Часовий аналіз праці
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
µ пройдений шлях. Але про час говорять і в звязку з дійсністю. Чи йде тоді мова про щось зовсім інше? Час - схема організації виконуваної дії, виконуваного зараз.
Як відомо, виконувана дія вільна, оскільки несе в собі якийсь потенціал невизначеності. Навпроти, обмеженість, визначеність дії, якою би малою вона не була, характеризується часом і простором. Час відносно минулого - це якийсь принцип розуміння, пояснення, це упорядкування знання про минуле. Ми говоримо: Можливо, цілком ймовірно, це відбувалося так-то і так-то. Разом з дійсністю і можливістю час вводить у дію ще і третю модальність - повинність. Терміни обовязкові для координації спільних дій. Термін - дискретна подія. Постановка терміну припускає синхронізацію двох дискретних подій: зовнішнього, заданого, а потім - поточного і внутрішнього уявлення.
Безперервне і дискретне всюди поруч, вони нероздільні. Нас оточує безліч окремих людей. Ми задовольняємо потреби за допомогою окремих предметів. Ми мислимо поняттями, вважаємо числами, згадуємо окремостями - предметами, ситуаціями. І разом з тим ми сприймаємо безперервні звуки, безперервності можливі усередині зорових обєктів. Людина сприймає безперервність безпосередньо, контролюючи свої дії. Зрозуміло, у всіх перерахованих випадках ми маємо справу з частковою, або локальною, безперервністю. Проблему часу як форми будемо вирішувати, утримуючи суперечливе поняття: час дискретний і безупинно відразу. Як можливо при цьому єдине поняття? Що це за форма, що одночасно переривчаста і безперервна?
3. Усі ці визначення тим або іншим способом уже використовують поняття субєкта (Августин, Кант, Бергсон, Гуссерль, Хайдеггер, Молчанов, Мамардашвілі). Якийсь час назад у вітчизняній філософії намагалися говорити про час тільки в одному ракурсі - як про форму матерії, при цьому поняття субєкта виключалося з явного визначення. Виходить, що про форму субєктивних явищ можна говорити остільки, оскільки субєктивне складає єдине ціле з тілесним.
Але і про форму матерії можна говорити тільки в звязку із субєктом або з людьми, що пізнають, діючими, просто живучими. Форма накладається людиною на нескінченно різноманітний, безупинно мінливий світ.
Які постулати про субєкта лежать в основі самого поняття часу? Мабуть, тут варто говорити про ритми тіла і про рухи субєкта, чинених серед подій у навколишньому світі. Точність рухів і їхню помилковість варто розглядати разом. Говорити про те, як досяжне точна дія, не забуваючи про можливості помилки. Точність дій - це передбачення, точність дій - це увага, точність дій - це досвід. Часове є в кожному з цих понять. Думка, сприйняття, переживання - для усього повинне найтися місце в теорії, до якої доводиться прибігати в спробах пояснення. Прагнення, упевненість, страх, свідомість і несвідоме - витиснуте, забуте. У єдності і роздвоєності, множинності психічного і рухів, їхній відповідності подіям світу й у помилках - шлях до часу-субєкта. Не слід забувати про соціальні феномени. Танець удвох, в ансамблі. Спортивне змагання вдвох, командою. Праця. Ритми подиху, серцебиття в танці, спорті, праці. Подих у праці співака, актора, лектора або обличчя, що веде переговори.
Очевидно, що розуміння субєкта у філософії й у психології відрізняється. Однак філософське поняття не може не використовуватися в психології в якості базового. З іншого боку, відомо, що філософи часто апелюють до психологічних понять. Наскільки філософи припускають вирішеним те, що в психології є ще тільки метою дослідження?
Не слід затримувати міркування над часом або зовсім відмовлятися від них через неможливість вибудувати поняття субєкта, свідомості, часу в чіткий ланцюг. Навряд чи взагалі можливі такі ланцюги в психології.
4. Форма і зміст у психологічному описі. Потік - характеристика самого змісту. Несеться, міняється, не повторюється. Але це уже формальні характеристики. Що варто розуміти під змістом? Який той матеріал, що формується часом? Він не може бути нічим іншим як сприйняттями, спогадами, думками, переживаннями й ін. Вони не віддільні від їхнього наповнення, але це не оболонки. Психологічні змісти повинні бути зрозумілі предметно, наприклад як предмети-сприйняття, предмети-спогади, предметів-думки, предмета-переживання і т.п. Зміст - злитий, єдиний, цілісний потік руху.
Форма опису визначається культурою: мовою, сприйманими формами організації світу (зоровими, слуховими, кінестетичними, нюховими і т.д.), до яких насамперед відносяться архітектурні, ландшафтні й інші форми зовнішнього простору. Найважливішими для нашого питання є правила тимчасового упорядкування нашого життя. Очевидно, найважливіша роль тут належить музиці - вона не тільки відображає характерні ритми і швидкості часу, але і виражає те, що характерно, легко, приємно для субєкта - у даний момент і даний період його життя. Людина знаходить себе в своїй музиці так само, як у просторових формах, і в темпах і ритмах вільних рухів, виконуваних у спортивному залі або на свіжому повітрі. Музика, архітектурні форми і рухи формують ритми і швидкості виконання, характерні для даної людини не тільки в області рухів, але й в області думки. У рухах виявляються особливості індивідуального часу.
Більш складною проблемою є засвоєння ритмів, що навязуються трудовим процесом і тільки ним, усупереч можливостям індивіда. Проте індивід повинен зуміти втягтися в будь-який ритм. Освоєння необхідних, далеких ритмів можливо тільки ціною зус