Верование в демонов в древние времена на Украине
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?iдомих булгарських лiтературних творiв, СФ багатою джерельною базою для вивчення язичницького релiгiйного свiтоляду гунно-булгар. Верховну небесну владу в них уособлюСФ Тенгрi. Тенгрi це творець, чиiм витвором СФ молодшi боги-демони алпи, чи диви. В пантеонi язичницьких богiв головнi мiiя посiли алп вiйни Барин-Бурi, який вiдпочивав на рiчцi Бурi-Чай (Днiпро), та його брат алп Тун-Бурi господар пiдводного царства; громовержець Кубар; бог дорiг Мал; покровитель купцiв бог торгiвлi Ташбаш; алпи Симбiр-Карга, Барис, Бат-Терек, Барадж. Всi цi боги символiзували сили добра. Але в релiгiйнiй уявi булгар постають боги, якi уособлюють i зле: дух смертi Шурале, дух пiдземного свiту Албастий, а також Аждаха та Миша (21.70).
Сюжетна канва "Легенди..." вмiщуСФ i мiфи про виникнення киiвських гiр та днiпровських порогiв. Алп Барис перетворюСФ в кам'яну гору алпа розбою Куяна i цим самим перекриваСФ рiчку Бурi-Чай. Але шлях рiчцi розчищае Тун-Бурi:
Розбивши гору на шматки,
Рiку вiн вивiльнив таки
Отак i стали тi шматки
З тих пiр порогами рiки
(днiпровою пороги. авт.) (22.58).
А ось як в "Легендi.." розповiдаСФться про утворення киiвських гiр.
На тому ж мiii, де Куян
РЖз пiдземелля, окаян,
Склепiння вибивши, злетiв.
Де головою склеп розбив
Так, що земля летiла з ним,
та опустилася за ним
РЖ знов на мiiе впала вниз
Горб Куянтау утворивсь (22.58).
Горб Куянтау (киiвськi гори, авт.) (22.58).
Слiди впливу "Легенди про доньку Шана" вмiщуСФ знамените "Слово о полку РЖгоревiм". Проаналiзувавши i спiвставивши цi два iсторичнi джерела, можна припустити, що автор "Слова" був знайомий з цiСФю поемою та користався нею пiд час написання свого твору. Ймовiрно, що пiд впливом булгарськоi культурно-релiгiйноi спадщини з'являються в "Словi" образ Дива та згадки про пiсняра Бояна. Син Сонця i Мiсяця алп Боян, згiдно з булгарською мiфологiСФю, божество спiву. У Бояна i богинi-риби Бойгали народився син РЖджик, котрого вважали родоначальником гуннiв. А срiбнi монети, якими прикрашали себе булгарки, символiзували луску Бойгали. Можливо, образ алпа Бояна, котрий любив спiвати i грати на домрi, сприяв виникненню образу легендарного слов'янського спiвака. Взагалi слов'яни називали розповiдачiв билин та казок "баянами", чи "обаятелями", а давньоруське слово "баять" означало спiвати, розповiдати, заклинати.
В поемi Шамсi Башту згадуСФться i алп Хурса божество вогню та ковальськоi справи, в якому можна вбачати слов'янського бога сонця Хорса. За священною традицiСФю, перебiгати дорогу Хурсi заборонялось:
Остерiгалися усi Перебiгати путь Хурсi -
РЖнакше сила зброi геть Щезала, а без неi смерть. (22.54).
Цей мотив використовуСФ автор "Слова", характеризуючи князя Всеслава Полоцького "Всеслав князь людемъ судяще... великому Хръсови влъкомъ путь прерыскаше" (23.51). В даному випадку порушення Всеславом одвiчноi традицii використовуСФться немовби для пiдсилення його негативноi характеристики (24.77). Отже, як бачимо, мiфологiчнi аналогii та паралелi булгарських i руських культурно-релiгiйних традицiй визначаються СФднiстю iхнiх мiфологiчних сюжетiв i персонажiв.
Близько 660 року пiд натиском iнших тюркських кочових племен алтайських, кипчакських i огузьких, вiдомих як хозари, Велика Булгарiя як незалежна держава перестала iснувати. Частина булгар з ханом Аспарухом мiгрувала на Дунай, де в 681 роцi заснувала Болгарське царство. А частина бурджани, якi проживали в Передкавказзi, та "украiнськi" чорнi булгари залишилися на своiй колишнiй територii i визнали залежнiсть вiд хозарського кагана.
Релiгiйний свiтогляд хозар вiдповiдав давньотюркськiй релiгii. Верховним божеством був Тенгрi, який уособлював небесну владу. Його намiсник на землi каган, який мав полiтичну харизму, тобто належав до роду, надiленого божою благодаттю. Отже, як i в германцiв, тюркське хозарське об`СФднання було також одним iз варiантiв чоловiчих союзiв на чолi з харизматичним королем (каганом).
Важливу роль вiдiграли хозари як посередники в культурних зносинах Заходу i Сходу. Культурне значення Хозарii полягало в релiгiйнiй терпимостi i толерантностi щодо таких релiгiй, як буддизм, християнство, iудаiзм та язичництво слов`ян. У столицi Хозарii РЖтилi мусульмани мали своi мечетi, християни церкви, iудеi божницi. Також були там своi суди для мусульман, хозар, християн та iнших язичникiв (25.230). Все це сприяло зближенню, спiвробiтництву i взаСФмозбагаченню рiзних релiгiй i культiв.
Складний шлях релiгiйноi свiдомостi
Зазираючи у давно минулi часи, ми торкаСФмося величезних культурних пластiв, спiльних та спорiднених для рiзних народiв. У релiгiйнi свiдомостi поСФднувалося могутнСФ нашарування архаiчних стереотипiв практичного та iнтелектуального освоСФння свiту. Релiгiя була пов`язана з одушевленням i одухотворенням природи, з наданням iй антропоморфних властивостей та рис. Люди вiдчували себе iнтегральною частиною навколишнього середовища, складовою кругообiгу природних явищ.
Релiгiйна система стародавнiх суспiльств була культурою виживання людства у несприятливих умовах. Божества, що уособлювали природнi явища, стихii, рiднились з людьми, ставали членами однiСФi родини, допомагали людинi вижити. Моральною запорукою виживання людини у реальному свiтi, вагомим стимулом духовноi пiдтримки була вiра в загробне життя.
Взiрцем особистiсного ?/p>