Geum.ru

Управління розвитком виховної системи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Старбільського обласного медичного училища)

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика

і (розробляється вона з певною метою і всі учасники навчального процесу живуть за її ритмом).

Проте є види діяльності, які здійснюють всі керівники в структурній ієрархії ВНЗу, бо будь-який викладач також на занятті керує пізнавальною діяльністю студентів. Назва цих функцій загальні (основні, технологічні), бо саме вони прогнозують всі види діяльності. Більш того, вони проявляють себе при управлінні будь-яким обєктом, у будь-якій ланці навчально-виховного процесу. Технологічні ж тому, що саме вони створюють технологію управління педагогічними процесами.

Технологічні функції це:

  1. цілепокладання (розробка основної мети певного виду діяльності і відповідної системи завдань);
  2. планування або програмування конкретної діяльності за змістом відповідно до завдань, відповідає на питання: Що робити? (тобто розкриває зміст роботи);
  3. організація діяльності передбачає реалізацію планів через організаційні процеси (розчленити за часом всі організаційні заходи, передбачити місце їх проведення, здійснити роботу щодо інструктування виконавців і таке інше), тобто дати відповідь на питання: Де?, Коли?, Як?;
  4. координування праці педагогів (розподіл і кооперація праці, узгодженість дій членів педколективу), що дає відповідь на питання Хто це буде робити? і допомагає гармонізувати діяльність всіх;
  5. контроль діяльність з перевірки стану роботи і відповідності її планам, рішенням, нормативним документам, що зовсім не перешкоджає творчості педагогів (контроль це не констатація фактів, а пошуки причин недоліків або шляхів удосконалення різних видів діяльності);
  6. регулювання вид діяльності, який передбачає усунення виявлених негативних фактів (оперативне управління, безпосередньо повязане з регулюванням, з необхідністю внесення коректив в поточні процеси);
  7. облік функція, якій в деяких школах надають мало уваги; це одна з найважливіших технологічних функцій, її неможливо відокремити від жодної із функцій управління і, разом з тим, вона має самостійний управлінський статус (існують численні журнали обліку, починаючи з Журналу обліку

успішності студентів та відвідувань ними занять тощо);

педагогічний аналіз без цього виду управлінської діяльності неможливо дати якісну характеристику будь-якій роботі (тільки за його допомогою можна накреслити шляхи удосконалення навчально-виховного процесу).

Як вважає Є. Степанов, виховна система освітньої установи, як феномен реальної дійсності і педагогічне поняття, займає центральне місце в теорії і практиці виховних систем. У науковій літературі існує невелика кількість дефініцій, за допомогою яких дослідники намагаються відобразити сутність даного феномена. Як правило, у дефініції не вдається дати повну сутнісну характеристику цього складного явища, тому в різних тлумаченнях поняття виділяються одна чи кілька найбільш істотних, з погляду дослідника, сторін виховної системи.

Наприклад, Л.І. Новикова і її колеги пропонують наступні дефініції:

  1. Виховна система є цілісний соціальний організм, що виникає в процесі взаємодії основних компонентів виховання (цілі, субєкти, їхня

діяльність, спілкування, відносини, матеріальна база) і має інтегративні характеристики, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат.

  1. Виховна система це комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються в часі і просторі: цілей, заради яких система створюється; спільної діяльності людей, що її реалізують: самих людей як субєктів цієї діяльності; освоєного ними середовища; відносин, що виникають між учасниками діяльності; керування, що забезпечує життєздатність і розвиток системи.

У даних компонентах акцентується увага на цілісності і соціальній
природі даного явища, на його здатності та розвитку. Петербурзькі дослідники І.А.Колесникова й Є.Н.Баришников вважають, що виховна система відбиває специфічний спосіб організації виховного процесу на рівні конкретної установи (організації), і тим самим підкреслюють значущість організаційно-процесуальної сторони виховної діяльності. Головне призначення виховної системи полягає в педагогічному забезпеченні і сприянні розвитку особистості дитини. На погляд Г.І. Сороки, виховна система це упорядкована цілісна сукупність компонентів, які сприяють розвитку особистості учня [82]. Загальна здатність сприяти розвитку особистості дитини складається з окремих (часток) здібностей, таких як:

  1. здатність діагнозувати розвиток особистості, дитячого і педагогічного колективів;
  2. здатність висунути й обґрунтувати мету виховного процесу;
  3. здатність організувати максимально сприятливу для самореалізації і самоствердження особистості дитини, педагога і батька життєдіяльність співтовариства дітей і дорослих;
  4. здатність інтегрувати зусилля субєктів виховного процесу, зробити їх більш ефективними;
  5. здатність створити в освітній установі і за її межами розвиваюче середовище, морально сприятливе й емоційно насичене;
  6. здатність здійснити науково обґрунтований аналіз сформованої соціально-педагогічної ситуації, отриманих результатів виховної діяльності і т.д.

Виховна система призвана інтегрувати всі виховні діяння, спрямовані на дитину, в цілісній педагогічний процес, який забезпечує у конкретних соціально-педагогічних умовах реалізацію цілей та завдань виховання.

Г