Депозитнi операцiСЧ банкiв на фiнансовому ринку УкраСЧни (за матерiалами АТЗТ "АК ПРОМРЖНВЕСТБАНК")
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
? лiквiднiсть банку. Як свiдчить практика, оптимальний рiвень депозитiв до запитання в ресурснiй базi до 30 %.
Строковi депозити це грошовi кошти, якi розмiщуються в банку на строго обумовлений термiн i можуть знiматися пiсля закiнчення цього термiну або пiсля попереднього повiдомлення банку за встановлений перiод. Строковi депозити подiляються на депозити вiд юридичних та фiзичних осiб (вклади населення). Банку вигiдно залучати строковi депозити, бо вони стабiльнiшi i дають змогу банковi розпоряджатися ними тривалий термiн. Незважаючи на зростання процентних витрат, збiльшення частки строкових депозитiв у загальнiй сумi зобовязань СФ позитивним моментом, оскiльки вони СФ найстабiльнiшою частиною ресурсiв. Саме вони дають змогу кредитувати на бiльш тривалi термiни, але в результатi за ними вищий процент. У звязку з тим, що на сьогоднi вiльних оборотних коштiв у пiдприСФмств майже немаСФ, у структурi строкових депозитiв значною СФ частка вкладiв населення (депозити фiзичних осiб). Витрати на залучення вкладiв населення дещо нижчi, тому вони СФ вирiшальним елементом стабiльних ресурсiв банку.
ОднiСФю з форм строкових вкладiв СФ сертифiкати. Ощадний (депозитний) сертифiкат це письмове пiдтвердження депонування банком грошових коштiв, яке засвiдчуСФ право вкладника на одержання пiсля закiнчення встановленого строку суми депозиту i процентiв за ним. Доходи за ним нараховуються у виглядi процентiв на номiнал, фiксованоСЧ премiСЧ чи виграшу або як рiзниця мiж цiною розмiщення та цiною погашення (сума дисконту) цiнного папера. Депозитний сертифiкат може використовуватись його власником як платiжний засiб i обертатися на фондовому ринку.
Основною задачею залучення депозитних коштiв комерцiйними банками СФ створення пасивних джерел виконання банками активних операцiй з залученими коштами з метою отримання прибутку вiд активних операцiй, який перевищуСФ витрати на залучення депозитних коштiв.
Основною задачею запозичення коштiв на мiжбанкiвському ринку СФ покриття тимчасових касових розривiв мiж грошовими потоками власних платежiв банку i платежiв за дорученням клiСФнтiв та грошовими потоками надходження платежiв в банк у власних операцiях та операцiях клiСФнтiв.
Згiдно з визначенням роботи [24], метою менеджменту в сферi управлiння зобовязаннями банку СФ залучення достатнього обсягу коштiв з найменшими витратами для фiнансування тих активних операцiй, якi маСФ намiр здiйснити банк i пiдтримка достанього рiвня лiквiдностi.
Згiдно з визначенням роботи [61], метою банкiвського менеджменту у сферi управлiння зобовязаннями банку СФ залучення достатнього обсягу коштiв з найменшими витратами для фiнансування тих активних операцiй, якi маСФ намiр здiйснити банк. Отже, у процесi формування ресурсноСЧ бази менеджмент повинен враховувати два основнi параметри управлiння вартiсть залучених коштiв та СЧх обсяг.
Для забезпечення бажаноСЧ структури, обсягiв та рiвня витрат за депозитними зобовязаннями менеджмент використовуСФ рiзнi методи залучення коштiв, якi загалом подiляються на двi групи цiновi та нецiновi методи управлiння залученими коштами.
Сутнiсть цiнових методiв полягаСФ у використаннi вiдсотковоСЧ ставки за депозитами як головного важеля в конкурентнiй боротьбi за вiльнi грошовi кошти фiзичних i юридичних осiб. Пiдвищення пропонованоСЧ банком ставки дозволяСФ залучити додатковi ресурси. РЖ, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений небагатьма прибутковими напрямами СЧх розмiщення, зберiгаСФ чи знижуСФ депозитнi ставки.
Нецiновi методи управлiння залученими коштами банку базуються на використаннi рiзноманiтних прийомiв заохочення клiСФнтiв, якi прямо не повязанi зi змiною рiвня депозитних ставок.
Нецiновi методи управлiння базуються на маркетингових дослiдженнях того сектору ринку, який обслуговуСФться банком, вивченнi потреб клiСФнтури, розробленнi нових фiнансових iнструментiв та операцiй, що пропонуються клiСФнтам. У цiлому застосування нецiнових методiв потребуСФ деяких (iнодi й значних) витрат.
Згiдно визначень роботи Л.О.Примостки (КНЕУ) [61] - до залучених коштiв банку належать залишки коштiв на поточних, бюджетних i розрахункових рахунках клiСФнтiв, ощаднi та строковi вклади фiзичних i юридичних осiб, вклади до запитання, рiзнi види депозитних рахункiв, таких як умовнi, заставнi, брокерськi, цiльовi депозити, депозити в iноземнiй валютi, а також кошти на кореспондентських рахунках iнших банкiв (лоро-рахунки). У банкiвськiй практицi всi рахунки клiСФнтiв, вiдкритi в банку, у цiлому називають депозитами, а залученi кошти депозитними зобовязаннями.
Згiдно визначень роботи А.М. АрiстовоСЧ (КНТЕУ) [24] - до депозитiв (залучених коштiв) банку належать залишки коштiв на поточних, бюджетних i розрахункових рахунках клiСФнтiв, ощаднi та строковi вклади фiзичних i юридичних осiб, вклади до запитання, рiзнi види депозитних рахункiв, включаючи такi як умовнi, заставнi, брокерськi, цiльовi депозити, депозити в iноземнiй валютi, а також кошти на кореспондентських рахунках iнших банкiв (лорорахунки). Усi цi джерела коштiв подiляються на двi групи: трансакцiйнi та ощаднi депозити. Ознакою трансакцiйних депозитiв СФ право клiСФнта на переказ грошей в iншу банкiвську установу та використання цього права на регулярнiй основi. Тому трансакцiйнi депозити СФ найбiльш рухливою частиною банкiвських пасивiв. Ощаднi депозити не мають цiСФСЧ ознаки, вони стiйкiшi як джерела фiнансування, але СЧх залучення коштуСФ банку бiльше (вiдсотк?/p>