Церковне християнство
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
У формуваннi конкретних особливостей новоi релiгii вiдiграв i свою роль також цiлий ряд iнших соцiальних обставин. РЖснування iмперськоi влади сприяло виробленню уявлення про СФдиного Бога на небi. Посилення економiчного, полiтичного та iдейного спiлкування мiж народами (як наслiдок утворення Римськоi iмперii) породило в свiдомостi людей уявлення про наднацiонального Бога, який обiцяв спасiння усiм людям незалежно вiд iхньоi нацiональностi. Розклад рабовласницького суспiльного ладу вимагав вiд можновладцiв iдеологiчних засобiв впливу на маси i привiв iх у зв'язку з цим до пiдтримки християнськоi релiгii.
Античне християнство мало своi iдейнi джерела, головними з яких були iудаiзм, релiгiйно-фiлософськi вчення Фiлона та Сенеки, iдеологiя кумранськоi общини, релiгii схiдних народiв Римськоi iмперii.
Християнство виникло як вiдгалуження iудаiзму, у якого воно спадкувало, насамперед, визнання Старого завiту (в iудеiв вiн називаСФться Танах) найдавнiшоi частини Бiблii. РЖз Старого завiту було взято багато сюжетiв та образiв для створення бiблiографii нового Бога РЖсуса Христа. Навiть найважливiша частина термiна месiя (буквально помазаник, у перекладi посланець божий, рятiвник людей). З iудаiзму християнство перенесло в свiй iдейний арсенал вчення про СФдиного Бога, пришестя месii, створення свiту за шiсть днiв, про кiнець свiту.
Великий вплив на християнство мали iдеi Фiлона та Сенеки. Александрiйський фiлософ Фiлон висунув iдеi про природжену грiховнiсть людини, про необхiднiсть урятування душi за допомогою аскетизму та страждання. Ним було розроблене вчення про Логос, яке розвиваСФ погляди iудейськоi релiгii на месiю. Фiлон учив, що месiя маСФ iм'я Логос (у перекладi з грецькоi слово), що месiя сам СФ Богом. Слiдом за Фiлоном християни дали iм'я i своСФму месii i також визнали його Богом. Прийняли вони й iдеi Фiлона про природжену грiховнiсть людей, аскетизм та страждання як шлях урятування душi. У римлянина Сенеки християни запозичили етичнi iдеi про рiвнiсть людей перед Богом, урятування душi як мету життя, презирство до земного життя, про любов до ворогiв, покiрнiсть долi.
Кумранською общиною називають iудейську релiгiйну секту, одним з районiв дiяльностi якоi було стародавнСФ мiсто Кумран. Кумранiти по-своСФму розвивали вчення
5
про месiю. Зокрема, вони вважали, що месiя за своСФю природою СФ людиною, що його перше пришестя, пiд час якого вiн постраждав за людей, вже вiдбулося i що тепер треба чекати другого пришестя, з яким пов'язаний кiнець свiту. Цi iдеi були пiдхопленi християнськими проповiдниками.
Багатий матерiал для творцiв християнськоi iдеологii дали культи схiдних богiв: Осiрiса (РДгипет), Митри (Персiя), Адонiса (Фiнiкiя), Аттiса (Фрiгiя), Будди (РЖндiя) та iн. У першi два столiття нашоi ери вплив рiзних схiдних релiгiй на широкi верстви населення Римськоi iмперii був дуже великий. Ретельно аналiзуючи мiфи про схiдних богiв, ми знаходимо разючий збiг подiй, про якi йдеться у них, з подiями, викладеними у мiфi про Христа (переслiдування немовляти злим царем, чудеса зцiлення хворих та воскресiння мертвих, смерть i воскресiння Бога та iн.). Оскiльки мiфи про схiдних богiв виникли значно ранiше, нiж християнство, очевидно, що вони були одним з найважливiших джерел бiографii Христа.
Античне християнство у своСФму розвитку пройшло три головнi перiоди: первiсне християнство (вiд середини 1 ст. до середини II ст,), раннСФ християнство (вiд середини II ст. до початку IV ст.) та пiзнСФ християнство ( вiд початку IV ст. до кiнця V ст.). РЖ
Общини первiсного християнства складалися з бiдних елементiв, тому вони були релiгiСФю пригноблених. Церкви не було вона тiльки формувалася. У перiод раннього християнства в общини дедалi бiльше почали вливатися заможнi люди, якi утворювали всерединi общин особливий соцiальний прошарок i поволi захопили керiвництво ними. Християнськi общини, якi почали називатися парафiями, об'СФдналися у бiльш значнi одиницi СФпископii на чолi з СФпископами та митрополii на чолi з митрополитами. Церква, що виникла, стала на захист iснуючих порядкiв.
У перiод пiзнього античного християнства рабовласницький клас у своiй головнiй масi приСФднався до християнськоi релiгii. За iмператора Костянтина (323337 рр.) християнська релiгiя перетворилася на державну, вона користувалася економiчною, полiтичною та iдеологiчною пiдтримкою держави. ВiдбуваСФться подальша централiзацiя церкви: СФпископii та митрополii об'СФднались у патрiархii на чолi з патрiархом. У першiй половинi IV ст. на територii iмперii були три патрiархii римська, александрiйська та антiохiйська. У кiнцi IV ст. до них приСФдналася константинопольська, а у V ст. СФрусалимська.
Значною подiСФю в iсторii християнськоi церкви був перший Вселенський собор, тобто з'iзд духiвництва, який вiдбувся у 325 р. у Нiкеi (Мала Азiя). Собор був названий Вселенським тому, що на ньому було представлене вище духовенство усiСФi iмперii. Скликання собору означало створення СФдиноi християнськоi церкви, бо в особi вселенських соборiв духiвництво iмперii отримало свiй вищий керiвний центр. Хоча Вселенськi собори скликалися порiвняно рiдко (з IV по VIII ст. було скликано всього 7), все ж вони вiдiгравали важливу роль: об'СФднували зусилля духовенства, регулювали церковне життя, сприяли виробленню СФдиноi iдеологii та обрядовостi.
На етапi античного християнства сформувалося святе пис