Соната С. ПрокофтАШСФва в контекстi його вiолончельноСЧ творчостi
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
МРЖНРЖСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ РЖ ТУРИЗМУ УКРАРЗНИ
ЛЬВРЖВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМРЖЯ
РЖМ. М.В. ЛИСЕНКА
Кафедра струнно-смичкових iнструментiв
Соната ор.119 С. ПрокофСФва в контекстi його вiолончельноСЧ творчостi
Дипломний реферат на здобуття
освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня тАЮбакалавр"
студентки IV курсу
оркестрового факультету
ВербовоСЧ Ольги ЮрiСЧвни
Науковий керiвник
проф. Ланюк Ю. РД.
Львiв - 2006
План
Вступ
Балада для вiолончелi та фортепiано ор.15.
Перший концерт для вiолончелi з оркестром ор.58
Адажiо для вiолончелi i фортепiано ор.97 bis
Соната ор.119 для вiолончелi з фортепiано
Симфонiя-концерт для вiолончелi з оркестром ор.125
Соната для вiолончелi соло ор.133
Висновки
Список лiтератури
Вступ
Коли ми вивчаСФмо творчiсть якогось з видатних композиторiв, повязану з творами для одного iнструменту з його активним, переважаючим виконавським значенням, то ця творчiсть майже у всiх випадках сприймаСФться нами не як окремий жанр, а скорiше як група iнструментальних жанрiв, що обСФднуються виконавською присутнiстю даного iнструменту. Зрозумiло, потрiбно памятати й те, що будь-який iнструментальний концерт завдяки синтезу виконавських засобiв може розглядатися як складова частина й симфонiчноСЧ, й iнструментальноСЧ творчостi (фортепiанноСЧ, скрипковоСЧ i т.д.) й, нарештi, як приклад особливого, самостiйного жанру. Таким же чином соната для вiолончелi i фортепiано ор.119 С. ПрокофСФва СФ частиною камерно-ансамблевоСЧ творчостi даного композитора i рiвноцiнно СФ невiдСФмною частиною його вiолончельноСЧ творчостi.
Серед композиторiв минулого й сьогодення СФ дуже мало, у вiдношеннi до музики яких можливо говорити про розгорнуту вiолончельну творчiсть (навiть за умов широкого розумiння СЧСЧ як групи обСФднаних жанрiв). В класицi це передусiм Й.С. Бах (сольнi сюСЧти) i Бетховен (сонати для вiолончелi та фортепiано). В музицi ХХ ст. потрiбно назвати iмена ПрокофСФва, Мясковського, Шостаковича, Кабалевського, Хiндемiта, Онегера, Кодая, Брiттена. Серед украСЧнських композиторiв - Косенко, Барвiнський, Скорик.
Вiолончельна творчiсть ПрокофСФва менш обСФмна, нiж його фортепiанна чи симфонiчна творчiсть. Водночас вона нараховуСФ бiльшу кiлькiсть творiв, нiж вiолончельна творчiсть майже кожного з видатних композиторiв минулого та сучасностi. До того ж i в жанровому спiввiдношеннi шiсть вiолончельних опусiв ПрокофСФва демонструють собою, мабуть, найбiльш можливу широту. Вiд iнструментальноСЧ мiнiатюри i сонати (сольноСЧ та ансамблевоСЧ) до концертiно та монументальноСЧ СимфонiСЧ-концерту - такi жанровi межi прокофСФвськоСЧ вiолончельноСЧ творчостi. Саме собою зрозумiле головне у вiолончельнiй творчостi ПрокофСФва - це безкiнечна художня якiсть самоСЧ музики, що вiдкриваСФ нам, як i в творах багатьох iнших жанрiв, силу прокофСФвського таланту.
Але значення вiолончельноСЧ творчостi ПрокофСФва не вичерпуСФться вiдносно значною кiлькiстю опусiв, жанровою широтою й видатними художнiми якостями музики. Воно заслуговуСФ пильноСЧ уваги i в iнших аспектах.
Одною з вершин творчостi ПрокофСФва СФ Симфонiя-концерт для вiолончелi з оркестром (ор.125), який фактично був створений на протязi вiсiмнадцяти рокiв (з перервами), так як став результатом багато етапноСЧ переробки Першого концерту для вiолончелi з оркестром (ор.58). Порiвняння цих тАЮспорiднених творiв - одна з важливих можливостей дослiдження еволюцiСЧ прокофСФвського iнструментального стилю, iндивiдуальних рис симфонiзму ПрокофСФва. Наявнiсть у вiолончельнiй творчостi композитора рiзножанрових творiв (камерних та iнструментально-симфонiчних) дозволяСФ говорити й про взаСФмопроникнення образних сфер симфонiчноСЧ й камерноСЧ творчостi ПрокофСФва, про взаСФмодiю його симфонiчних i камерних творiв - iнакше кажучи, про деякi риси симфонiзму композитора (в широкому сенсi слова), що проникли в i його камернi твори. Багато цiкавого несе в собi розгляд прокофСФвського вiолончельного стилю, який маСФ новаторське розширення й збагачення виразностi iнструменту.
Балада для вiолончелi та фортепiано ор.15.
Першим твором для вiолончелi стала Балада до мiнор ор.15 (1912). Цей твiр був написаний на прохання вiолончелiста-мецената Н.П. Рузського, йому ж i присвячений.
Цiкавою СФ iсторiя Балади. Згадуючи час, що передував СЧСЧ створенню, ПрокофСФв пише: "Коли повернувся до Сонцiвки, я написав скрипкову сонату, з якоСЧ збереглася головна партiя першоСЧ частини, що десять рокiв по тому ввiйшла до вiолончельноСЧ балади ор.15. В обох творах три такти вступу та перших пять тактiв теми тотожнi, але далi в баладi я ухилився в сторону бiльшоСЧ складностi. Таким чином, з моСЧх надрукованих та помiчених опусом творiв перша тема балади, написана у одинадцять рокiв, - найбiльш рання".
Отже, початкова тема прийшла у "дорослу" музику С. ПрокофСФва "з дитинства". Важливо пiдкреслити те, що уважне вiдношення до ескiзiв та фрагментiв ранiше написаних творiв, свiдоме перенесення СЧх у бiльш пiзнi твори (як правило, у перепрацьованому виглядi та у iншому жанровому висвiтленнi) складе в подальшому одну з важливих особливостей методу творчоСЧ роботи ПрокофСФва.
Балада починаСФться задумливою широко розспiвною темою головноСЧ партiСЧ. Елегiйнiсть образу, його емоцiйна