Депозитнi операцiСЧ з фiзичними особами та управлiння ними
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
ських рахункiв. Таке широке поле понять щодо залучення ресурсiв банками обумовлено рiзними системами регулювання i контролю за банкiвською дiяльнiстю та рiзним розумiнням ролi залучених коштiв у дiяльностi банку. Структура банкiвських ресурсiв окремого банку залежить вiд ступеню його спецiалiзацiСЧ або, навпаки, унiверсалiзацiСЧ, особливостей його дiяльностi, стану ринку позичкових ресурсiв. Але так склалось, що вiтчизнянi вченi та економiсти, а також органи нагляду за операцiями банкiв чiтко розподiляють банкiвськi ресурси на власнi, залученi та запозиченi кошти [12], характеристика ресурсiв банку представлена на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Види ресурсiв банку
До власних ресурсiв банкiв, або до банкiвського капiталу, належать фонди, якi створюються банками для забезпечення фiнансовоСЧ сталостi, комерцiйноСЧ та господарськоСЧ дiяльностi, а також прибуток поточного i минулого рокiв.
Структура банкiвського капiталу не СФ сталою за якiсним складом i змiнюСФться протягом року залежно вiд багатьох факторiв, зокрема вiд якостi активiв, використання прибутку, полiтики банку щодо забезпечення приросту капiтальноСЧ бази тощо.
Частка власного капiталу банку у сукупних ресурсах незначна, тодi як у сферi матерiального виробництва спiввiдношення власного та позиченого капiталiв iнше. Так, для промислового пiдприСФмства вважаСФться нормою, коли власний капiтал становить 50% загального капiталу, для банкiвськоСЧ установи ж достатнiм вважаСФться 8%. Це зумовлено специфiкою банкiвськоСЧ дiяльностi. Банк користуСФться переважно чужими грошима, а власнi кошти призначенi, передусiм, для страхування iнтересiв вкладникiв i кредиторiв банку, а також для покриття поточних збиткiв вiд банкiвськоСЧ дiяльностi. РЖнакше кажучи, власний капiтал банку виконуСФ, в основному, захисну функцiю. Функцiя ж забезпечення оперативноСЧ дiяльностi, яка для власних коштiв пiдприСФмств сфери матерiального виробництва СФ головною, для власного банкiвського капiталу СФ другорядною. Однак роль власного банкiвського капiталу як джерела забезпечення його оперативноСЧ дiяльностi на перших порах пiсля його утворення СФ досить вiдчутною. За рахунок власного капiталу фiнансуСФться придбання меблiв, органiзацiйноСЧ та компютерноСЧ технiки, будiвництво або оренда банкiвських офiсiв, упровадження систем банкiвського захисту, банкiвських технологiй i систем звязку.
В складi капiталу головна роль належить статутному капiталу, що формуСФться з акцiонерного або приватного капiталу при органiзацiСЧ нового банку за рахунок внескiв засновникiв чи випуску i реалiзацiСЧ акцiй. Розмiр статутного капiталу визначаСФться засновниками, однак вiн не може бути меншим вiд мiнiмального розмiру, встановленого НБУ.
Резервний фонд банку призначений для покриття можливих збиткiв вiд банкiвськоСЧ дiяльностi, а також для сплати дивiдендiв за привiлейованими акцiями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявнiсть коштiв у резервному фондi забезпечуСФ стiйкiсть банку, зменшуСФ ймовiрнiсть його банкрутства. Як правило, в першi роки пiсля створення банки прагнуть вiдраховувати в резервний фонд значнi кошти, оскiльки це додаСФ банку стабiльностi та стiйкостi.
Крiм резервного фонду, в банках створюються спецiальнi фонди, призначенi для виробничого та соцiального розвитку банку. РЗх формування здiйснюються за рахунок чистого прибутку.
Прибуток СФ джерелом внутрiшнього походження. Вiн створюСФться у виглядi залишку прибутку пiсля сплати податкiв та вiдрахування до фондiв банку. За його рахунок сплачуються дивiденди акцiонерам. Якщо пiсля сплати дивiдендiв за ставкою, що визначена зборами акцiонерiв, виникне СЧх залишок, то вiн може бути використаний для поповнення статутного капiталу банку. Ця операцiя може бути здiйснена i без сплати дивiдендiв акцiонерам, але таке рiшення мають ухвалити загальнi збори акцiонерiв.
Бiльша частина ресурсiв банку формуСФться за рахунок залучених та позичених коштiв, а не власних. Вони складають зобовязання банку. Зобовязання банку це кошти, якi не належать банку, але тимчасово беруть участь в оборотi банкiвських фондiв в якостi джерела його активних операцiй. РЖншими словами можна сказати, що зобовязання банку це сукупнiсть усiх його залучених ресурсiв. В свiтовiй банкiвськiй практицi всi залученi ресурси за способом СЧх акумуляцiСЧ групують таким чином:
залученi кошти;
позиченi кошти.
До позиченого капiталу банку належать кошти, отриманi вiд емiсiСЧ цiнних паперiв власного боргу, а також кредити, отриманi вiд iнших банкiв, в тому числi i вiд НБУ. Головними вiдмiнностями вiд залучених ресурсiв СФ те, що позиченi ресурси бiльш дорогi, як правило, мають бiльшу суму залучення та iнiцiатором угоди завжди виступаСФ банк, тодi як при залученнi внескiв роль банку пасивна. Як вже зазначалося, одним з джерел поповнення ресурсiв банку СФ мiжбанкiвський кредит. Кредитними ресурсами торгують фiнансовi стiйкi банки, в яких завжди СФ надлишок ресурсiв, i для одержання прибутку вони прагнуть розмiстити вiльнi ресурси в iнших банках. Крiм фiнансовоСЧ вигоди, банки-кредитори одержують можливiсть встановлення дiлових партнерських стосункiв. Процентна ставка за мiжбанкiвським кредитами, як правило, нижча, нiж за кредитами, наданими господарникам, i повязана з облiковою ставкою НБУ.
Залученi кошти банкiв покривають понад 80% усiСФСЧ потреби в г?/p>