Форми та методи державноi пiдтримки експортерiв
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
и що не постiндустрiальноi) 54
джерелом iнновацiйного розвитку СФ скорiше не науковi знання, а знання, що базованi на практицi, вiдповiдно, переважно процеснi та органiзацiйнi iнновацii, а не продуктовi, такi як впровадження на ринок принципово нових товарiв або послуг (для розвитку яких СФ потреба у комплекснiй трансформацii всiСФi виробничоi системи).
Розвиток продуктових iнновацiй забезпечуСФ система трансферу технологiй, яка в Украiнi пiсля реформування даноi галузi (передачi цих функцiй МОН) остаточно зруйнована. Забезпечення звязку науки та виробництва СФ одним з важливих аспектiв промисловоi полiтики. Державне управлiння iнновацiйною дiяльнiстю в iснуючому сьогоднi виглядi (i в т. ч. фiнансування науки), не СФ ефективним, i виступаСФ скорiше гальмом нiж стимулом науково-технiчного прогресу. Поряд з Програмою розвитку промисловостi одним з ключових документiв маСФ стати Державна програма iнновацiйноi полiтики Украiни, яка поки що вiдсутня.
Мiжнародний досвiд свiдчить, що в умовах постiндустрiальноi економiки, прямi форми пiдтримки промисловостi, як то субсидування галузей або пiдприСФмств, прямi державнi iнвестицii, субсидування вiдсоткових ставок та iнше, виявляються неефективними, оскiльки знижують конкурентоспроможнiсть субсидованих галузей виробництва.
Натомiсть ефективними СФ непрямi методи пiдтримки, такi як:
- Прийняття нормативних актiв, що регулюють дiяльнiсть галузей або промисловостi в цiлому технiчне регулювання, пiдтримка експортерiв, стимулювання iнновацiйноi дiяльностi i т. д.
- Створення фiнансових умов для розвитку виробничоi та iнновацiйноi дiяльностi.
- Зниження iнституцiйних витрат виробничоi дiяльностi.
Окрему увагу слiд звернути на iснуючий в мiжнароднiй практицi принцип "все нове - вiльне" за яким всi створенi на приватнi кошти активи звiльняються вiд цiнового (тарифного) регулювання, незалежно вiд того в якiй сферi вони працюють (наприклад, в Данii iснують 2 правовi режими для старих та створених екологiчних активiв в електроенергетицi).
12. Венчурнi фонди
Виходячи з можливостей,передбачених украiнським законодавством, венчурнi фонди (венчурний англ.venture- ризикований) СФ дуже зручними iнструментами здiйснення iнвестицiй.
Враховуючи потенцiйну можливiсть здiйснення через венчурний фонд iнвестицiй з високим ступенем ризику, законодавство звiльнило венчурнi iнвестицiйнi фонди вiд бiльшостi нормативних заборон, якi iснують для iнвестицiйноi дiяльностi iнших типiв фондiв.
Передусiм це стосуСФться практично повноi вiдсутностi обмежень щодо складу та структури активiв фонду. Венчурний фонд може iнвестувати належнi йому кошти в будь-якi цiннi папери, в тому числi такi, що не пройшли бiржовий лiстiнг, купувати векселi, надавати вiдсотковi позики компанiям в яких володiСФ часткою корпоративних прав.
Для венчурного фонду вiдсутнi також обмеження щодо кiлькiсного складу учасникiв фонду. РЖнвестором венчурного фонду може бути навiть одна особа.
Ефективнiсть iнвестування через венчурнi фонди досягаСФться також завдяки наявностi податкових пiльг та стимулiв (будь-якi доходи фонду не СФ обСФктом оподаткування до моменту поки вони знаходяться в активах фонду). Це даСФ можливiсть реiнвестувати кошти в межах дiяльностi фонду без промiжного оподаткування, за рахунок чого досягаСФться максимальний результат iнвестицii.
Наявнi можливостi роблять венчурнi фонди надзвичайно перспективними фiнансовими iнструментами як для великих холдингових компанiй, так i для компанiй та пiдприСФмцiв, що належать до сегменту малого та середнього бiзнесу. Венчурний фонд може бути ефективним iнструментом реалiзацii як окремого проекту, так i фiнансовим центром для здiйснення iнвестицiйноi дiяльностi компанii або групи компанiй.
Так, створивши венчурний фонд, iнвестор отримуСФ наступнi можливостi:
- Проводити оперативний перерозподiл коштiв мiж проектами або компанiями, не створюючи при цьому "вiртуальних" заборгованостей мiж компанiями тане використовуючи договорiв фiнансовоi допомоги. За рахунок цього значно спрощуСФться процес управлiння фiнансовими потоками та пiдвищуСФться його ефективнiсть.
- Уникати"промiжного" оподаткування проектiв, значно збiльшуючи при цьому своi обiговi кошти та економлячи на необхiдностi залучати додатковi кредитнi кошти.
- Проводити оперативне кредитування власних проектiв за рахунок активiв фонду.
- Залучати кошти iнших iнвесторiв для реалiзацii спiльних проектiв.
- Здiйснювати повний контроль над операцiйною дiяльнiстю фонду, самостiйно визначати обСФкти для iнвестування.
- Додатково залучати кошти iноземних iнвесторiв для реалiзацii власних iнвестицiйних проектiв, уникаючи складнi юридичнi процедури державноi реСФстрацii таких iнвестицiй, якi присутнi у випадках коли iноземнi iнвестицii здiйснюються напряму без залучення iнвестицiйного фонду.
- Зберiгати свою анонiмнiсть, як iнвестора, у випадку коли венчурний фонд буде виступати номiнальним власником акцiй або iнших корпоративних прав.
Венчурнi капiталiсти i венчурнi фонди. Такi iнвестори звичайно прагнуть придбати значну частку в пiдприСФмствi (20-40%). Венчурний iнвестор, як правило, не маСФ свого плану розвитку пiдприСФмства, але вимагаСФ, щоб керiвництво пiдприСФмства розробило такий план i в цiлому дотримувалось його протягом iнвестицiйного циклу. РЖнвестицiйний цикл венчурного iнвестора в бiльшостi випадк?/p>