Софiйський собор - видатна памята доби КиСЧвськоСЧ Русi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ивi iсторичнi документи, з яких ми черпаСФмо цiкавi вiдомостi про рiзнi сторони життя СтародавньоСЧ Русi. Найцiкавiшi з них тi, що розповiдають про полiтичнi подiСЧ минулого, згадують iмена iсторичних осiб, вiдомих з лiтописiв . З-помiж останнiх - князь Ярослав Мудрий, його сини Всеволод i Святослав, онуки Святополк i Володимир Мономах, СФпископ Лука Бiлгородський, воСФвода Ставр Городятинич та iншi. Поряд з написами серед графiтi багато всiляких малюнкiв.
Софiйськi графiтi значною мiрою вiдбивають мову стародавнiх киян, а також вказують на високий рiвень писемностi серед населення Русi тих часiв.
Найдавнiшi написи належать до 30-40-х рокiв 11 ст. i безпосередньо свiдчать про час виконання настiнних розписiв храму.
САРКОФАГ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
У схiднiй частинi внутрiшньоСЧ i зовнiшньоСЧ пiвнiчних галерей собору в давнину була великокняжа усипальниця. Тут похованi Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Ростислав Всеволодович, Володимир Мономах та iн. До наших днiв зберiгся лише саркофаг Ярослава Мудрого, який експонуСФться у вiвтарнiй частинi колишньоСЧ пiвнiчноСЧ внутрiшньоСЧ галереСЧ.
Вiн складаСФться з прямокутноСЧ скринi i двосхилоСЧ кришки з виступами (акротерiями) по кутках. Скриня i кришка саркофага прикрашенi рiзьбленими зображеннями виноградноСЧ лози, пальми, кипариса, риб, птахiв, хрестiв та iнших давньохристиянських символiв.
Вага гробницi - 6 тонн. Саркофаг зроблено з проконеського мармуру i, очевидно, привезено з ВiзантiСЧ.
У 1936-1939 роках, пiд час розкриття i дослiдження саркофага, вченi виявили в ньому чоловiчий i жiночий скелети, кiстки яких були перемiшанi. Цей факт, а також цiлковита вiдсутнiсть якихось предметiв i одягу свiдчать про пограбування гробницi (можливо, у 1240 р.). Зiставлення висновкiв анатоморентгенологiчного дослiдження кiсток з даними лiтопису довело, що чоловiчий скелет-це скелет Ярослава Мудрого. Пiдтвердилась наявнiсть природженоСЧ кульгавостi князя, а також поранення в колiно i в голову. Жiночий скелет-це скелет дружини Ярослава РЖрини.
За черепом Ярослава Мудрого вiдомий радянський скульптор-антрополог М.М.Герасимов вiдтворив скульптурний портрет князя, який експонуСФться в пiвнiчнiй зовнiшнiй галереСЧ собору.
Саркофаг Ярослава Мудрого становить велику науково-iсторичну i художню цiннiсть.
ПРЖВНРЖЧНА ЗОВНРЖШНЯ ГАЛЕРЕЯ
Примiщення колишньоСЧ пiвнiчноСЧ зовнiшньоСЧ галереСЧ даСФ змогу простежити iсторiю спорудження собору. Зондажi кладки на стiнах розповiдають про початковi архiтектурнi форми галереСЧ та пiзнiшi СЧСЧ перебудови. В захiднiй частинi примiщення вiдкрито кладку восьмигранного стовпа галереСЧ, залишки аркбутана. Тут же видно кладку перебудов 17-18 ст., а також дверний прорiз 18 ст. Кладка вiдкритих зондажiв, а також експонованi будiвельнi матерiали розповiдають про тогочасну будiвельну технiку.
Стiни Софiйського собору змуровано з каменю(гранiту, червоного кварциту) i цегли-плiнфи розмiром 27х31х3,5 см, покладених на рожевому цемянковому розчинi. Ця технiка мiшаного способу характерна для давньоруського зодчества 10-11 столiть.
Ряди каменiв, залитi розчином, вирiвнювалися кiлькома горизонтальними рядами плiнфи. Шар розчину мiж плiнфами дорiвнював довжинi цеглини. При цьому плiнфа через ряд заглиблювалась у товщу стiни i затиралась цемянковим розчином. У результатi на фасадi утворювалась смугаста складка, де тонкi ряди цегли чергувалися з широким шаром розчину.
Стрiчковi фундаменти собору змурованi з бутового каменю на вапняно-цемянковому розчинi (в окремих мiiях без розчину - насухо). Глибина фундаментiв-0,8-1,4 м.
Куполи складенi з концентричних кiл плiнфи з напуском кожного наступного ряду на попереднiй. РЖ тiльки для кладки верхньоСЧ частини купола застосовувалась влаштована знизу опалубка. Зовнi куполи були вкритi спецiальною плiнфою, вигнутою вiдповiдно до СЧхньоСЧ сферичноСЧ поверхнi.
У кладцi склепiнь собору для СЧх полегшення широко застосованi порожнi глинянi глеки - голосники. В парусах головного купола голосники вмурованi вiдкритими горловинами всередину примiщення для полiпшення акустики споруди.
Зовнi кладка собору кiлька десятилiть залишалась вiдкритою. Широкi свiтло-рожевi смуги розчину в поСФднаннi з оранжево-рожевою плiнфою i темними плямами каменiв створювали багату фактуру i посилювали мальовничiсть фасадiв храму.
У пiвнiчнiй зовнiшнiй галереСЧ збереглися окремi фрагменти фресок 11 ст. В 19 ст. вони не були покритi олiСФю, а тiльки забiленi, в результатi чого зберегли соковитiсть i своСФрiдний фресковий колорит.
У галереСЧ мiстяться поховання церковних дiячiв 18-19 ст., зокрема митрополита РДвгенiя Болховiтiнова, вiдомого iсторика свого часу й автора першоСЧ монографiСЧ про Софiю КиСЧвську (1825 р.).
Великий iнтерес становить схiдна частина колишньоСЧ галереСЧ, де в 11 ст. було примiщення княжоСЧ усипальницi. Тут експонуються виявленi пiд час розкопок залишки древньоСЧ керамiчноСЧ пiдлоги, а також фрагменти фрескового розпису.
Над передвiвтарною аркою збереглися залишки лiпного декоративного фронтону початку17 ст., який прикрашав вхiд в усипальницю до перебудови галереСЧ в боковий вiвтар. Неабияку цiннiсть також представляСФ значно пiзнiший настiнний живопиiього примiщення. Двi фiгури Вогняних серафимiв на передвiтарнiй арцi - це рiдкiснi зразки клейового розпису собору кiнця 17 ст., виконанi пiсля перебудови галереСЧ та ус