Соната С. ПрокофтАШСФва в контекстi його вiолончельноСЧ творчостi
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?ля цього починаСФться драматично насичений епiзод розробки (цифра 9, Andante). Вiн маСФ характер схвильованоСЧ iмпровiзацiСЧ. Друга побiчна тема набуваСФ драматичного вiдтiнку, займаСФ центральне мiiе в розробцi першоСЧ частини. Це найбiльш драматичний момент у всьому циклi. Музичний виклад певною мiрою нагадуСФ iнструментальну каденцiю, що пiдкреслюСФться експресивною декламацiСФю вiолончелi в поСФднаннi зi схвильованими арпеджiованими злетами у фортепiано. Цьому протиставляСФться бiльш строгий, сухий (у вiолончелi pizzicato) виклад першоСЧ побiчноСЧ. В заключному епiзодi розробки перша тема викладена як лiричний дiалог: вона плавно (по такту) переходить вiд одного iнструменту до iншого. Таким чином, суцiльна тема викладена нiби по частинах, що доповнюють одна одну. ЗакiнчуСФться розробка подiбно до експозицiСЧ; але композитором додано ще вiсiм тактiв своСФрiдного монологу вiолончелi, якi надають завершеностi розробковiй частинi i готують репризу, бо заснованi на матерiалi головноСЧ партiСЧ.
Намiчений в експозицiСЧ та розвинений в розробцi дiалогiчний тип викладу тем ще бiльше представлений в репризi (цифра 12, Andante grave, come prima). Тут вiн використаний i у головнiй партiСЧ, де фортепiано починаСФ епiчну розповiдь, а продовжуСФ вiолончель. Оновлена й дiалогiчно переосмислена звязкова партiя, вона збагачена полiфонiчною iмiтацiСФю, за рахунок чого вона виросла в розмiрах (цифра 13).
Тонко змiнена перша побiчна тема (цифра 14). Вона починаСФться у фортепiано, нерiшуче, обриваСФться i звучить з самого початку у вiолончелi, а фортепiано пiдхоплюСФ каноном. Але проводиться лише один раз. Токатний рух (цифра 16) приводить до коди. Динамiка фугато посилена за рахунок його оберненоСЧ iмiтацiСЧ. В Meno mosso (цифра 17) основний мелодичний образ розвиваСФться, гармонiСЧ загострюються i призводить до урочистих "дзвонiв" - кульмiнацiСЧ коди (цифра 18), до динамiчноСЧ вершини першоСЧ частини. Поступово все затихаСФ, а вiдгомонами "дзвонiв" звучать приглушенi акорди фортепiано та флажолети вiолончелi.
Таким чином розвиваСФться лiрико-епiчна образнiсть Сонати, що повязана з початковою темою-епiграфом, а разом вони створюють таку своСФрiдну епiчну арку, хоча точного вiдтворення теми в кодi немаСФ.
В першiй частинi Сонати вражаСФ яскравiсть та образнiсть тематизму, але також яснiсть та стрункiсть драматургiСЧ його розвитку та структури.
Найбiльше запамятовуСФться i яскравою СФ, мабуть, друга частина (Moderato). Тут на першому планi своСФрiдний скерцозний марш, з пружним, характерним ритмом. Багато спiльного маСФ ця тема з дитячими творами ПрокофСФва - "Петя та вовк", "Зимове вогнище", деякi фортепiаннi пСФси зi збiрника "Дитяча музика" та особливо "Три дитячi пiснi" (ор.68).
Перша тема Moderato за своСФю структурою являСФ собою зразок вже знайомоСЧ тематичноСЧ двоскладовостi. РЗСЧ перший елемент - скерцозний мотив, що нагадуСФ витончену хореографiчну замальовку (16). Другий елемент заснований на виразних iнтонацiях та дитячих пiснях, та народному музикуваннi (звучить у вiолончелi на pizzicato по чотирьох струнах) (17). Таким чином, спiвставляючи два рiзнi елементи, композитор створив дуже органiчну, переконливу тему. Цей приклад свiдчить про рiзносторонню художню уяву ПрокофСФва, невичерпнiсть його генiального мелодичного обдарування. Цi два елементи спiввiдносяться дуже рельСФфно, як заспiв i приспiв.
Всерединi експозицiСЧ образи дитинства набувають ще бiльш чiтких жанрових рис - звучить фанфарна мелодiя веселого дитячого маршу (цифра 1). Тема звучить у фортепiано, а вiолончель пiдкреслюСФ, iмiтуючи барабанний дрiб. А ПрокофСФв для розширення тематизму вводить ще одну тему, яка розвиваСФ жартiвливi iнтонацiСЧ, закладенi в початковiй темi Moderato (цифра 2).
В завершеннi експозицiСЧ початкова тема проводиться то у фортепiано, то у вiолончелi.
Всерединi частини характер музики мiняСФться (Andante dolce, цифра 4). Раптом зявляСФться чудова лiрична тема, наповнена свiтлою поезiСФю. Вiльно плинна мелодiя нагадуСФ романс чи серенаду, що пiдкреслюСФ характерний супровiд у фортепiано. Музика цього епiзоду асоцiюСФться з багатьма лiричними сторiнками "Ромео та ДжульСФтти" та "Попелюшки" (19). Ця прекрасна, сповнена глибокого почуття тема, маСФ звязок з образами першоСЧ частини. З головноСЧ партiСЧ першоСЧ частини мелодiя середнього роздiлу Moderato запозичила окремi iнтонацiСЧ, хоча вiдрiзняСФться вiд неСЧ зовсiм новим образним змiстом. Образна СФднiсть середнього епiзоду Moderato ще бiльше проступаСФ. Бачимо, що образне багатство музики ПрокофСФва знаходить своСФ фiлiгранне втiлення i в такому невеликому за обсягом епiзодi.
Реприза (Moderato primo, цифра 8) сприймаСФться як своСФрiдна "зменшена проекцiя" експозицiСЧ. Дворазовим проведенням першоСЧ i другоСЧ тем в експозицiСЧ симетричнi одноразовi проведення в репризi. Коротке заключне проведення початковоСЧ теми з поступово затихаючими маршовими iнтонацiями закiнчуСФ Moderato. Точнiсть структурноСЧ побудови репризи ще раз пiдкреслюСФ неповторну красу образiв та досконале вирiшення структури цiСФСЧ частини в цiлому.
Фiнал сонати - Allegro ma non troppo - написаний у формi рондо-сонати, тут знову переважаСФ лiрико-романтична лiнiя, i насичений, мабуть, найбiльшою рiзноманiтнiстю контрастного тематизму. Велика кiлькiсть рiзних за характером тематичних образiв розгортаСФться на фонi обСФднуючого майже всю частину СФдиного пульсу помiрного акомпанiменту.
Головна партiя маСФ характер розгорнутоСЧ наспiвноСЧ мелодiСЧ з типовими для ПрокофСФва ладовими зворотами. Кантиленнiсть залишаСФться навiть на фонi ру