Церковне християнство
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
аким чином, вiн виступав проти претензiй католицького духовенства щодо контролю вiри i совiстi на правах посередника мiж людьми i Богом. Було висунуто вимогу скасування вiдособленого стану священикiв, усунення чернецтва, римськоi курii, тобто всiСФi iСФрархii, яка дорого коштуСФ. Було вiдкинуто й авторитет папських декретiв та послань, рiшень соборiв. РДдиним авторитетом у питаннях вiри було визнано священне писання, право тлумачити яке надавалося кожному вiруючому.
15
Кальвiнiзм. На початку XVI ст. виник ще один рiзновид реформаторського руху кальвiнiзм. Жан Кальвiн, який виступив проти католицизму, очолив реформаторський рух. Головнi iдеi свого вчення вiн виклав у працях Повчання в християнськiй вiрi та Церковнi настанови. Одним з головних догматiв кальвiнiзму СФ вчення про абсолютне приречення: ще до створення свiту Бог, начебто, визначив долю людей, одним рай, iншим пекло, i нiякi зусилля людей, нiякi добрi справи не зможуть змiнити того вироку.
Кальвiнiзм, стоячи на позицiях консерватизму у розв'язаннi докорiнних соцiально-полiтичних проблем сучасностi, пiдкреслюСФ всемогутнiсть Бога i нiкчемнiсть людини. Вчення найрадикальнiше реформувало християнський культ i церковну органiзацiю. Майже всi зовнiшнi атрибути католицького культу iкони, свiчки тощо було скасовано, основне мiiе у богослужiннi посiли читання та коментування Бiблii, спiви псалмiв. Керiвна роль в общинах вiдводилася пресвiтерам старшинам i проповiдникам, якi й спрямували релiгiйне життя общини.
Так проходила Реформацiя в Нiмеччинi та Швейцарii. В Англii, на вiдмiну вiд iнших СФвропейських краiн, вона розпочалася з iнiцiативи правлячих кiл. У 1534 р. англiйський парламент проголосив незалежнiсть церкви вiд папи, а Генрiха VIII ii главою. Церковнi вiдносини з Ватиканом було розiрвано, закрито всi монастирi, а iхнСФ майно конфiсковано. В 1549 р. введено молитовник, скасовано безшлюбнiсть духовенства; проте католицькi догмати та обряди було збережено.
З часом вплив протестантизму на англiйську церкву посилився, що призвело до розмежування ii з католицизмом. В 1571 р., у перiод правлiння РДлизавети РЖ, парламент прийняв англiйський символ вiри iз 39 статей, де заперечувалися католицький догмат про чистилище, практика iндульгенцiй, папська влада, поклонiння iконам, святим, безшлюбнiсть духовенства. Англiйська церква прийняла протестантськi догмати про виправдання вiрою i священне писання як СФдинi джерела вiри, заперечення вчення католицизму про iндульгенцiю, поклонiння iконам. Але при цьому визнавався католицький догмат про рятiвну силу церкви, церкву як необхiдного посередника для врятування людей, залишився недоторканим СФпископат. Таким чином, англiйська церква еклектично поСФднала в собi протестантськi та католицькi догмати. Вона СФ прикладом компромiсного варiанту протестантизму, якого було досягнуто внаслiдок тривалоi боротьби англiйськоi королiвськоi влади проти полiтичних та економiчних домагань папського двору.
У Шотландii реформаторський дух проходив пiд прапором кальвiнiзму. Його представником став англiйський богослов Джон Нокс (15051572). Реформацiя була пов'язана з боротьбою проти династii Стюартiв. Вiдомо, що в кiнцi 60-х рокiв XVI ст. Марiя Стюарт, спираючись на католицьку знать i пiдтримку з боку папства, зазнала поразки. У Шотландii утворилася пресвiтерiанська церква, яка визнавала СФдиновладдя Христа в общинi вiруючих та рiвнi права всiх ii членiв. Було скасовано сан СФпископа i збережено пресвiтерство в дусi кальвiнiзму. В кiнцi XVI на початку XVII ст., в Англii виникаСФ буржуазна опозицiя абсолютистському режимовi, поширюСФться кальвiнiзм, прихильникiв якого називали пуританами. Радикальне крило пуритан цiлком заперечувало принцип державноi церкви, що кожна окремо взята община повинна бути вiльною у виборi вiросповiдання. Одна з головних вимог перебудова церкви на основi конгрегацii. Активiзацiя демократичних елементiв призвела до виникнення релiгiйних сект конгрегацiоналiстiв, баптистiв, квакерiв та iн
Можна зробити висновок, що головними напрямами у протестантизмi були i залишаються лютеранство, кальвiнiзм, англiканство, що виникли в перiод Реформацii. Всi iншi протестантськi утворення вiдображають лише основнi принципи цих течiй.
16
В серединi XIX ст. протестантизм проникаСФ в Росiю ( баптизм, адвентизм,
СФвангелiзм). У ЗО40-х рр. XX ст., у зв'язку iз входженням захiдних украiнських i бiлоруських земель, Буковини, прибалтiйських держав до складу Радянського Союзу, виникло ще кiлька видiв протестантизму (лютерани, реформатори, iСФговiсти, п'яти-десятники та iн.), що стали проникати далi на схiд.
У наш час налiчуСФться бiльш як 344 мли. протестантiв, об'СФднаних у Всесвiтню раду церков, яку було створено 1943 р. На територii колишнього СРСР iснують такi протестантськi церкви i секти: лютеранська в Естонii i Латвii, найбiльша Естонська СФвангельська церква на чолi з архiСФпископом; кальвiнiсти i реформатори (в Закарпаттi); СФвангельськi християни-баптисти; адвентисти, п'ятидесятники, свiдки iСФгови, меннонiти.
Догматичнi особливостi принципiв протестантизму: врятування власною вiрою, пастирство всiх вiруючих, винятковий авторитет священного писання являють собою релiгiйне утвердження буржуазного способу життя. В протестантизмi значно спрощено культ: скасовано облачення священикiв, к