Церковне християнство
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В»авою префектом.
Серед них найважливiшими СФ: 1) конгрегацiя священноi канцелярii; 2) конгрегацiя пропаганди вiри веде мiсiонерську дiяльнiсть головним чином у краiнах Азii та Африки. Це найзаможнiша конгрегацiя, яка отримуСФ дотацii вiд правлячих кiл: бiзнесмени-католики, представники iнших релiгiйних напрямкiв (наприклад, баптисти) подають значну матерiальну допомогу.
Сучасне католицтво. За майже тисячолiття свого iснування католицтвом накопичено значний досвiд пристосування своiх iнститутiв, iдеологii та форм дiяльностi до соцiально-економiчних, полiтичних та культурних умов суспiльства, що змiнюються. Католицтво успiшно вписалося в iндустрiальне i постiндустрiальне суспiльство. Пристосовування церкви до умов зрiлого капiталiзму було започатковано папою Львом XIII в енциклiцi Про новi речi, що була, власне, першою соцiальною енциклiкою. В нiй сформульовано ставлення католицькоi церкви до нових реальностей, що склались в iндустрiальному суспiльствi наприкiнцi XIX на початку XX сторiччя з засудженням класовоi боротьби, проголошенням приватноi власностi та ii недоторканостi; йшлося також про заступництво церкви щодо осiб найманоi працi тощо.
Новi соцiальнi реалii, що склалися в серединi XX ст., вiдбулися в дiяльностi папи РЖоанна XXIII. Папа виступив за заборону ядерноi зброi, в пiдтримку спiльних дiй на захист миру вiруючих i невiруючих. Поза увагою католицькоi церкви не лишаСФться i сiм'я. Сучасне католицтво впливова сила в свiтi. Вивчення його дiяльностi конче необхiдне для розумiння нашого сьогодення.
У сучаснiй церквi пануСФ надто великий консерватизм. Церковнi властi Риму, здаСФться, бiльше схильнi до повернення у добрi старi часи, нiж до реального розумiння ситуацii сучасного свiту i людства. Ми не досягли ще синтезу мiж iстинною духовнiстю i реальною вiдповiдальнiстю перед свiтом, якому загрожуСФ катастрофа. Не будемо, однак, забувати про те, що церква це цiлий свiт, що вона об'СФднуСФ сотнi мiльйонiв вiруючих. Для багатьох з них релiгiйний iдеал продовжуСФ залишатися найвищою духовною культурною цiннiстю, i в ньому вони втiлюють своi земнi прагнення. На порозi третього тисячолiття серед католикiв постiйно зростаСФ прагнення до вироблення найширшоi платформи для об'СФднання всiх людей доброi волi на основi загальнолюдських цiнностей для врятування i збагачення духовноi культури людства.
14
Протестантизм
Протестантизм найбiльш гнучка й витончена форма християнства. Особливостi iдеологii та орiСФнтацii сучасного протестантизму зумовленi iсторiСФю його виникнення i подальшого розвитку.
Християнство нiколи не було однорiдним, у ньому постiйно виникали ворожi одна однiй церкви, групи. Вiдбувалося це тому, що християнськi iдеi неоднаково проникали в рiзнi соцiальнi верстви, виступаючи як iдеологiчне оформлення iх класових та полiтичних позицiй. Починаючи з XVI ст,, дрiбнi прояви опозицii католицькiй церквi злилися в могутнiй потiк, який охопив РДвропу, що зумовило появу нового напряму християнства протестантизму.
Це було у XVI ст. епоху Реформацii, епоху, коли на арену боротьби виходив новий клас буржуазii, для якого рамки феодального ладу стали надто тiсними. В той час римсько-католицька церква була великим центром феодальноi системи, догмати якоi вiдiгравали роль священного запинала феодалiзму, феодальних виробничих вiдносин. Католицька церква була i найзаможнiшим землевласником, iй належало не менше трьох частин усiх земельних володiнь в католицьких краiнах. Буржуазiя, пiднiмаючись на боротьбу проти феодалiзму, неминуче повинна була виступити й проти католицькоi церкви. Перший акт буржуазноi революцii було розiграно у формi релiгiйноi вiйни, оскiльки почуття i свiдомiсть мас були в цiлому вигодованi духовною iжею, яку iм пропонувала церква. РЖ тому iсторичний рух, змiстом якого був перехiд вiд феодалiзму до капiталiзму, повинен був набути релiгiйного забарвлення. Саме в цей перiод розвинулася протестантська СФресь на противагу феодальному католицизму.
Виступаючи проти церкви як невiд'СФмного iнституту феодалiзму, iдеологи протестантизму заперечували богослужбову практику католицькоi церкви, тi догматичнi положення, на яких вона грунтувалася. Своi ж реформи протестанти обгрунтували дiйсним прочитанням священного писання (Бiблii), яке вони оголосили СФдиним авторитетом у питаннях вiри.
Людина для протестантизму уже не СФ ланкою в ланцюзi надособистiсноi спiльностi. РЖндивiдуалiзацiя, характерна для буржуазноi епохи, СФ перебудовою релiгiйних уявлень, в якiй людина зi своСФю iндивiдуальною своСФрiднiстю змогла б включитись у ситуацiю релiгiйного переживання.
Зазнала змiн у протестантизмi i сама iдея Бога. З погляду протестантськоi iдеологii, Бог iснуСФ тому, що вiн потрiбен людинi, котра в нього вiрить. У що вiриш, те й маСФш ось формула протестантiв. Найбiльш значними напрямами у протестан-тизмi, що виникли в XVI ст., були лютеранство i кальвiнiзм.
Лютеранство. Одним з перших крокiв реформаторського руху був виступ у 1517 р. нiмецького ченця Мартiна Лютера (1483-1546) проти влади римських пап i торгiвлi iндульгенцiями. Одним з центральних догматiв протестантизму стало вчення Лютера про спасiння душi за допомогою вiри у спокутну жертву Христа. Лютер твердив, що людина може врятувати душу тiльки завдяки особистiй вiрi, яка безпосередньо даруСФться iй Богом. Т