Шляхи і методи удосконалення діяльності Рекламної групи "Телетиждень"
Дипломная работа - Маркетинг
Другие дипломы по предмету Маркетинг
?афічний чи характер же характер фотокадру, схеми, графіка і т.д. Інакше кажучи, відеоряд на телебаченні може бути подібним кінозображенню і книжково-журнально-газетним формам представлення відеоматеріалів (як у чорно-білому, так і в кольоровому варіанті), з тими обмеженнями, що звязані з розмірами, можливостями передачі кольору, що дозволяє здатністю телевізійного екрана. На екрані телевізора може бути відтворений і друкований текст.
Як і на радіо, на телебаченні можлива організація оперативних передач як зі студії, так і з місця подій (хоча пряме включення має ряд труднощів технічного порядку, подоланих з розвитком відеотехніки і каналів звязку). Переваги ж такої оперативної живої передачі, що йде прямо в ефір з місця події, у значно більшому, ніж у радіо, ефекті присутності, оскільки в органічній єдності знаходяться звуко- і відеоряд і задіяні обоє найважливіших типу рецепторів людини, що забезпечує створення більш міцних звязків з аудиторією. Єдність аудіовізуальних (звукоглядацьких) засобів створює ті ж можливості і для записаних на плівку (кіно чи відео-) передач, що займають значне місце в структурі програм.
Аудіовізуальний синтез на телебаченні може здобувати різні форми аудіо і відео можуть виступати і на рівних, але в необхідних випадках передачі робляться з акцентом або на звуковий ряд або на відеоряд (як, наприклад, передача з картинної галереї). Значиму, часом визначальну роль для якості передач має монтаж (навіть у випадку з одним актором), уміле використання великого плану, темпоритмічної організації подачі матеріалу. Специфіка телебачення визначає особливості всіх типів програм і публіцистичних, і художніх, і науково-популярних.
Важливо враховувати особливості сприйняття програм аудиторією. Хоча в сукупності аудиторія телебачення складає мільйони, в екрана звичайно збирається невелика, найчастіше сімейна, група людей, причому перегляд проходить, як правило, у домашніх умовах. Це дуже важлива обставина. Якщо газети, журнали, книги споконвічно призначені для читання поодинці, до того ж у самих різних умовах (у тому числі в дорозі і навіть на роботі), якщо прослуховування радіопередач також може проходити в самих різних умовах і переважно індивідуально, то телебачення (родинне по своїх аудіовізуальних характеристиках кіно і театру видам мистецтва, що здавна сложились як колективні видовища) вимагає уміння звертатися одночасно і до мільйонної аудиторії, і до малої групи людей, контакт із який повинний відбуватися на високому рівні довірчості. У той же час це не виключає трансляції з великих залів з показом великих груп глядачів, коли характер спілкування з аудиторією виявляється іншим, близьким по типі до мітингу мільйонів.
Така ж (як і в радіо) примусовість телепрограм, тобто неможливість для глядача змінити час перегляду передач, їхній порядок, структуру і темпоритм, вимагає особливо ретельного підходу до складання програм.
Печатка, радіо і телебачення являють собою своєрідний тріумвірат засобів масової інформації, кожне з який володіє поруч особливостей, що виявляються в характері і способах повідомлення інформації до аудиторії. Однак при наявності специфічних властивостей печатка, радіо і телебачення мають щось загальне це здатність донести до масової аудиторії більш-менш оперативно словесно-понятійну й емоційно-образну інформацію. Форми втілення поняття й образи можуть бути загальними для двох із трьох засобів комунікації (звук на радіо і телебаченні, нерухоме зображення на телебаченні й у печатці, вневізуальне звукове і словесне оповідання на радіо й у печатці і т.д.). Але є і своєрідні риси, що належать тільки якому-небудь одному засобу (кінематографічне зображення на телебаченні, словесно-буквена інформація в пресі, вневізуальне звукове повідомлення на радіо).
До цим тріумвірам в останнє десятиліття приєднується й активно розвивається четвертий тип каналів інформації всесвітня компютерна мережа (представлена в наш час Інтернетом), у якій значне місце (поряд зі спеціальною) займає масова інформація. Це електронні версії і дайджести газет, т.зв. мережні газети і журнали, радіо- і теле мовленн, сайти (сторінки) окремих журналістів, притім оперативно змінюють зміст і одержувані в режимі реального часу. Таким чином, компютерні мережі зєднують у собі можливості всіх типів ЗМІ, щоправда, друковані тексти можуть читатися лише з монітора (і при необхідності роздруковуватися на власному принтері). Важливо врахувати також, що найбільша частина інформації передається на іноземних мовах, що утрудняє для багатьох повноцінне освоєння інформації навіть при наявності в компютері програми-перекладача.
Видання і програми широко використовують свої комунікативні можливості. При цьому в аудиторії в практиці контактів з різними комунікаційними засобами складаються свої переваги і мотивації, врахувати які також корисно журналістам.
При звертанні читача до преси на першому місці виявляються прагнення глибше орієнтуватися в що відбувається, розбиратися в закономірностях життя, потім бажання почерпнути яку-небудь утилітарно-корисну інформацію, з толком провести вільний час. Радіо насамперед задовольняє прагнення одержувати оперативну інформацію, якому супроводжує бажання цікаве провести вільний час, бути включеним у рух життя, одержати практичні поради. Мотиви звертання до телебачення подібні з причинами звертання до радіо, ?/p>