Верование в демонов в древние времена на Украине
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
сiм були хлiборобського спрямування. Трипiльцi шанували Богиню-Матiр, яка символiзувала родючiсть i вiд якоi залежало життя всього живого, а також божества грому, сонця, неба, вiтру тощо. Були в них своi духи-покровителi; поширювались культи вогню та бика символiв сонця i чоловiчоi сили. Культовi вiдправи супроводжувались своСФрiдною системою релiгiйно-магiчних обрядiв i символiки. Релiгiйнi вiрування, уявлення та культова практика трипiльцiв знайшли своСФ втiлення в трипiльськiй пластицi, де головне мiiе належить рiзноманiтним глиняним жiночим фiгуркам, якi символiзують iдею ототожнення землi з жiнкою, чия вагiтнiсть СФ символом родючостi.
Жiночi фiгурки, знайденi на залишках багатьох трипiльських поселень, досить рiзноманiтнi це й "зображення божества родючостi й жриць цього божества, й учасниць аграрно-магiчних церемонiй, i покровительок того чи iншого природного явища, яке сприяСФ врожаю" (4.166). Зустрiчаються також зображення вагiтних та народжуючих жiнок, фiгурки жiнок з жертовником i ритуальною посудиною, жiнок з дитиною тощо.
Космогонiчно-релiгiйнi уявлення трипiльцiв присутнi в орнаментi побутового i ритуального посуду з зображенням небесних свiтил, рослин, тварин i людей. Особлива увага придiляСФться темi дощу, що набирав символiчного вигляду молока Богинi. Частково з темою дощу був пов'язаний культ змii, вужа носiiв добра, охоронцiв дому i всього найцiннiшого. Пiзнiше культ вужа зустрiчаСФться у грекiв, вiрменiв, болгар, сербiв, литовцiв, бiлорусiв i, звичайно, украiнцiв. Цi народи шанували вужа як священну iстоту, покровителя домашнього господарства.
Найвищим ступенем трипiльського ритуального мистецтва СФ зображення антроморфних i людських фiгурок чоловiчих i жiночих), якi мали культовий, абстрактно-умовний характер. Проте серед цих фiгурок зустрiчаються й такi, що несуть "антропологiчну реальнiсть", "портретну правдивiсть" (3.21-22).
З метою захисту вiд злих сил i збереження добробуту трипiльцi померлих хоронили пiд житловими будiвлями. Священним мiiем у трипiльських житлах була пiч, бiля якоi знаходились вiвтарi, що мали прямокутну чи хрестоподiбну форму. Бiля них на спецiальних пiдвищеннях розташовувались глинянi фiгурки, чашi на антропоморфних пiдставках, посудини для зерна. Трипiльська культура, заклавши мiцний фундамент для високого культурного розвитку наступних ентоплем'яних спiльнот, Цсторii Украiни.
Релiгiйний свiтогляд
катакомбного суспiльства
Ще в IV тис. до н. е., з проникненням степовикiв на територiю Правобережноi Украiни та Нижнього Подунаiв'я, трипiльська культура зазнаСФ значних змiн. Зi сходу проникаСФ "звичай ховати мерцiв у скорченому на спинi положеннi i посипати iх вохрою, а також так званi конеголовi скiпетри, антроморфнi стели тощо" (5.18). А як вiдомо, поховальний обряд, ритуали, пов'язанi зi смертю, найважливiшi складовi стародавнiх релiгiй. Племена, що ховали покiйникiв у ямах у скорчених позах, мають умовну назву племен ямноi культури, катакомбноi на територii Украiни (назва вiд гробниць-катакомб). Хоча питання щодо походження катакомбних племен викликаСФ багато суперечок, в релiгiйнiй системi цього населення спостерiгаються близькосхiднi культовi елементи, особливе мiiе серед яких займаСФ обряд модельованих черепiв. Цей обряд полягав у тому, що на лицевi кiстки черепа, звiльненого вiд м'яких тканин i мозку, накладалася спецiально виготовлена глиняна маса з домiшками вохри та потовчених кiсток. Пiсля моделювання череп розмальовувався фарбами, а на тiм'я натягувався скальп. Форма та прийоми моделювання тiсно пов'язанi з Близьким Сходом. Подiбнi знахiдки в РЖСФрихонi датуються VII-VI тис. до н. е.
За давньоСФгипетською релiгiСФю, кожна людина в потойбiчному свiтi маСФ свого двiйника, який живе доти, доки зберiгаСФться тiло. З метою збереження тiла в РДгиптi бальзамували померлих. Аналогiчна за змiстом, формою та засобами мумiфiкацiя вiдома й для часiв катакомбноi спiльноти на територii Украiни (6.26-27). Серед катакомбних племен були поширенi вiрування, що полягали в обожнюваннi сонця i вогню, та пов'язанi з ними ритуали. Вiдоме Виноградненське святилище, присвячене боговi сонця, подiбне за конституцiСФю до хетських храмiв. А знайдена там гранiтна стела у виглядi сокири даСФ пiдстави говорити про вшанування бога дощу та грози. Адже сокира на Близькому Сходi була атрибутом саме цього божества (6.28-29). Населенню ямно-катакомбного часу були притаманнi й мiфологiчнi уявлення. Зокрема, змiСФборчий космогонiчний мiф, пов'язаний з боротьбою бога сонця з темрявою та водною стихiСФю, уособленими в образi хто нiчноi iстоти дракона-вешапа. У гротi Кам'яноi Могили (поблизу м. Мелiтополя) було вiдкрито скульптурне зображення вешапа з позначеними слiдами ударiв гострим предметом i вiдбитком людськоi стопи, якi пов'язанi з релiгiйним обрядом вбивства. Зображення ступнi, що пов'язане з культом предкiв, було символом героя або антропоморфного божества, яке перемагаСФ вешапа (7.110-114). Черепи бика, знайденi у поховальнiй спорудi поблизу м. Красноперекопська, свiдчать про поширення серед племен катакомбноi культури культу домашнiх тварин.
У катакомбному суспiльствi iснував пантеон на чолi з громовержцем або iншим богом; зберiгались мисливсько-магiчнi вiрування, що були основними для населення; поширювались землеробсько-скотарськi культи близькосхiднi за походженням, яких дотримувалась пануюча верхiвка.