Соната С. ПрокофтАШСФва в контекстi його вiолончельноСЧ творчостi
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
Вµтя - Allegro. Крайнi частини сприймаються як "пролог" та "епiлог", що оточують найбiльш вагому частину, що несе на собi основне емоцiйне навантаження та драматургiчну дiСФвiсть.
Перша частина концерту - Andante - пронизана кантиленнiстю, яка СФ СФдиною жанровою характернiстю музики. Що проникаСФ не тiльки у тематизм, але й у фактурну побудову.
ПочинаСФться перша частина чудовою наспiвною темою, яка наповнена глибокою лiрикою, схвильованiстю почуттiв та стриманiстю СЧх зовнiшнього прояву. Цi якостi зближують образнiсть теми з емоцiйною будовою росiйських протяжних пiсень. Але в загальному тема залишаСФться нiби "не договореною". Те, що перша частина концерту СФ повiльною i наспiвною, зближуСФ цей твiр з сонатою ор.119. Спiльним також СФ полiфонiчний розвиток тем.
Друга частина - Allegro giusto. Написана в сонатнiй формi та найбiльш розгорнута в циклi, вона СФ його драматичним центром. Тут переважають пожвавлення руху, токатнiсть ритму.
Тема головноСЧ партiСЧ побудована на багаторазовому повторi виразного, але занадто короткого мотиву. "Недоговоренiсть" початковоСЧ теми поСФднуСФться з багатоголоснiстю та розтягненiстю СЧСЧ розвитку.
Дуже гарна мелодiя побiчноСЧ теми, насичена емоцiйним змiстом, такими ж виразними й емоцiйними СФ кантиленнi частини сонати ор.119.
Вся друга частина концерту наповнена чудовими темами, але вони не мають вiдповiдного розвитку. Драматургiя частини СФ спадаючою. Друга частина без певного завершення переходить у третю.
Фiнал - Allegro - написаний у варiацiйнiй формi, починаСФться спокiйною та величною темою, що маСФ в собi риси посторальностi.
За темою слiдуСФ лiрична iнтерлюдiя, що за своСФю образнiстю СФ дещо нейтральна та дещо затягнута. Перша варiацiя надаСФ iнтонацiям початковоСЧ теми помiрного ритму старовинного танцю, але це не забираСФ широкоСЧ розспiвностi теми.
В другiй варiацiСЧ тема набуваСФ новоСЧ жанровоСЧ та образноСЧ виразовостi, вона близька до легкого вальсу. Всерединi маСФ невелику сольну вiолончельну каденцiю.
Третя варiацiя побудована на полiфонiчному поСФднаннi теми (оркестру) та СЧСЧ нового видозмiнення (вiолончель).
Ще бiльше третя варiацiя вiдрiзняСФться вiд попередньоСЧ за своСЧм характером, маСФ в собi яскраво виражену лiричну образнiсть, романсовiсть iнтонацiй. РЗСЧ можна розглядати як лiричний середнiй епiзод фiналу. Цiкаво, що соната ор.119 для вiолончелi i фортепiано теж маСФ серединнi лiричнi епiзоди у другiй та третiй частинах, нiби вiдступ в iншу площину. ЗакiнчуСФться третя варiацiя новою сольною каденцiСФю. За нею слiдуСФ друга iнтерлюдiя, яка тематично вiдтворюСФ першу.
Четверта варiацiя не вносить у розвиток нового динамiзму. Вона заснована на спокiйному звучаннi теми, яка проходить тут у збiльшеннi. Потiм зявляСФться новий не варiацiйний роздiл фiналу, ПрокофСФв назвав його "Ремiнеiенцiя", вiн повнiстю заснований на тематизмi першоСЧ частини. Таким чином, "Ремiнеiенцiя" СФ кодою фiналу та циклу в цiлому, але композитор вводить ще й коду.
В Першому концертi проявилися основнi риси вiолончельноСЧ творчостi ПрокофСФва - прагнення до симфонiзацiСЧ жанру, насиченiсть глибоким iнтелектуальним змiстом, тенденцiя до рiвноправного використання солюючого iнструменту та оркестру, новаторське використання можливостей вiолончелi.
Адажiо для вiолончелi i фортепiано ор.97 bis
Серед творiв для вiолончелi Адажiо ор.97 bis являСФ собою СФдину авторську транскрипцiю для цього iнструменту. ПрокофСФв взагалi любив робити рiзнi за виконавським призначенням варiанти власних творiв. Це стосуСФться транскрипцiСЧ з фрагментiв його опер, а ще в бiльшiй мiрi - з балетiв. Не останню роль зiграв поглиблений iнтерес до програмностi iнструментальноСЧ творчостi, а також зрозумiле бажання композитора частiше чути власну музику в живому звучаннi. Цiкавий i той факт, що деякi iнструментальнi i оркестровi транскрипцiСЧ iенiчноСЧ музики ПрокофСФва прозвучали ранiше театральних премСФр (в тому числi Адажiо для вiолончелi та фортепiано ор.97 bis).
Балет "Попелюшка" - один з найкращих творiв ПрокофСФва, в якому казкова фантастичнiсть переплiтаСФться з поезiСФю живих та чистих людських почуттiв. Сам композитор писав про цей твiр: "Основне, що менi хотiлося передати в музицi "Попелюшки" - поетичне кохання Попелюшки до Принца: зародження та розквiт почуття, перешкоди на його шляху, втiлення мрiй".
Окрiм вiолончельноСЧ транскрипцiСЧ композитор зробив три оркестровi сюСЧти з балету (ор.107, 108, 109) та три цикли фортепiанних обробок (ор.95, 97, 102).
Адажiо для вiолончелi та фортепiано за часом створення бiльш близьке до циклу фортепiанних транскрипцiй ор.97 (Десять пСФс з балету "Попелюшка"), нiж до самого балету (ор.87).
Оригiналом-попередником вiолончельноСЧ транскрипцiСЧ, як i фортепiанного Адажiо (десята пСФса вищезгаданого циклу ор.97), СФ фрагмент з подвiйною назвою "Дует Принца та Попелюшки (Адажiо)" (з другоСЧ дiСЧ балету, №36). Цей епiзод, що вiдiграСФ важливу роль в драматургiСЧ твору, розвиваСФ його головну, лiричну лiнiю.
Основнiй темi адажiо властива доволi складна образна багатоплановiсть. Цнотливiсть та нiжнiсть першого почуття поСФднуСФться тут з великою внутрiшньою схвильованiстю та експресивнiстю. Тому в цьому сенсi вiолончель як iнструмент, для якого зроблена авторська транскрипцiя, обраний не випадково.
Характерне й те, що в партитурi оркестрового оригiналу проведення теми проводять вiолончелi (в подвоСФннi з басовим кларнетом та фаготами, а потiм з валторнами).
По