Церковне християнство
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ьмо християн Бiблiя. Етап античного християнства змiнився етапом феодального християнства (VIXV ст.), коли вiдбувся розкол церкви на православ'я та католицизм. Передумовою розколу був подiл Римськоi iмперii у кiнцi IV ст. на Захiдну з центром у Римi та Схiдну з центром у Константинополi i наступне завоювання у кiнцi V ст.захiдноi iмперii германськими племенами.На територii, котра ранiше належала Захiднiй iмперii, утво-рилися численнi феодальнi держави. Схiдна iмперiя як СФдина iснувала до кiнця XV ст.
6
Християнське вiровчення i культ
Основнi положення християнського вiровчення сформульованi у Бiблii та у постановах християнських вселенських соборiв i викладена у 12 пунктах Символу вiри, прийнятого на перших соборах у 325 та 381 рр.
Згiдно з Символом вiри християни повиннi вiрити в СФдиного Бога, який виступаСФ у трьох особах: Бога-отця, Бога-сина i Бога-духа святого (свята трiйця). Бог-отець розглядаСФться як творець свiту видимого (природа та людина) i невидимого (ангели). Богом-сином вважаСФться РЖсус Христос з його СФвангельською бiографiСФю. Бог-дух святий походить вiд Бога-отця, у католицизмi i вiд Бога-сина. Християнська трiйця несе на собi вiдвертi слiди полiтеiзму, звiльнитися вiд яких ця монотеiстична релiгiя так i не змогла.
Найважливiшим положенням християнства вважаСФться догмат , боговтiлення, згiдно з яким РЖсус Христос, залишившись Богом, i начебто став людиною, народившись вiд дiви Марii. Цей догмат покликаний надати всiм СФвангельським повчанням, що приписуються Христу, авторитету божественних iстин, а саме: представити християнство як боговстановлену релiгiю.
Велика роль вiдводиться догмату спокутування, згiдно з яким своiми стражданнями i смертю на хрестi РЖсус Христос принiс себе у жертву Богу-отцю за грiхи людей спокутував iх. Тим самим вiн начебто вiдкрив людству шлях до спасiння вiд влади грiха. Одне з центральних мiiь у християнському вiровченнi займаСФ догмат воскресiння РЖсуса Христа, яке проголошуСФться запорукою майбутнього загального воскресiння людей з мертвих. Догмат вознесiння зобов'язуСФ християн вiрити, що пiсля свого воскресiння РЖсус Христос тiлесно вознiсся на небо до Бога-отця, пiдкресливши цим нiкчемнiсть земного буття порiвняно з вiчнiстю, котра нiби чекаСФ на людину у потойбiчному свiтi. Такий же фантастичний характер, породжений релiгiйним спотворенням реальностi, мають й iншi християнськi догми, багато з яких СФ iнтерпретацiСФю дохристиянських вiрувань, запозичених вiд стародавнiх схiдних релiгiй. До таких запозичень слiд вiднести, зокрема, вiру у безсмертя душi, уявлення про потойбiчне пекло та рай, iдею небесного вшанування за богоугодне життя на землi, тощо. Вимога визнати догмати абсолютними, непогрiшними iстинами, набутими вiд Бога, сприяСФ закрiпленню у свiдомостi вiруючих спотворених уявлень про свiт.
Символ вiри приписуСФ вiрувати в СФдину святу, соборну та апостольську церкву, визнавати необхiднiсть хрещення, покладати надiю на майбутнСФ воскресiння мертвих, настання пiсля цього вiчного блаженства для праведникiв та вiчних мук для грiшникiв. Практично жодна з цих iдей не СФ породженням самого християнства, а запозичена вiд дохристиянських вiрувань з досить незначною переробкою стосовно культу РЖсуса Христа. Паралельно iз становленням вiровчення вiдбувався процес формування християнського культу, покликаного впливати на почуття вiруючих з метою пiдтримування та поглиблення iхньоi релiгiйностi. Найважливiшi елементи християнськоi обрядностi називаються таiнствами. До них належать: хрещення (залучення до християнства шляхом занурення у воду або скроплення), миропомазання (передавання хрещеному благодатi святого духа шляхом змащування його ароматичною речовиною миро), СФвхаристiя, або причастя (з'iдання хлiба та вина, якi сприймаються як тiло та кров Христа), покаяння (сповiдь вiруючих в своiх грiхах священиковi, щоб одержати через нього прощення вiд Бога), шлюб (здiйснення у храмi одруження), священство (посвята у сан диякона, священика або СФпископа) та
7
маслосвяття або соборовання (помазання хворого освяченою оливою СФлеСФм). Своiми джерелами християнськi таiнства сягають первiсних культових дiй.
Головним християнським богослужiнням СФ лiтургiя (обiдня, меса) театралiзоване дiйство, яке супроводжуСФться рiзними заклинаннями, молитвами, музикою або спiвом, читанням священного писання, поклонами, запалюванням свiчок та лампад, курiнням ладану тощо. Мета богослужiння постiйно впливаючи на розум та почуття вiруючих, стимулювати iхню релiгiйнiсть, вiру у надприроднi сили. Разом з ушануванням Бога, дiви Марii (богородицi, богоматерi, мадонни) склався культ святих ушанування осiб, якi догодили богу i вiдзначенi ним даром чудотворення. Серед цих святих чимало мiфiчних персонажiв i важлива роль у християнствi культ хреста, який сприймаСФться не тiльки як знаряддя Христа, а як засiб спасiння.
Значне мiiе у християнському культi вiдводиться святам: воскресiння Христа, Трiйця або п'ятидесятниця (на честь зiшестя на апостолiв святого духа, що нiби було на п'ятидесятий день пiсля воскресiння Христа), Рiздво Христове тощо.
Нехристиянськi джерела
Автори РЖ ст. не згадують про християнство, до нас дiйшло багато творiв iудейських письменн?/p>