Гострий апендицит
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Гострий апендицит
1. Гострий апендицит неспецифiчний (часто флегмонозно-гнiйний) запальний процес червоподiбного паростка, що виникаСФ в результатi дiСЧ (частiше сукупноСЧ) ряду факторiв: первинноСЧ неспецифiчноСЧ iнфекцiСЧ, змiн загальноСЧта мiiеврСЧ реактивностi, порушення кровопостачання, обумовленого дисфункцiСФю нейрогуморального апарату мiiевого чи загального походження. Термiн запропонований R.Fitz в 1886 р.
2. Гострий аппендицит одне iз найбiльш поширених гострих хiрургiчних захворювань органiв черевноСЧ порожнини. Захворюванiсть дещо бiльша у жiнок, найбiльше залежить вiд вiку i складаСФ (В.Г.Зайцев, 1989): у дiтей до 1 року 3,48 випадки на 10000 населення, у дiтей вiд 1 до 14 рокiв 11,4, вiд 15 до 59 рокiв 114,9, вiд 60 до 69 рокiв 29,7, 70 рокiв i старше 15,8. Таким чином, якщо умовно прийняти середню тривалiсть життя 60 рокiв, то кожний 12-15 житель до кiнця життя буде позбавлений червоподiбного паростка.
У колишньому Радянському Союзi в рiк виконувалось в середньому 1 млн. апендектомiй з приводу гострого апендициту, тобто одну на 230 чоловiк. В УкраСЧнi за рiк виконуСФться 200-250 тисяч апендектомiй, у Тернопiльськiй областi (1997р.) було виконано 3050 апендектомiй, в тому числi у м.Тернополi 1157, пiсляоперацiйна летальнiсть 0,09% по областi, 0,16% по мiсту.
Пiсляоперацйна летальнiсть в УкраСЧнi при гострому апендицитi у середньому за останнСФ десятирччя коливаСФться у межах 0,16-0,24%. Особливо вражають абсолютнi цифри: 0,2% вiд 220000 оперованих складаСФ 440 осiб!, тобто дещо бiльше, нiж кiлькiсть студентiв на одному курсi ТернопiльськоСЧ медакадемiСЧ.
Летальнiсть при гострому апендицитi по 10 областях УкраСЧни у 1985р. визначалась наступними факторами:
- важкiстю захворювання19,7%
- пiзньою госпiталiзацiСФю 46,1%
- технiчними помилками
пiд час операцiСЧ5,2%
- тактичними помилками6,8%
- дефектами пiсляоперацiйного
лiкування7,7%
- супутнiми захворюваннями9,3%
- пiзньою операцiСФю5,2%
3. Про iснування червоподiбного паростка вiдомо ще з часiв древнього РДгипту. Першi описання i замальовки паростка людини належать Леонардо да Вiнчi (1472р.). Червоподiбний паросток processus vermiformis s. appendix як самостiйний орган формуСФться у ембрiона довжиною 60-75 мм. У новонародженого паросток маСФ лiйкоподiбну форму, що широкою основою переходить у купол слiпоСЧ кишки i остаточно формуСФться у трубчастий орган до 7-8 року життя.
Особливостi ембрiогенезу, анатомiСЧ та фiзiологiСЧ червоподiбного паростка, що мають значення для клiнiциста-хiрурга:
3.1. Дуже рiдко, але зустрiчаСФться агенезiя червоподiбного паростка. Також описано випадки, коли у однiСФСЧ особи було два i навiть три паростки. Можливе вiдходження паростка не вiд слiпоСЧ, а вiд висхiдноСЧ кишки; дугоподiбний паросток, який обома кiнцями вiдкриваСФться у просвiт слiпоСЧ кишки.
3.2. Мязева оболонка бiля основи паростка утворюСФ циркулярне потовщення жом, сфiнктер Робiнсона. Слизова оболонка бiля гирла паростка утворюСФ 1-2 складки клапан або заслiнка Герлаха. Сам паросток верхiвкою, як вiдомо, слiпо закiнчуСФться. Цi обчтавини можуть сприяти утворенню замкнутоСЧ порожнини з iнфiкованим вмiстом.
3.3. У пiдслизовiй оболонцi червоподiбного паростка розмiщуСФться велика кiлькiсть лiмфоСЧдних фолiкулiв у дорослого до70-80 на 1 см2, а загальна кiлькiсть на весь паросток складаСФ 1200-1500 при розмiрах фолiкула 0,5-1,5 мм. У цитоплазмi ретикулярних клiтин фолiкулiв часто виявляються гетерогеннi включення у виглядi фрагментiв мiкробних тiл, хромолiпiдiв, полiсахаридних комплексiв, що може обумовлювати виникнення запального процесу у стiнцi паростка. Вiдома, у звязку iз цим, друга назва апендиксу мигдалик черевноСЧ порожнини.
3.4. Кровопостачання червоподiбного паростка здiйснюСФться a.apendicularis, яка походить вiд a.ileocolica, а остання вiд a.mesenterica sup. Апендикулярна артерiя вважаСФться артерiСФю кiнцевого типу, кровопостачання паростка маСФ чiткий сегментарний характер. Тобто тривалий спазм чи закупорка однiСФСЧ гiлочки апендикулярноСЧ артерiСЧ провокуСФ адекватну зону iшемiСЧ стнки паростка, що може теж послужити причиною виникнення запального процесу.
3.5. Видiляють також чотири типи будови самоСЧ артерiСЧ червоподiбного паростка: 1) Один стовбур, що кровопостачаСФ тiльки апендикс (1/3 випадкiв); 2) Один чи два стовбури, що кровопостачають 4/5 паростка, проксимальна 1/5 кровопостачаСФться за рахунок iлеоцекальноСЧ артерiСЧ (1/4 випадкiв); 3) Один чи два стовбури, що кровопостачають паросток i, разом з ним, частину стiнки слiпоСЧ кишки в дiлянц його впадання (1/4 випадкiв); 4) У iнших випадках СФ множиннi петлеподiбн анастомози мiж одним, двома стовбурами, що кровопостачають паросток i прилеглу частину кишки. Без врахування цих типiв перевязкою основного стовбура a.apendicularis можна спровокувати iшемiчний некроз частини слiпоСЧ кишки. При недостатньо досконалiй перевязцi кукси паростка можлива кровотеча з неСЧ у ранньому пiсляоперацiйному перiодi.
Мал.1. Кровопостачання iлеоцекального кута.
3.6. Крововiдтiк вiд червоподiбного паростка здiйснюСФться по одноiменнiй вен v.apendicularis у систему v.portae. це може обумовити поширення запального процесу (пiлефлебiт) по останнiй аж до печiнки (солiтарнi чи множиннi абiеси) при ускладнених формах гострого апендициту.
3.7. Головнi лiмфатичнi колектори червоподiбного паростка апендикулярн та iлеоцекальнi лiмфовузли звязанi з лiмфатичними системами багатьох iнших органiв слiпоСЧ кишки, правоСЧ нирки i навколонирковоСЧ клiтковини, шлунку i дванадцятипалоСЧ кишки, жовчевого мiхура, внут?/p>