Верование в демонов в древние времена на Украине
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?на Таргiтай. У Таргiтая народилося три сини Лiпоксай, Арпоксай i молодший Колаксай. Невдовзi на землю впали золотi предмети: плуг, ярмо, сокира та чаша. Лише наймолодшому з братiв удалося заволодiти цими предметами. А його братам це не вдалося, бо при iх наближеннi золото розжарювалось, i до нього не можна було доторкнутись. Царський трон успадкував Колаксай, оскiльки вiн змiг взяти до рук тi предмети, щ, символiзували верховну владу над племенами землеробiв та скотарiв. Вiд Лiпоксая пiшли тi скiфи, котрi назвались авхатами, вiд Арпоксая катiари, а вiд молодшого брата паралати. Як бачимо, в цiй легендi при сутнi й iсторико-етнографiчна концепцiя (уявлення промiiеве походження i характеристика етнiчного складi) населення), i соцiально-потестарна доктрина (уявлення про божественне походження влади i про верховенства царських скiфiв-паралатiв). РЖ все це об'СФднане в загальному релiгiйно-мiфологiчному свiторозумiннi (13.310-311).
ЗаслуговуСФ на увагу i аналогiя мотиву скiфськоi легенди, згаданоi вище, в кельтському звичаСФвому правi, що iснувало аж до недавнього часу: при розподiлi майна мiж братами молодший отримував помiстя, 8 акрiв землi, а також сокиру, казан i лемiш, адже батько був не вправi передати цi три предмети нiкому iншому, крiм молодшого сина. Вiдповiднiсть цих предметiв сокирi, чашi i плугу з ярмом, якi отримав Колаксай, безсумнiвна (14.182). Вiдлуння цiСФi легенди зустрiчаСФться i в украiнському фольклорi. Героями багатьох казок СФ три брати. А царськi лаври завжди дiстаються наймолодшому. Лише йому вдаСФться заволодiти жар-птицею чи жар-конем, якi перебувають на однiй мiфологiчнiй лiнii з золотими предметами з скiфськоi легенди.
Скiфiя Сарматiя: спадкоСФмнiсть
релiгiйних традицiй
У II ст. до н. е. з праць античних авторiв зникаСФ назва територii Пiвнiчного Причорномор'я i Приазов'я "Скiфiя", ii замiняСФ назва "Сарматiя". Це пов'язано з частковим витiсненням та асимiлюванням сарматськими племенами (язиги, алани, роксолани, аорси, сiраки) скiфiв. Вiрування сарматiв мало чим вiдрiзнялися вiд скiфських. В даному випадку можна говорити про спадкоСФмнiсть релiгiйних традицiй. Панiвними у сарматiв були культи сонця i вогню та Великоi Богинi-Матерi Астарти, покровительки коней, а також культ бога вiйни, уособленням якого був меч. Поряд з цим у сарматiв спостерiгаються чинники чуттСФво-надчуттСФвого типу надприродного: поклонiння неживим предметам та надiлення iх душею, вiра в чарiвну силу камiння i таке iнше. Сармати вiрили в потойбiчне життя, i великого значення у iхнiх вiруваннях мав культ мертвих.
Сармати, перейнявши елементи релiгiйноi системи скiфiв, передали iх слов'янам. Так, пiд впливом сарматськоi культури у слов'ян змiнюються тип поховань i поховальний ритуал. Померлих ховають в ТСрунтових ямах з пiвнiчним i пiвденним орiСФнтуванням У поховальному ритуалi передаються жертвоприношення та тризна.
Подiбно скiфам сармати надiляли особливою магiчною силою дзеркало. Сарматський звичай розбивання дзеркал при похованнi був вiдлунням рiзноманiтних давнiх уявлень, що протиставили дзеркало вмiстилище душi i смерть. У наш час спостерiгаСФться звичай завiшувати дзеркала в будинку, де лежить покiйник, та вiра в те, що розбите дзеркало вiщуСФ смерть В той же час iснуСФ ритуал, де дзеркало СФ традицiйним атрибутом. МаСФться на увазi ритуал вiнчання та традицiйне гадання з дзеркалом "на нареченого" (14.97).
Цiлком ймовiрно, що прийшлi скiфо-сарматськi народи, взаСФмодiючи з праслов'янами, якi проживали на теренi Украiни, були асимiльованi автохтонами. Значна кiлькiсть скiфо-сарматських паралелей у мовi i, звiсно, в релiгii слов'ян вказуСФ на симбiоз цих культур.
Боги i демони фракiйськоi держави
У релiгiйну систему стародавнiх слов'ян увiйшло також багато елементiв вiрувань фракiйських племен, що в РЖ тис. до н.е. населяли пiвденно-захiдну частину Украiни (Галичина, Подiлля, Пiвденна Волинь), малоазiйськi територii, територii нинiшнiх Болгарii, Румунii, почасти Сербii та Грецii. В V ст. до н.е. iснувала мiцна Фракiйська держава. Вiдомi першi ii володарi Терес, Садко, Котко. Ця держава вiдстояла свою незалежнiсть у боях зi скiфами та греками. Але в РЖ ст. н.е. вона стаСФ Римською провiнцiСФю ФракiСФю (ДакiСФю). Частина фракiйських племен переселяСФться в Поднiпров'я, Поднiстров'я, Побужжя i разом iз слов'янськими та сарматськими племенами бере участь у формуваннi Черняхiвськоi культури (15.161), яка становила iсторичнi передумови утворення Давньоруськоi держави i була живильним ТСрунтом для формування украiнського етносу.
Саме на територii Прикарпаття i Середнього Поднiстров'я на рубежi та в першi столiття н.е. ранньослов'янськi племена перебували на стику з фракiйськими. Етнографiчнi матерiали з порубiжних земель Молдавii та Буковини пiдтверджують iснування iсторичноi мирноi традицii спiлкування двох сусiднiх народiв. У порубiжних землях молдавани i украiнцi проживали i проживають часто в одних i тих самих селах. Схожий i характер матерiальноi та духовноi культури цих народiв у даному регiонi. Це говорить про те, що предки iх слов'яни та фракiйцi вiддавна мали мирнi економiчнi i культурнi контакти.
Плiнiй Старший зачисляв фракiйцiв до найсильнiших народiв РДвропи, якi перебували на високому щаблi культурного розвитку. Вони, стикуючись з найбiльшими СФвропейськими осередками полiтичноi могутностi ГрецiСФю i Римом, зробили значний внесок у культурний розвиток цих держав. У фракiйцiв греки запозичили вiру