Верование в демонов в древние времена на Украине
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
подобнi чоловiки, якi твердили, що мистецтво пророкування дарувала iм Афродита. Тих жерцiв, чиСФ пророкування не збувалося, пiддавали смертнiй карi, спалюючи заживо на возах, запряжених биками. Наявнiсть у скiфiв жерцiв та вищезгаданi способи гадання пiдтверджуються археологiчними даними та етнографiчними матерiалами. Схожий спосiб гадання описаний дослiдниками i в осетин (11.86).
Щодо енареiв, то цей термiн пояснюСФться фахiвцями як не-чоловiк ( з iранського "нара" чоловiк, "е" не). За Геродотом, хвороба енареiв мала божественне походження: енареi це потомки тих скiфiв, що пограбували храм Афродити Уранii в сiрiйському мiстi Аскалонi, за що богиня покарала iх жiночою хворобою (9.45). Псевдо-Гiпократ у трактатi "Про повiтря, води i мiiевостi" спростовуСФ божественне походження хвороби енареiв. На його думку, ця хвороба маСФ природну причину: постiйна верхова iзда в багатьох викликаСФ пухлини, ломоту в стегнах, подагру, що спричиняСФ статеве безсилля, яке пояснювали дiями божества. Це призводило до того, що енареi одягали жiночий одяг, засвоювали жiночi звички i разом з жiнками вели домашнi роботи (11.87-88).
ОписуСФ Геродот i обряд скiфського побратимства клятвенно освяченого договору про дружбу: в посудину з вином пiдмiшували кров учасникiв договору, занурювали туди акiнак, стрiли, сокиру i дротик; пiсля цього тривалий час молилися, а потiм випивали вино i тi, хто клянеться, й найповажнiшi з присутнiх (9.204). РЖснування побратимства у скiфiв пiдтверджуСФться археологiчними знахiдками в царських курганах (Куль-Оба, Солоха).
Культове значення маСФ i пов'язаний з релiгiйними уявленнями скiфiв звичай курiння коноплi, що був своСФрiдною формою шаманства. Дим вiд спалюваноi у юртi коноплi викликав наркотичне сп'янiння, що вело до екстазу присутнiх i було причиною магiчних обрядодiй шаманiв, змiст яких-сходження душ у пiдземне царство.
Аналогiчно трипiльцям i кiммерiйцям, скiфи ховали померлих у скорченому виглядi пiд курганами. Поряд з цим iснувало i трупоспалення. Цi обидва обряди через антiв передаються iншим слов'янам i набувають великого поширення в дохристиянськi часи на Киiвщинi та Чернiгiвщинi. Елементи скiфського релiгiйного свiтогляду увiбрав у себе i слов'янський культ Роду. Це вiдчуття присутностi предкiв, вiра в життя пiсля смертi. Слов'яни мерцiв палили або погребали. В могили клали iжу, зброю, убивали коня, жiнку чи невiльницю. Насипали горбки чи високi кургани. Через рiк пiсля смертi на могилi влаштовували тризну. Значний вплив скiфських вiрувань на становлення схiднослов'янськоi релiгiйно-мiфологiчноi системи вiдзначаСФ Н. Полонська-Василенко: "Скiфи продовжують розробку трипiльськоi мiфологii в образах фантастичного звiриного стилю i передають ii через антослов'ян селу: це образи Матерi-Богинi, пастуха Геракла, одноокого циклопа, грифона, культового бика, коня, кабана тощо. Ще виразнiше традицiйний зв'язок даСФ наша хата з ii пiччю". (12.59).
Пов'язаному з пiччю вогнищу слов'яни приписували чудодiйнi сили покровителя Роду. Згiдно з вiруванням, при зiткненнi з вогнем i землею збiльшувалась родючiсть, тому пiч була тим священним мiiем, де жiнка повинна народжувати дитину. В той же час пiч мiiе перебування померлих членiв роду. За повiр'ям, пiч могла забрати хвору дитину i повернути ii назад здоровою. Це свiдчить про давнСФ надання вогню вiдроджуючоi функцii. Вогнищу приписувались також очиснi й охороннi властивостi. Вогонь асоцiювався з сонцем, яке дарувало тепло i свiтло. Сонячна сила могла дати дiвчинi красу, подарувати кохання. Такi ж магiчнi властивостi надавались i домашньому вогнищу. М. Коцюбинський у повiстi "По-людському" описуСФ давнiй звичай, коли вогнище зберiгаСФ честь дiвчини, кинутоi хлопцем, який обiцяв одружитися з нею. Дiвчина таСФмно проникла в хату жениха, а потiм у всiх на очах сiла на пiч. В такому разi нi хлопець, нi його батьки не могли вiдмовити у весiллi. Про обряд очищенням вогнем згадуСФ i М. Гоголь ("Вiй"): люди, якi несли тiло панночки до церкви, прикладали долонi до печi. Пiдтвердженням СФдностi сонця i вогнища СФ випiчка в печi короваiв, що за формою нагадували сонце.
Всесвiтня гармонiя фiзично символiзувалась в образi пошлюблення вогнесвiтла з водою. Цей символ здiйснювався в день Купала i був прообразом статевого злиття на землi. Тому наприкiнцi свята юнаки та дiвчата поСФднувались у шлюбi. Подiбнi свята iснували в багатьох народiв: фiнiв, германцiв, угорцiв, литовцiв та iнших.
Зображення качки, гуски на предметах культового призначення даСФ пiдстави вважати, що образ водоплаваючих птахiв у скiфiв був релiгiйним символом. Лише водоплаваючi птахи можуть спокiйно пересуватися в трьох стихiях по сушi, по водi i пiд водою, в повiтрi. Слов'яни також вшановують водоплаваючих птахiв. Б. О. Рибаков вважаСФ, що качка була символом зв'язку з потойбiчним свiтом (4.236). Тiльки вона могла проникнути у води пiдземного моря i повернутися звiдти. Птахи виконували захисну i магiчну функцii, а також поСФднувалися з iдеСФю часу i простору.
Подiбно скiфам, слов'яни поклонялися також мечу. В лiтопису монаха Нестора "Повiсть временних лiт" згадуСФться, що слов'яни шанували меч як бога вiйни.
З релiгiйно-мiфологiчними уявленнями скiфiв про дивовижну природу навколишнього були тiсно пов'язанi й початки iсторичних знань. Ось як, у переказi Геродота, скiфська етногенетична легенда пояснюСФ iхнСФ походження, заняття, етнiчний склад i органiзацiю влади. У скiфськiй Землi вiд Зевса й дочки рiки Борисфена народилася перша люд?/p>