Соната С. ПрокофтАШСФва в контекстi його вiолончельноСЧ творчостi
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
В°ростаюче широке мелодичне дихання, ланцюгова iнтонацiйна органiзацiя тематизму й виразне структурне насичення полiфонiСЧ, рiзноманiтно трактована сонатнiсть й своСФрiднi варiацiйнi цикли i епiзоди.
Органiзацiя прокофСФвського iнструментального тематизму характерна в основному для кодових роздiлiв творiв (Балада, фiнали СимфонiСЧ-концерту, Сонати ор.119). Можливий розвиток в розробкових роздiлах Сонатних алегро (перша та друга частини СимфонiСЧ-концерту), зрiдка зустрiчаСФться монотематизм (спiввiдношення звязковоСЧ теми з кожною iз основних тем у фiналi СимфонiСЧ-концерту).
Багатотемнiсть у ПрокофСФва набуваСФ значення важливоСЧ закономiрностi. СвоСФрiдною СФ й полiфонiчна органiзацiя iнструментального письма композитора. РЖмiтацiйна полiфонiя, доволi широко представлена в прокофСФвськiй iнструментальнiй музицi раннього та середнього перiодiв, у вiолончельнiй творчостi знаходить найбiльш яскраве й широке втiлення в Сонатi ор.119. у iнших творах, особливо в СимфонiСЧ-концертi, переважаСФ полiфонiя неiмiтацiйного письма. Основне значення СЧСЧ у виявленнi образного контрасту при часовiй СФдностi.
Що ж стосуСФться ланцюговоСЧ органiзацiСЧ тематизму, то СЧСЧ тонке, драматургiчно продумане й структурно точне втiлення СФ дорогоцiнним надбанням прокофСФвського iнструменталiзму. Цiкаво, що саме у вiолончельнiй творчостi ПрокофСФва подiбна органiзацiя тематизму знаходить найбiльш яскраве вираження. Мова йде не про всi твори, а лише про три пiзнi. Саме в цей перiод творчостi найбiльш яскраво проявляСФться лiрико-епiчна сутнiсть прокофСФвського симфонiзму, кристалiзуСФться й досягаСФ найбiльшого багатства виразовостi i образноСЧ багатоплановостi iнструментальний стиль в цiлому.
Цi загальнi риси еволюцiСЧ iнструментального стилю знаходять одне iз своСЧх конкретних виразiв в багатотемностi циклiв. Якщо рання Балада мiстить лише елементи ланцюгового тематизму, то в пiзнiх вiолончельних творах вiн стаСФ вже основним принципом тематичноСЧ органiзацiСЧ. Щiльна образна насиченiсть iнструменталiзму й викликала цей новий компенсуючий фактор iнтонацiйного звязку контрастних мелодичних тем. Наступна причина яскравого втiлення ланцюговоСЧ органiзацiСЧ тематизму саме у вiолончельних творах ПрокофСФва полягаСФ в тому, що вона належить до камерно-iнструментальних та концертно-симфонiчних жанрiв, де поряд з образною контрастнiстю мелодичного тематизму дiСФ iнша площина контрасту - спiвставлення iнструментiв, що складають ансамбль (сон. ор.119), чи спiвставлення солюючого iнструменту й оркестру (в концертах). Таким чином, i в камерно-iнструментальних творах, i у концертах спостерiгаСФмо двi основнi площини прояву контрастностi - тематично-образноСЧ та тембральноСЧ.
Зауважимо, що в пiзнiй творчостi ПрокофСФва жанри iнструментального концерту та ансамблевоСЧ сонати представленi виключно вiолончельними творами. Соната ор.119, Симфонiя-концерт та концертiно мiстять iнтонацiйне спiввiдношення тематизму в його криштально чистому виглядi, що СФ одним з важливих результатiв загальноСЧ еволюцiСЧ iнструментального стилю композитора. Отже, поСФднання традицiйних принципiв розвитку тематизму (мотивноСЧ роботи) з рисами його iндивiдуального структурного втiлення (ланцюгова органiзацiя тематизму, деякi особливостi iнструментальноСЧ варiацiйностi та полiфонiчностi) зумовлюСФ в пiзньому iнструменталiзмi ПрокофСФва логiчнiсть та своСФрiднiсть мелодичного розгортання. ЗгадаСФмо, що колись А.К. Лядов сказав про молодого ПрокофСФва, що "вiн з часом випишеться, знайде своСФ голосоведення та iнструментовку" (НестьСФв, с.33). так i сталося.
Важливим проявом симфонiзму ПрокофСФва в його вiолончельнiй творчостi СФ взаСФмопроникнення iнструментальних жанрiв. Це своСФрiдний синтез характерних рис лiрико-епiчноСЧ симфонiСЧ та iнструментального концерту, втiлений в СимфонiСЧ-концертi, як прояв тенденцiй до симфонiзацiСЧ iнструментального концерту. Наявнiсть у творчостi багатожанрових композицiй (камерних та iнструментально-симфонiчних) дозволяСФ говорити також про взаСФмопроникнення образних сфер симфонiчноСЧ та камерноСЧ творчостi ПрокофСФва, про взаСФмодiю драматургiСЧ його симфонiчних та камерних творiв, тобто про деякi риси симфонiзму композитора (в широкому сенсi слова), що проявилися i в його камерних творах (Сон. ор.119).
Розширення та оновлення виконавських можливостей вiолончелi характерне в тiй чи iншiй мiрi для всiх вiолончельних творiв ПрокофСФва. В своСЧй iнструментальнiй творчостi композитор нiколи не ставив вiртуознiсть як самоцiль. Водночас деякi вiолончельнi твори неможливо назвати не вiртуозними, особливо Симфонiю-концерт. Пiсля першого виконання СимфонiСЧ-концерту, за словами НестьСФва, публiка була шокована окремими iнтонацiйними i тембровими гостротами, а головне - незвично складною вiртуозною партiСФю, що особливо вразила професiоналiв-вiолончелiстiв (НестьСФв, с.579). Будучи принциповим у всьому, що стосувалося творчостi, ПрокофСФв вважав, що художньо обТСрунтована, а тим бiльш необхiдна вiртуознiсть не терпить компромiсiв у своСФму втiленнi. Тому вiн вiдмовлявся спростити навiть окремий, але ретельно продуманий пасаж заради бiльшоСЧ легкостi виконання, якщо подiбна змiна йшла в рiзнобiй з втiленням художнього задуму, та свiдомо йшов на тi змiни загальноСЧ фактури чи окремих вiртуозних епiзодiв, пасажiв, якi не мiняли художнього задуму чи, тим бiльше, сприяли його повноцiнному втiленню.
У формуваннi повноцiнного вiолончельного стилю ПрокофСФва значну роль зiграла регулярна сумiсна