Товариство "Просвіта"
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
ужена мережа професійних організацій та кредитних установ.
В таких соціальних умовах "Просвіта" почала свою піонерську працю. За її ініціативою в 1873 році відкривається ремісницьке товариство "Поміч" в Підгайцях, "Надія" в Збаражі й "Порука" в Поморянах.
В 1873 році австрійський уряд приймає закон про кооперацію. З метою розяснення його дії, "Просвіта" видає статут для позичково-кредитових кас, інструкцію по організації комор, а також книжечки з окремих питань сільського господарства. Серед них відзначимо "Практичну науку сільського господарства" І. Бичая, "Пастка" І. Негребецького, "Льон і конопля", "Рогата худоба" та ін.
Поступово "Просвіта" вкриває край мережею позичкових кас та крамниць, котрі стали основою для розгортання економічної діяльності на другому ЇЇ етапі. Робота переноситься в філії, що стрімко росли після прийняття статуту 1891 року. В цей період необхідно відзначити заслуги члена Головного Виділу Товариства д-ра К. Левицького. Написані ним книжки стали не тільки розясненням нового статуту, але й справжньою програмою дій, як для організаторів просвіти, так і безпосередньо для селян. Це, зокрема, "Що повинна робити "Просвіта" на основі нового статуту" (1892 р.), "Про комори й крамниці" (1893 р.), "Про сільські каси позичкові й ощадні" (1894 р.).
Теоретичне забезпечення економічної діяльності стало одним з ланцюгів реорганізації всієї системи книговидання "Просвіти". Інженер В. Нагірний пише "Поради для торговельних підприємств" (1897 р.) і організовує крамниці при читальнях; К. Кахникевич видає перший україномовний підручник з торгівлі "Наука о товарах" (1895 р.). Значне місце проблемам народної господарки присвячують щорічні календарі Товариства, що користуються великим попитом в регіоні.
Таким чином, "Просвіта" стає центром економічної праці в містах і селах Східної Галичини. Вже в 1897 році, на базі 522 читалень товариства діє 146 крамниць, 124 позичкові каси і 60 комор. Це була непогана база для майбутніх самостійних господарсько-економічних установ.
Необхідно відзначити, що початок XX ст., а саме 1905 рік, став важливим періодом в історії українського визвольного руху. Програвши війну з Японією і переживши революцію 1905 року, уряд царської Росії був змушений надати конституцію народам, що її населяли. Народжується нова віра в життєві сили українського народу, в можливість переборення всіх культурних перепон, що існували досі. М. Гру-шевський висловлює надію на те, що "минули ті обставини, коли ми були змушені виступати з петиціями, доводити свої права навіть на культурне самовизначення, навіть на такі елементарні речі, як вживання рідної мови для своїх культурних потреб. Нині вже немає українського питання, його замінила практична організаційна праця, котра безповоротно це питання вирішила, а саме: що є вільний, великий український народ, котрий будує свою долю в нових умовах свободи".
За прикладом галицьких, створюються "Просвіти" на Наддніпрянщині. Загальне піднесення українського національного руху відбилося й на політичному житті Галичини. Під тиском народних мас уряд Австро-Угорщини змушений був провести в січні 1907 року виборну реформу. Не-дивлячись на свою обмеженість, реформа, в основному, ліквідувала застарілу середньовічну систему і була кроком вперед в справі демократизації політичного устрою Австро-Угорщини. Перемога в боротьбі за проведення реформи призвела до збільшення кількості українських послів в австрійському парламенті до 32 чоловік. Таке представництво, безумовно, створювало більш сприятливі умови для "емансипації галицького українства з-під польської гегемонії".
Провідником "Просвіти" у Львові на цей час був один з фундаторів Товариства проф. Ю. Романчук, який доклав чимало зусиль для наведення культурних звязків між всіма українськими землями. Після нього короткий час головував д-р Є. Олесницький, який до цього часу очолював філію Товариства в м. Стрию. Очолюючи одночасно український посольський клуб в Галицькому Сеймі, Олесницький не має можливості приділяти достатньо часу роботі у Львові й передає повноваження професору Львівського університету д-ру Ол. Колессі. Скликане позачергове "загальне зібрання" в 1906 році сьомим головою свого Товариства обирає професора Петра Огоновського.
Саме під його орудою "Просвіта" вдосконалює структуру своєї діяльності. Крім господарсько-промислової, створюються просвітницько-організаційна та видавнича комісії. Головний Виділ і "Загальне зібрання" Товариства схвалюють положення про роботу видавничої комісії, котре включало в себе такі пункти:
1. Метою комісії є планове й інтенсивне підвищення освіти українського народу.
2. До складу комісії входять 7 львівських членів Товариства, троє з яких повинні бути членами Головного Виділу; крім того, до комісії повинен входити, з правом дорадчого голосу, редактор видань, призначений відділом.
3. Поточні питання повинні вирішуватися на засіданнях комісії, що проводяться мінімум двічі на місяць.
4. Керує комісією голова Товариства або його заступник. Звіт про її діяльність повинен бути частиною загального річного звіту товариства.
5. Затверджені Головним Виділом постанови комісії виконує редактор видань з допомогою референта, а при необхідності спеціально залучених редакційних співробітників.
6. Способи й засоби втілення цих завдань такі:
- збирати відомості про рівень освіт