Верование в демонов в древние времена на Украине
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
терiв з деревами.
велике переселення народiв.
Першi промiнi християнства
Часовий iсторичний вiдрiзок з II до VII ст. увiйшов в iсторiю як епоха Великого переселення народiв. Мiграцiйнi процеси охопили практично весь континент i радикально змiнили його полiтичний, культурний, етнiчний i релiгiйний вигляд. Це була епоха не тiльки загибелi однiСФi (античноi) цивiлiзацii та зародження iншоi (феодальноi), а й епоха корiнних змiн в релiгiйнiй свiдомостi народiв. Колись велична i могутня Римська iмперiя розвалювалась на шматки, а людство входило в нову фазу свого розвитку. Свiт завойовувало християнське вчення. Християнство, що виникло як iдеологiя малочисельноi i гнаноi палестинськоi секти, перетворювалось на пануючу свiтову релiгiю.
Головну роль у Великому переселеннi вiдiгравали германськi, тюркськi, фiнно-угорськi та слов'янськi племена. Основними германськими степовими племенами були бастарни, герули, готи, гепiди, вандали, лангобарди. В серединi IV ст. iз об'СФднання готських племен утворилось два союзи захiдних i схiдних готiв (вестготи i остготи). Вiдповiдно вони займали землi мiж ДунаСФм i Днiпром та мiж Днiпром i Доном. До складу цих союзiв входили не тiльки германськi, а й фракiйськi, сарматськi та слов'янськi племена. Полiетнiчний склад цих об'СФднань залишив вiдбиток у релiгiйнiй системi германцiв, елементи якоi, в свою чергу, були сприйнятi союзними племенами, зокрема слов'янами.
Германцi принесли своСФрiдне свiтобачення i свiтовiдчуття. iхня фантазiя населяла лiси, рiки, пагорби злими карликами, перевертнями, драконами i феями. Боги i люди-героi, в уявi германцiв, ведуть постiйну боротьбу зi злими силами. Для германських народiв були характерними войовнича енергiя та почуття нероздiльностi свiту людей i богiв. Цi релiгiйнi уявлення знайшли вiдображення i в химерних уявленнях звiриного стилю в мистецтвi. Фiгурки звiрiв втрачали цiлiснiсть, визначенiсть i перетворювалися в своСФрiднi магiчнi символи. Але боги германськоi мiфологii це уособлення не тiльки природних, а вже й соцiальних сил. Глава германського пантеону Один бог бурi, але вiн i вождь-воiн, що стоiть на чолi героiчного небесного воiнства. А душi полеглих на полi бою германцiв вiдлiтають у свiтлу Валгаллу, щоб поповнити дружину Одина.
Одночасно серед германцiв поширювалося християнство. Енергiйним проповiднисьмо готською мовою. (Цей переклад став першою пам'яткою мови готiв.) Але християнiзацiя германцiв, як i слов'ян, не призводила до смертi iхнiх богiв. Вони трансформувалися, зливаючись з культами мiiевих святих чи поповнюючи ряди демонiв (злих духiв).
Релiгiйнiсть лежала i в основi моральних цiнностей германцiв. Вони особливого значення надавали iдеалам вiрностi, вiйськовоi мужностi, сакральному ставленню до вiйськового керiвника. Культ Одина був одним з варiантiв чоловiчих союзiв, у яких панував культ сильнiших. Цей культ лежав в основi утворення харизматичних кланiв, що претендували на божественне походження i спецiалiзувалися на веденнi вiйни, та виникнення харизматичних вождiв короля (конунга) та його свити (20.31).
В системi германських релiгiйних традицiй лежали поетичнi сюжети з мiфологiчно-культовими елементами. А виключно з магiчною i культовою метою тривалий час германцi використовували рунiчнi написи, принесенi з берегiв Чорного моря. Не зайве вiдзначити, що значну роль у становленнi релiгiйноi свiдомостi германських племен вiдiгравали контакти з сарматськими племенами, а культ Одина прийшов з берегiв Дону. В свою чергу все це наклало свiй вiдбиток i на формування украiнськоi (руськоi) культури, становлення якоi являло складний процес синтезу варварськоi, пiздньоантичноi i християнськоi традицiй.
ВзаСФмозбагачення релiгiй i культiв.
Мiфологiчнi сюжети стародавнiх митцiв
З другоi половини IV ст. на змiну кочовим iраномовним племенам приходять народи алтайськоi мовноi групи гунни, авари, булгари, хозари. В 375 роцi остготський союз був розгромлений гуннами кочiвниками тюркського походження, що прийшли з Центральноi Азii, пiдкоривши перед цим деякi угорськi та сарматськi племена. Мiж 375 i 453 роками готи були частиною гуннськоi держави, а гуннський вождь Аттила був оспiваний у гермаському героiчному епосi. Взагалi це був перiод, коли у одному iсторичному вирi змiшались слов'яни, германцi, угорцi, тюрки, що в свою чергу призвело до утворення нових етносiв. РЖ саме в центрi цього виру були гунни, якi пiдкорили i об'СФднали навколо себе германськi, слов'янськi, сарматськi та фракiйськi племена. Але тут слiд говорити про взаСФмну асимiляцiю, особливо ж коли йдеться про релiгiйнi вiрування, обряди та звичаi.
Пiсля смертi Аттили (453) гуннська держава розпадаСФться Тодi ж у Схiднiй РДвропi з'являються племена булгар. Вони були нащадками гуннiв та аланського племенi булгар i успадкували iхнi релiгiйнi традицii. Тому iх iнодi називають гунно-булгарами. Гунно-булгари створили мiцне державне об'СФднання Велика Булгарiя, до якого входила частина територiальних просторiв сучасноi Украiни. РЖ, таким чином, булгари не могли залишитися осторонь етногенетичних та культуротворчих процесiв, що вiдбувалися на той час в даному регiонi.
Тюркськими та слов'янськими релiгiйно-мiфологiчними мотивами наповнена поема булгарського iсторика i релiгiйного дiяча Мiкаiля Шамсi Башту "Легенда про доньку Шана", написана в 882 роцi. Ця поема, будучи найдавнiшою з ?/p>