Софiйський собор - видатна памята доби КиСЧвськоСЧ Русi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
iнчав барочний купол з високим позолоченим шпилем.
До початку 19 ст. дзвiниця дуже занепала, а в 1807 р. вiд удару блискавки згорiв СЧСЧ купол, який було вiдновлено в 1812 р. у нових архiтектурних формах. До середини 19 ст. у звязку iз забудовою прилеглоСЧ територiСЧ КиСФва багатоповерховими будинками, дзвiниця стала втрачати домiнуюче положення в ансамблi площi. Тому в 1851-1852 рр. за проектом архiтектора П.Спарро було надбудовано четвертий ярус дзвiницi з деревяним куполом грушовидноСЧ форми, вкритим позолоченою мiддю. У такому виглядi ця архiтектурна памятка збереглася до наших днiв.
У 50-х i 70-х роках 19 ст. дзвiниця капiтально ремонтувалась, оновлювалась позолота купола.
Висота дзвiницi-76 м. РЗСЧ композицiя пiрамiдальна: чотири архiтектурних обСФми поступово звужуються догори i завершуються куполом.
Особливий iнтерес становить архiтектурний декор фасадiв дзвiницi. Яруснiсть композицiСЧ пiдкреслена карнизами складного профiлю. Плоскi пiлястри, якi членують фасади по вертикалi, посилюють стрункiсть споруди. Всi стiни дзвiницi вкритi соковитим, багатим лiпленням. Скульптурний декор вражаСФ пишнiстю i рiзноманiтнiстю мотивiв. Тут вiльно поСФднуються маски, головки купiдонiв, двоголовi орли, медальйони, листя аканта, винограднi грона, букети i гiрлянди квiтiв. Особливим багатством вiдзначаються архiтектура i лiпний декор першого ярусу дзвiницi, якi свiдчать про великий вплив украСЧнськоСЧ народноСЧ творчостi. На фасадах третього ярусу в прямокутних рамах вмiщенi скульптурнi зображення князя Володимира Святославича, апостола Андрiя Первозванного, апостола Тимофiя i архангела РафаСЧла.
Розчленованiсть фасадiв дзвiницi декоративними нiшами рiзноСЧ форми, насиченiсть архiтектурним декором створюють багату гру свiтла i тiнi, що надаСФ спорудi особливоСЧ мальовничостi.
У другому ярусi зберiгся дзвiн, вiдлитий у 1705 р. талановитим киСЧвським майстром АфанасiСФм Петровичем. Вiн прикрашений багатим рослинним орнаментом, який широким фризом охоплюСФ шийку дзвона i тонкою стрiчкою проходить по його нижньому краю. Вага дзвона - близько 13 тонн.
Початкове забарвлення дзвiницi було полiхромним: яскраво i барвисто пофарбованi лiпнi зображення на синьому кобальтовому фонi нагадували твори народного декоративного мистецтва. Пiсля перебудови у 18 ст. фасади споруди дiстали двоколiрне забарвлення, яке зберiгаСФться до наших днiв. Бiле лiпне оздоблення на бiрюзовому фонi в поСФднаннi з золотом купола маСФ вигляд свiжий, урочистий i ошатний.
Софiйська дзвiниця-яскравий взiрець украСЧнського зодчества 18 ст. СвоСФю святковою архiтектурою вона видiляСФться серед навколишнiх споруд i прикрашаСФ загальний силует мiста.
Б У Р С А
Будинок бурси розташований на пiвнiч вiд Софiйського собору. Його зведено в 1763-1767 рр. архiтекторами М.Юрасовим i П.Паповим. Спочатку будинок споруджували як монастирськi келiСЧ i до 1786 р. в ньому жили ченцi. Пiсля закриття монастиря до 1917 р. в колишнiх келiях мiстилась Софiйська духовна школа-бурса. В перiод 1825-1838 рр. за митрополита РДвгенiя Болховiтiнова будинок було зайнято пiд митрополичi покоСЧ.
Бурса являСФ собою великий двоповерховий прямокутнiй будинок, витягнутий зi сходу на захiд на 107,75 м. Пiд ним СФ великий пiдвал, який через нахил територiСЧ на схiд переходить у високий цокольний поверх.
Головний пiвденний фасад, звернений до собору, маСФ два ризалiти, якi видiляють середню частину фасаду; в центрi його розташований головний вхiд у будинок.
Зовнiшнi стiни бурси розчленованi вертикальними пiлястрами i завершуються складним багатоуступчастим карнизом. Розташування пiлястрiв i згрупованi мiж ними вiконнi прорiзи надають фасадам своСФрiдного ритму. Звичайно пiлястри i лопатки були не тiльки декоративним, але найважливим конструктивним елементом: вони найчастiше застосовувались в тих мiiях, де була необхiднiсть у забезпеченнi мiцностi стiн.
Особливий iнтерес являСФ обрамлення вiкон бурси i лiпний декор у верхнiй частинi пiлястрiв. Тут вiдчуваСФться сильний вплив росiйськоСЧ архiтектурноСЧ школи 18 столiття.
У 19 ст. у звязку iз змiною функцiонального призначення примiщення бурси не раз перероблялось: з пiвнiчного боку було зроблено велику прибудову, яка змiнила внутрiшнСФ планування, перед ризалiтами на пiвденному фасадi зведено тамбури, порушено початковий лiпний декор стiн.
У 70-х роках нашого столiття проведено реставрацiю бурси, СЧСЧ фасади вiдновлено у формах 18 столiття.
БРАТСЬКИЙ КОРПУС
Братський корпус (колишнi монастирськi келiСЧ) розташований на пiвнiчний захiд вiд Софiйського собору. Будинок споруджено в 50-i роки 18 ст. Спочатку вiн був одноповерховим (з вiдкритими галереями на захiдному фасадi). У 60-тi роки 18 ст. над корпусом зведено другий поверх, а в 19 ст. iз захiдного боку прибудовано двохярусну деревяну галерею. На початку 20 ст. споруду було значно перероблено, особливо сильно спотворено СЧСЧ внутрiшнСФ планування й архiтектуру.
У 1970-х рр. братський корпус реставровано. Вiдремонтовано фасади, вiдбудовано деревяну галерею, внутрiшнiм примiщенням першого поверху повернуто архiтектурнi форми 18 ст.
Нинi Братський корпус являСФ собою двоповерховий прямокутнiй у планi будинок, витягнутий по осi пiвнiч-пiвдень. ВнутрiшнСФ планування корпусу надзвичайно своСФрiдне: вздовж усiСФСЧ захiдноСЧ стiни тягнеться довгий коридор. У нього виходять дверi колишнiх келiй, щ