Управління розвитком виховної системи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Старбільського обласного медичного училища)
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ання, який передбачає:
- глибоке усвідомлення загальних цілей і завдань виховання, які регламентуються директивними державними документами;
- реалізацію основних принципів виховання;
- всебічне вивчення особистості школяра (рівня вихованості, потреб, попиту, інтересів);
- визначення на основі вивчення особистості школяра конкретизованих цілей і завдань виховної роботи в даній школі;
- організацію взаємодії джерел організованого впливу: сімї, педагогічного і учнівського колективу, громадськості;
- визначення приоритетних напрямків виховної роботи;
- використання оптимальних методів і форм виховання;
- створення умов ефективності виховної роботи;
- кваліфіковане управління системою;
- аналіз результатів.
Виховна система школи в своїй діяльності реалізує принципи демократизації, гуманізації, народності виховання, інтеграції всіх виховних інститутів, психологізації навчально-виховного процесу.
1.2 Сутність і зміст управління розвитком виховної системи
Суттєві труднощі, що неминуче виникають при намірі оптимізувати управління виховним процесом, в значній мірі, повязані не з її структурно-функціональними особливостями, а з глобальнішими питаннями, що зачіпають місце і роль виховання в суспільстві невизначеність його перспективної стратегії. Важливе значення для управління виховним простором має обґрунтування цілей виховної діяльності, які визначають функції всіх її значущих компонентів В той же час структура цільових орієнтації є одній з найменш розроблених проблем сучасної теорії виховання на Україні.
В даний час у вітчизняній літературі переважає підхід до її рішення з позицій концепції виховання життєздатної особи (життєздатних поколінь), розробленої українськими вченими.
При всіх позитивних рисах (облік сучасного стану українського суспільства, особливостей нинішньої молоді) цей підхід цілком орієнтований на сучасну соціальну ситуацію і слабо враховує як українські культурно-історичні традиції, так і перспективи України.
Орієнтація на дану модель додає виховній роботі ситуативний характер, змушує субєкта виховної діяльності адаптуватися до далеко не сприятливих суспільних стосунків., не повязаних з вітчизняною традицією установки і міфи.
Є доцільним визначення цілей виховання розглядати нормативну модель особи, яка може бути повною лише за умови визначення цілей розвитку всього суспільства, загальнонаціональної ідеї.
Лише дана модель, побудована з врахуванням соціальної перспективи, відбитої і узагальненої в концепції соціального розвитку і структурованої у вигляді системи соціальних цілей, здатна виступити як орієнтир всієї виховної діяльності
В силу недостатньої розробленості проблеми перспективних цілей соціального розвитку України сьогодні можна лише у загальному вигляді визначити головну мету, яка повязана із забезпеченням розвитку української цивілізації і культури на основі спадкоємності і розвитку національних культурно-історичних традицій.
Такий підхід дає підстави сформулювати основні якості нормативної особи, на які повинна орієнтуватися система виховання. Це гуманізм, громадський обовязок, патріотизм, моральність, поєднання свободи і відповідальності, інноваційний і творчий потенціал.
Відповідно до цього визначаються і цілі виховання: гуманістичне, цивільне і патріотичне виховання, виховання волелюбності і соціальної відповідальності, а також виховання етичних якостей, інноваційної готовністі і здатності до творчої діяльності.
Поряд з якостями нормативної особи при формулюванні цілей виховання в ВНЗі необхідно враховувати: специфіку сучасної соціальної ситуації; особливості обєкту виховної роботи; готовність субєкта до реалізації цільових установок, міра його солідарності з ними.
Характер дії соціальної ситуації на систему виховних цілей зводиться до двох моментів. З одного боку, соціальні умови актуалізують ту або іншу мету виховної діяльності (умовно можна говорити про позитивний вплив). З іншого боку, специфіка розвитку суспільства створює систему перешкод для реалізації цих цілей (знову-таки з відомою мірою умовності допустимо називати це негативним впливом).
Результатом їх дії є дегуманізація соціуму, що відзначається дослідниками, особливо молоді, що виражається в поширенні жорстокості, агресивності, зростанні кримінальної активності.
В даний час в українському суспільстві практично відсутні достатні обєктивні умови для виховання громадської позиції та патріотизму у молоді. Звязано це, в першу чергу, з послабленням ролі держави і падінням його авторитету в суспільстві і в світі, економічною кризою, з девальвацією цінностей вітчизняної історії, культури, нації в цілому.
У період оновлення системи освіти в Україні великого значення набувають пошуки принципово нових механізмів взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Одним зі шляхів реформування управлінської ланки визначене наукове обґрунтування нової системи управління освітою, відпрацювання інноваційних моделей управління. Такою новою моделлю управління можна вважати управління розвитком навчального закладу.
Технологія управління розвитком освітньої організації запозичена із виробничого та соціального менеджменту. Р.Берхад дав визначення розвитку організації як цілеспрямованої роботи, що здійснюється вищим керівництвом для збіл