Верование в демонов в древние времена на Украине
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
вання, обряди, таiнства богослужiння, релiгiйнi та бойовi пiснi пеани. Фракiйцем був за походженням грецький поет i засновник своСФрiдноi теогонiчноi та космогонiчноi системи уявлень Орфей.
Базисом релiгiйних поглядiв фракiйських племен була вiра в безсмертя душi та потойбiчне життя. Про це згадуСФ Геродот в "РЖсторii": "На iхню (фракiйцiв. авт.) думку, вони не вмирають, але покiйник вiдходить до бога Залмоксiса..." (9.210). Залмаксiсом греки називали фракiйського бога Зальму. Вони вiрили, що пiсля смертi кожен досягаСФ свого бога Зальми, котрий вчить, що тiло не можна вилiкувати без попереднього оздоровлення душi; вiд душi йде все лихе i добре, а для оздоровлення душi потрiбнi молитви й пiснi з добрими порадами. Рiзноманiтнi молитви, пiснi-заговори та замовляння i в наш час ще застосовують ворожки при лiкуваннi хворих. До наших днiв у багатьох регiонах Украiни збереглася вiра в перебування душ пiд землею i звичай просити померлих родичiв небiжчика вiдчинити ворота, через якi вiн маСФ потрапити на той свiт, i прийняти його до себе.
З релiгiйного погляду фракiйцiв можна роздiлити на двi великi групи: 1) дii (беси та одризи) поклонники Дiя (Дiонiса); 2) пелазги-поклонники Аполлона (16.32).
Серед головних фракiйських божеств, якi називаСФ Геродот, перше мiiе посiдаСФ бог вiйни Арес. Аресу поклонялися i скiфи, про що говорилося вище. Культ Ареса у фракiйцiв запозичили греки та римляни (грецький Арес i римський Марс). Рiзнi варiанти назв мав бог вiйни у слов'ян: Яр, Ярий, Ярун, Ярило, Яровит. Схожiсть у назвах фракiйського i слов'янського божества та СФднiсть культових елементiв говорять про спiльнiсть iх релiгiйних витокiв.
Греки та римляни запозичили i культ фракiйського бога сонця Дiя, якого iнодi несправедливо ототожнюють з Дивом (Девом), що мав тюркське походження i в слов'ян був уособленням злих сил, демоном страху i смертi. Греки називали Дiя Дiонiсом, а римляни СабасiСФм. У деяких слов'янських народiв обряд запалювання вогню в день РЖвана Купала називався собiткою. Матiр'ю Дiя була Семеля, назва якоi спiвзвучна слову "земля". А в украiнському фольклорi часто зустрiчаСФться словосполучення "земля-мати". Дiй був знаний у слов'ян i ставився поряд з iхнiми головними богами. Зокрема, про це говориться в "Словъ и откровенiи св. Апостолъ": "Мняще богы многы, Перуна й Хорса, Дия i Трояна й инiи многы" (16.31). В пошанi у слов'ян була i фракiйська богиня щастя та весни, веселощiв i кохання Лада. Вона була вiдома i в чоловiчiй формi Ладо. Лада i Ладо були символом вiрного подружжя. Грецька богиня Афродiта спочатку також мала назву Ладо-генес. Деякi дослiдники слово "генес" пояснюють як слов'янське "жона"... В жiночiй формi Лада символ жiнки, коханки, а в чоловiчiй вiрного чоловiка, коханця. В жертву Ладi приносили бiлого пiвня. Пiвень в уявленнi давнiх народiв був сонячним птахом, символом чоловiчоi сили та мужностi. Ще до недавнiх часiв в Украiнi зберiгався обряд ритуального поiдання пiвня на вечорницях, що мав на метi помножити чоловiчу силу та сексуальну енергiю парубкiв (17,247).
Культ фракiйськоi богинi мiсяця та ловецтва Мендiди (Артемiди) також був поширеним у слов'янському середовищi. У слов'ян вона була знана як Дана (Дiвиця, Дiванна, Дiвонiя) i уявлялась юною княгинею, яка, озброСФна луком i стрiлами, ходить по лiсах, полюючи на рiзну звiрину. На згадку про той давнiй культ в пам'ятi украiнського народу ще й досi збереглися такi назви: Дiвин, Дiвич, Дiвингород. А непрохiднi лiси i нинi називають "дiвичими" (16.42).
Були у фракiйцiв жрицi сонця, яких називали Сивiлами. Сивiли це богинi долi, поезii, музики i танцiв. З iхнiм iменем пов'язанi загадковi "Книги пророцтв", або, як iх ще називають, "Книги Сивiл". Украiнцi цих богинь називали Вилами.
Фракiйцiв, якi своiм верховним богом вважали не Дiя, а Аполлона, греки називали пелазгами. Аполлон не був спочатку грецьким богом. Греки перейняли цей культ у фракiйцiв. Назва "Аполлон" похiдна вiд фракiйського "Пельо" ("Бел", "Пел"). У Фракiйцiв Пел це божество сонця. В релiгiйнiй системi украiнцiв фракiйський Пел вiдомий як Бiлобог, чи Бiлун (у захiдних давнiх украiнцiв та бiлорусiв). Бiлобог це творець землi, води, свiтла. Його вважали батьком Перуна. Бiлобоговi протистояв Чорнобог уособлення зла. А в украiнськiй мiфологii боротьба Бiлобога з Чорнобогом символiзувала боротьбу добра i зла. В казках часто бог постаСФ в образi дiдуся з бiлою бородою, в бiлiй одежi, з бiлим киСФм.
В украiнському православ'i Бiлобог трансформувався в образi святого Георгiя, який був втiленням перемоги сонця над тьмою, переможцем над злими силами, захисником народу. В уявi украiнця святий Георгiй (Юрiй) постаСФ в бiлих тонах: у бiлiй одежi, на бiлому конi, з атрибутами бiлого кольору.
Релiгiйнi вiрування кельтiв
Белiном (Белом) називали i кельти свого бога сонця та свiтла. Крiм того, в кельтiв Белiн був покровителем знань. А омела, що росла на дубi, була його емблемою i запорукою вiд рiзних хвороб. Кельти в першiй половинi V ст. до н. е. створили свiй особливий стиль у культурi, що в археологii маСФ назву латенського (вiд назви мiiя Ла-Тен, де були знайденi залишки цiСФi культури). Прийшовши з Центральноi Азii до РДвропи, кельти ще не мали власного пантеону богiв. Для iхнiх раннiх релiгiйних вiрувань характерним було обожнення стихiйних сил i природних явищ. Вони вiрили, що за допомогою системи магiчних дiй та обрядiв можна розмовляти з навколишнiм свiтом.
Тривалий час серед науковцiв точилися