Софiйський собор - видатна памята доби КиСЧвськоСЧ Русi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
iднiй частинi закiнчуються пiвколами апсид. Центральний неф вдвоСФ вищий i ширший вiд бокових i дорiвнюСФ за розмiрами трансепту - головному поперечному членуванню. З пiвночi i пiвдня трансепт замикають двохяруснi трипрольотнi арки, якi внизу спираються на восьмиграннi, а вгорi - на пучковi стовпи. Така сама аркада замикала колись iз заходу i центральний неф собору. Вiд неСЧ залишилися основи восьмигранних стовпiв, знайденi пiд час археологiчних дослiджень.
Таким чином, в 11 столiттi центральний неф i трансепт утворювали в перетинi рiвноконечний просторовий хрест, над центром якого височiв головний купол собору. Його тримали пiдпружнi арки. Перехiд вiд пiдкупольного квадрату до круглого барабана здiйснено за допомогою парусiв (сферичних трикутникiв). Такий тип храму називаСФться хрестовокупольним.
Вiзантiйська хрестовокупольна система, покладена в основу архiтектурноСЧ композицiСЧ СофiСЧ КиСЧвськоСЧ, дiстала дальший розвиток у древньоруському зодчествi.
Вiд архiтектури iнтерСФра Софiйського собору з 11 столiття не збереглась лише захiдна частина центрального нефа. В результатi перебудов 17-18 столiть загинула трипрольотна арка, перероблено склепiння в захiдних членуваннях, на мiii древнього головного входу зроблено велику арку. Залишки мармурового порога 11 столiття виявлено пiд час археологiчних розкопок.
Другий неф займають просторi хори, (полатi) розмiщенi над боковими нефами i в захiднiй частинi собору. Полатi - це мiiе, призначене для князя i його придворних, а простому люду належало перебувати внизу. Таким чином , архiтектура споруди пiдкреслювала класову диференцiацiю феодального суспiльства.
Розмiри собору такi: довжина - 37 м, ширина - 55 м, висота вiд пiдлоги до зенiту центрального купола - 29 м.
Велику роль у вирiшеннi внутрiшнього простору вiдiгравала освiтленiсть рiзних примiщень споруди. З бiльш низькими затемненими боковими нефами i галереями рiзко контрастував центральний пiдкупольний простiр, освiтлений дванадцятьма вiкнами центрального барабана купола. Це давало змогу тим, хто входив у храм , зосередити увагу на вiвтарнiй частинi.
На стiнах собору зберiгся унiкальний щодо своСФСЧ художньоСЧ цiнностi ансамбль монументального живопису 11 столiття: 260 кв. м мозаСЧк ( зображень ,набраних по вогкiй штукатурцi кубиками скловидноСЧ маси - смальти ) i близько 3 тисяч кв. м фресок ( розписiв водяними фарбами по вогкiй штукатурцi ) .
МОЗАРЗКИ
МозаСЧки прикрашають головний вiвтар i купол собору. Тут зображенi основнi персонажi християнського вiровчення. Вони розташованi в строгому порядку згiдно з небесною СФрархiСФю.
Усi збереженi мозаСЧки СофiСЧ - це оригiнали 11 столiття. У мiiях пошкодження мозаСЧк у 19 столiттi зроблено розписи олiйними фарбами.
У зенiтi центрального купола, в медальйонi дiаметром 4,1 м, бачимо монументальне зображення напiвфiгури Христа-Вседержителя. Христос - у пурпуровому хiтонi та блакитному плащi. Медальйон обведений девятьма рiзнобарвними колами, що нагадують райдугу. Навколо Христа-Вседержителя чотири архангели, з яких лише один (у блакитному вбраннi)- мозаСЧчний, а iншi в 1884 р. домалював олiСФю М.В.Врубель. У простiнках мiж вiкнами барабана зображенi дванадцять апостолiв, з них мозаСЧчною збереглася лише верхня частина постатi Павла.
З чотирьох зображень СФвангелiстiв на парусах, що пiдтримують купол, цiлком залишилася постать Марка на пiвденно-захiдному парусi. Марко сидить на стiльцi перед розкритим СФвангелiСФм. У правiй руцi вiн тримаСФ перо, в лiвiй - сувiй. На ньому хiтон сiро-бiлого кольору i гарний пурпуровий плащ. Тут застосовано також зелену, жовту i золоту смальти, що значно збагачують загальний колорит композицiСЧ. Вiд решти мозаСЧчних зображень СФвангелiстiв до нас дiйшли тiльки невеликi фрагменти. Серед них дуже цiкаве зображення маленького столика з письмовим приладдям на пiвденно-схiдному парусi ( фрагмент композицiСЧ РДвангелiст Матвiй ).
Безпосередньо пiд арками, що пiдтримують центральний купол, у давнину мiстилося чотири мозаСЧчних медальйони. Вiд них збереглися лише два - з зображенням Христа-священника над схiдною аркою i Богоматерi - над захiдною.
На пiвнiчнiй i пiвденнiй пiдпружних арках вцiлiло пятнадцять мозаСЧчних медальйонiв iз зображеннями мученикiв. На стовпах передвiвтарноСЧ арки (над iконостасом)-мозаСЧчна iена Благовiщення:лiворуч-архангел ГавриСЧл, праворуч-дiва Марiя. Обидвi частини композицiСЧ дуже гарнi за колоритом. ГавриСЧл у бiлому вбраннi iз зеленкуватими, пурпуровими i чорними вiдтiнками. Звучання бiлого кольору посилюють червонi сандалiСЧ, жезл i смуги на рукавах. На МарiСЧ одяг глибокого синього кольору, пожвавлений золотом на рукавах i кiнцях мафорiя. З синявою одягу контрастують червонi чобiтки i пряжа в руках Богоматерi.
Над аркою вiвтаря розмiщена композицiя Деiсус-три медальйони з погрудними зображеннями Христа, Богоматерi та РЖоанна Хрестителя.
У склепiннi головного вiвтаря видно величезну постать богоматерi-Оранти, яка молиться. Ця постать домiнуСФ над розписами iнтерСФра . Висота СЧСЧ близько 6 м. Богоматiр стоСЧть з пiднятими руками на широкому помостi, прикрашеному дорогоцiнним камiнням. На нiй - синiй хiтон, пурпуровий мафорiй iз золотими складками i червонi чобiтки. З-за пояса звисаСФ бiла хустка Постать Оранти видiляСФться серед розписiв собору особливою величчю, монументальнiстю i соковитiстю барв.
Пiд Орантою