливiсть надати клiСФнту повний спектр банкiвських операцiй та послуг.
Найстабiльнiшими щодо прогнозування рiвня залишкiв та визначення термiнiв повернення коштiв СФ термiновi вклади (депозити).
Термiновий вклад (депозит) грошовi ресурси, якi розмiщуються СЧх власниками у банку для зберiгання та зараховуються на вiдповiднi депозитнi рахунки на визначений термiн з виплатою обумовлених вiдсоткiв.
Ресурси, залученi у термiновi депозити, залишаються в розпорядженнi банку в межах чiтко обумовленого часового iнтервалу, а тому можуть використовуватись для фiнансування тривалiших за термiном, а отже i бiльш дохiдних активних операцiй. Вiдповiдно i плата за залишками на термiнових депозитах значно бiльша порiвняно iз вкладами до запитання i прямо залежить вiд розмiру та термiну зберiгання грошей на цих вкладах.[8]
Строковi вклади СФ джерелом одержання прибуткiв СЧхнiми власниками. Вони оформляються угодою мiж вкладником i банком. Банки самостiйно розробляють форму депозитноСЧ угоди. Угода укладаСФться в двох примiрниках, один з