Geum.ru

Управління розвитком виховної системи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Старбільського обласного медичного училища)

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика

ну функцію, треба визначити його складові частини, звязки між ними й включити діяльність субєктів виховного процесу в звязки, які моделюються. При даних умовах виховний простір стане суттєвим фактором розвитку особистості.

Основним механізмом створення виховного простору, на думку Л.І. Новикової, є взаємодія колективів, які керуються єдиними педагогічними завданнями, принципами та підходами до виховання. Ю.С.Мануйлов розглядає виховний простір, як частину середовища, у якому панує певний педагогічно сформований образ життя. У цьому випадку взаємодія всіх учасників визначається моделлю образу життя студента і викладача. Д.В. Григорєв представляє виховний простір як динамічну мережу взаємоповязаних педагогічний подій, яка представляє собою інтегровану умову розвитку особистості й дитини, й дорослого. Дії створюються зусиллями соціальних субєктів різного рівня (індивідуальними та колективними). Колективними субєктами виступають професійні спільності, які займаються вихованням, індивідуальними субєктами викладачі, батьки, студенти, представники різних спеціальностей, зустріч з якими може перетворитися для молодої людини у подію.

Механізмом створення виховного простору стає сумісна діяльність студентів і викладачів.

Отже, виховний простір може бути створений за ініціативою одного чи декількох навчальних закладів на основі рівноправності усіх зацікавлених закладів.

До умов ефективного функціонування виховного простору відносяться:

  1. Ціль, яку розділяють усі учасники процесу його створення.
  2. Єдина педагогічна концепція, орієнтована на гуманістичні цінності.
  3. Мяка структура простору.
  4. Діалоговий режим створення.

5. Розгалужена система відношень між різними компонентами, субєктами.

Головними субєктами виховного простору також є молодіжні громадські обєднання. Н.Л. Селіванова називає можливість виховного простору як головне для розвитку особистості студентя. Це передбачає:

  1. свободу прийняття студентами рішення про його входження у виховний простір;
  2. свободу вибору діяльності, яка допоможе досягати найбільшого успіху, можливого самовираження;
  3. побудову діалогових відношень з людьми різного віку та соціальних груп;
  4. виконання різних ролей;
  5. вибір різних колективів, можливість їх зміни.

Таким чином, виховний простір сприяє самореалізації студента.

Дослідники виховних систем головною помилкою в управлінні вважають нормативний підхід педагогів до організації виховного процесу, що виражається в ігноруванні специфічності даної системи.

Виділяють три головні якості виховної системи:

  1. Нерівновагомість здатність до самоорганізації, самореалізації й саморозвитку.
  2. Відкритий характер і неминуча взаємодія з навколишнім середовищем.
  3. Самобутність кожної конкретної системи.

Щоб уникнути помилок, науковці називають можливі шляхи і засоби. Відомо, що для будь-якої педагогічної системи першочергове значення має цілепокладання. У звязку з цим, педагоги повинні поступово, поетапно формувати потреби учнів, постійно вивчати студентів і відслідковувати їхній розвиток. Отриманий матеріал дає основу для формування цілей, яке не може проходити без участі молоді. Важко також обрати системостворюючий вид діяльності, здатний довести до бажаного результату. Діяльність не обовязково повинна бути навчальною. Вона може бути спортивною, художньо-творчою, трудовою та ін. При розвитку виховної системи будуть розширюватися зони її впливу, що обовязково приведе до включення в систему всіх значущих сфер життєдіяльності, в тому числі й навчально-пізнавальної діяльності.

Створення виховної системи повинно супроводжувався прогнозуванням розширення виховного простору, засвоєнням соціального, природного, естетичного середовища. Значущу роль у створенні та розвитку системи грає студентське самоврядування і колективне творче виховання.

Студентське самоврядування добровільне обєднання студентів, мета якого сформувати у студентів почуття господаря училища, групи, вміння співробітничати на принципах партнерства, гласності, демократизму [31].

1. Організація студентського самоврядування це суспільне обєднання студентів на основі єдності інтересів, цінностей і цілей, діяльність якого регламентована структурою, визначена програмою спільної соціальної творчості в процесі професійної освіти.

2. Модель організації студентського самоврядування у виховній системі медичного училища, що забезпечує саморозвиток особи студента, включає наступні позиції:

чотири організаційні блоки: субєктно-цільовий, змістовний, функціонально

діяльнісний, оціночно-результативний;

чотири структурні рівні: колективне стратегічне ціліполягання, колективне тактичне ціліполягання, колективне оперативне ціліполягання, індивідуальне ціліполягання;

критерії ефективності організації студентського самоврядування: мотиваційно ціннісна спрямованість особи, саморегуляція, теоретичні знання і практичні навички в області управління соціальними організаціями, самовизначення в організаційній структурі студентського самоврядування, розвиненість здібностей і якостей особи для організації студентського самоврядування, наявність педагогічної підтримки.

3. Механізм саморозвитку особи студента в організації студентського самоврядування, який представляє цілеспрямовану діяльність,