Управління розвитком виховної системи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Старбільського обласного медичного училища)

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика

оловними функціями системи при цьому є:

  1. інтегруюча (приводить до зєднання непогоджених виховних діянь);
  2. регулююча (упорядковував виховний процес, управляє ним);
  3. розвиваюча (забезпечує динаміку системи, яка виражається в оптимізації її функціонування, у поступовому розвитку, в удосконалюванні).

Виходячи з цього признаками виховної системи будуть:

  1. цілеспрямованість;
  2. структурність;
  3. динамізм;
  4. взаємодія зі середовищем і з системами найбільш низького і найбільш високого порядку;
  5. має минуле, теперішнє, майбутнє.

Виховна система в якості цілі, обєкта свого функціонування включає особистість, яка розвивається, а в якості способу функціонування педагогічну діяльність.

Виховна система конкретного навчального закладу займає певне положення в ієрархії виховних систем:

а) державна;

б) регіональна;

в) локальна;

г) виховна система даного навчального закладу.

Єдність навчання та виховання забезпечують розвиток особистості, а також управління даними процесами, визначає цілісність виховної системи.

Складові частини виховна система (підсистеми):

Дидактична система навчальна діяльність студента і методологічна діяльність викладачів.

Система виховної роботи система взаємоповязаних виховних заходів, адекватних поставленим цілям.

Система управління набор функцій (діяльностей), спрямованих на підтримку, функціонування і розвиток системи.

В.А.Караковський, Л.І. Новікова, Н.Л. Селіванова виявили такі компоненти та функції системи:

  1. цілі, виражені у вихідних концепціях;
  2. діяльність, яка забезпечує її реалізацію;
  3. субєкт діяльності, котрий її організовує і бере у ній участь;
  4. відношення, які народжуються в діяльності;
  5. середовище системи, засвоєне субєктом;
  6. управління, забезпечуючи інтеграцію компонентів у цілу систему та її розвиток.

Виховна система це явище, що розвивається. Вона створюється, удосконалюється, регресує, оновлюється, помирає. Розвиток системи процес керований, щоб успішно керувати її розвитком, необхідно чітко уявляти закономірності, тенденції й етапи цього процесу. Значний внесок у вивчення процесу розвитку виховної системи внесли В.А.Караковський і А.М. Сидоркін. Ними встановлено, що цьому складному, суперечливому, нелінійному процесу властиві наступні закономірності:

  1. перевага внутрішньої детермінації процесу над зовнішньою;
  2. наявність і вирішення протиріч між хаосом і упорядкованістю, новаціями і традиціями в життєдіяльності системи;
  3. випередження розвитку структури в порівнянні з функціями;
  4. виникнення криз, обумовлених неузгодженістю структури і функцій, що виражається в посиленні дезінтегруючих тенденцій;
  5. зміна основної системоутворюючої діяльності або зміна її змісту в
    результаті подолання кризи;
  6. збереження в життєдіяльності вищої школи зон невпорядкованості.

В.А.Караковським і А.М. Сидоркіним було встановлено, що виховна система проходить у своєму розвитку чотири етапи:

  1. Етап становлення.
  2. Етап стабільного розвитку.
  3. Етап завершальний.
  4. Етап відновлення і перебудови системи.

Для кожного етапу характерні специфічні завдання, види діяльності, організаційні форми, системостворюючі звязки. А.М. Сидоркін називає педагогічні умови, за яких керування процесом розвитку виховної системи освітньої установи стає найбільш ефективним:

?в ідеологію системи із самого початку закладені ідеї свободи вибору, особистої гідності, взаємної відповідальності і терпимості;

?субєкт керування розвитком орієнтується на критерії педагогічно доцільного розвитку системи (самопочуття дитини, його особистісний ріст), а не розвитку взагалі;

керування розвитком системи здійснюється безупинно, якісно змінюючись від етапу до етапу;

? керування розвитком системи здійснюється безупинно, якісно змінюючись від етапу до етапу;

? носієм випереджальних ситуацій є, насамперед, педагогічний колектив;

?субєкт керування розвитком розширюється, студенти почувають себе творцями системи;

?відсутнє прагнення охопити всі ситуації студентського життя однією
ідеєю, правилом, нормою.

На етапі становлення виховної системи здійснюється її моделювання.

Модель виховної системи навчального закладу це макет тієї майбутньої системи, яку намагаються створити викладачі, студенти, батьки.

До етапів створення моделі виховної системи відносяться: 1) розробка вихідній концепції;

2) створення образу навчального закладу, в рамках якого буде будуватися система (прогнозування умов);

3) побудова описової моделі як моделі майбутнього стану виховної системи (компоненти, звязки між ними, призначення компонентів); оформлюється як документ.

При розробці повинні бути сформульовані цілі, заради яких створюється виховна система. Образ вищої школи це модель, у якій хотіли б навчатися студенти. Образ створюється на емоційному рівні.

Суттєвим чинником, що визначає структуру цілей і завдань виховного процесу, є потенціал субєкта педагогічної діяльності. У даному відношенні вочевидь, що в будь-якому колективі можуть бути реалізовані лише ті цільові установки, які відповідають можливостям вихователів. Виховний потенціал колективу субєкта виховання, на думку багатьох дослідників, визначають наступні умови:

поєднання загальнопедагогічної і спеціальної підготовки для вед