Часовий аналіз праці
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
порядкування і синхронізації з всіма операціями, що вони припускають, виробляючи власні прийоми дій. По суті справи, це прийоми пристосування не тільки вчасно основного трудового процесу, але і - до всього складного комплексу ритмів, що є його часовим тлом.
Сфера сьогодення
У процесах виділяють моменти, що не мають тривалості. Розширюючи момент і поєднуючи час і свідомість, Гуссерль говорив про обрій сьогодення, Мерло-Понті - про подвійний горизонт сьогодення. З огляду на якісну різнорідність минулого, сьогодення і майбутнього, доречно як геометричну модель використовувати сферу й ужити термін сфера сьогодення. Поняття сфери сьогодення не завжди збігається з поняттям часового обєкта. Короткостроковий, простий, добре знайомий часовий обєкт може цілком входити в сферу сьогодення, усередині якої минуле і майбутнє часового обєкта відповідають двом по-різному розташованим різним трикутникам. Однак у загальному випадку часовий обєкт може виходити за рамки сфери сьогодення. Наявність у субєкта точної моделі часового обєкта, безсумнівно, сприяє розширенню сфери сьогодення.
Часова робота свідомості. Послідовність часового типу відрізняється від просторового ряду тим, що вона містить сьогодення, яких можна розяснити через синхронію предмета, і свідомого субєкта, що фіксує роботою свідомості присутність предмета. Свідомість тут немов сфера, усередині якого знаходяться і предмет, і сам субєкт. Сфера замкнута, немов наповнена особливого роду газом, що дозволяє ясно і чітко схопити предмет. Сфера сьогодення може бути витлумачена просторово. Але це особлива, скоріше, метафорична просторовість. Розширення сьогодення в область минулого і майбутнього створює ілюзію симультанної даності субєктові предметів наявних і відсутніх: що пішов і стоїть. Субєкт розрізняє те, що дано в сприйнятті, з одного боку, і в памяті й уяві - з іншої. Розрізняє саме по часовій ознаці - як наявне і відсутнє. Просторовість сфери сьогодення - завжди рухлива, динамічна, наявне в ній завжди іде, змінюючись новим. Це часова просторовість. У ній відбувається рух, зміна предмета. Вона ширше, обємніше, але в її межах відбувається відхід самого моменту.
Живий процес. Сказати про процес живий, значить ввести в розгляд дискурс, зміна, що безупинно міняється різноманіття. Тут ми говоримо живий у значенні темпоральний, тобто що народжується і вмирає.
Час - це особлива категоризація, систематизація, що йде від субєкта до обєкта, що змінюється. До живого ми звертаємося для того, щоб проілюструвати особливості цієї категоризації. Живе добре відомо субєктові, тому що сам він смертний
Зміна можна повторити, але минулого не повернеш. Рух можна повторити, воно саме може повторитися, його може зафіксувати уважний спостерігач, але минулого не повернеш. Також і майбутнє - воно не наступило. Зрозуміло, це не означає, що зміни, який усі очікували, не відбулося, але саме майбутнє так і не наступило. Час - це стиль світу (М. Мерло-Понті).
Час вимагає абстракції від змін, що відбуваються в предметі, від самої живої активності субєкта, від його сприйняття змін. Але час - це не мертва абстракція, а функціонуюча, живаючи, застосовувана для схоплювання рухів і змін, категорія, що служить для упорядкування і синхронізації подій у світі. Сама абстракція часу припускає виділення подій, роботу свідомості
Час - це множинна синхронізація в сприйнятті, русі, свідомості. Але в кожнім акті синхронізації повинна бути констатація Я і предмет, що входить в акт сьогодення іде, майбутнє має бути, минулого не повернеш. Це акт, оскільки він відбувається субєктом і злитий із що рухається, мінливим предметом. Акт синхронізації - у самому позначенні сьогодення. Безсумнівно, що дія - акт сьогодення
Свідомість - це не тільки ясне і виразне відчуття, сприйняття предмета в навколишньому світі, це особлива атмосфера спрямованості до синхронії з подвійним обрієм сьогодення. Це просвіт, простір, що ми представляємо сферою, щоб виразити якісна своєрідність майбутнього і його відмінність від минулого і сьогодення. Разом з тим це особлива атмосфера догляду і підступу, атмосфера, що ніколи не зникає.
Саме по собі свідомість означає ще і переживання віддаленості себе від предмета. У цьому суть абстракції - живий, оскільки вона дозволяє схоплювати живе, говорити про життя, навіть застосувати зрозумілу усім аналогію життя для позначення часового стилю світу. Звязок між настанням і доглядом у сьогоденні показаний Хайдеггером за допомогою поняття взаємного протягання. Мерло-Понті показав динамікові переходу - це і є горизонт сьогодення - не стаціонарний, а рухливий.
Особливість часу в тім, що воно застосовується до особливої ситуації: є рух і обовязково є його відстеження (рухове або перцептивне) субєктом, є задача синхронізації й окрема думка про дійсне, що відходить і наступаюче майбутнє, про самих по собі догляді і настанні. При цьому обовязково застосовується відразу вся трійця майбутнє - сьогодення - минуле у все динамічному значенні. У квапливості відходу сьогодення виявляється власна напруга і тиск із боку наступаючого.
Часові синтези
Гуссерль говорив про синтез час нерухомий і усе-таки воно тече. У його моделі часового обєкта обєднані послідовність і тривалість - це синтез минулого і сьогодення. Мерло-Понті розглянув синтез переходу, де обєднані що іде, дійсне і настающее. Сл