Соната С. ПрокофтАШСФва в контекстi його вiолончельноСЧ творчостi
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
вiдкритiсть та дещо романтичне забарвлення чудово гармонiюють iз стриманiстю викладу (1). * Подальший розвиток епiчностi помiтний i в такому творi як Соната ор.119 для вiолончелi та фортепiано.
В продовженнi теми композитор, за власними словами "вiдхилився в сторону бiльшоСЧ складностi". Справдi, бiльш складним, нiж спочатку пСФси (i при цьому бiльш виразним), стаСФ мелодiйний малюнок, гармонiя набуваСФ деталiзованостi (2).
Побiчна тема в структурному вiдношеннi СФ продовженням головноСЧ партiСЧ. Але функцiональна вiдокремленiсть побiчноСЧ партiСЧ окреслюСФться перш за все СЧСЧ образною самостiйнiстю. Порiвняно з головною партiСФю, мелодичний образ вiдрiзняСФться бiльшою схвильованiстю, напруженiстю iнтонацiй. Такому характеру виразовостi вiдповiдаСФ й повнозвучна фактура фортепiанного супроводу, який охоплюСФ широкий звуковий дiапазон (3).
Заключна тема експозицiСЧ являСФ собою дуже цiкаве видозмiнення головноСЧ теми. РЖнтенсивний ладовий розвиток початковоСЧ теми зумовлений перемiннiстю натурального та дорiйського мiнору. Ця виразна перемiннiсть надаСФ темi особливоСЧ просвiтленостi колориту.
В розробцi зявляються двi новi теми. Перша з них, ритмiчно пружна, вводить улюблену ПрокофСФвим образну сферу фантастики, росiйськоСЧ казковостi. В той самий час у темi СФ й елементи токатностi (5).
Друга тема розробки розвиваСФться майже на тому ж "моторному" фонi, що й перша. РЖнтонацiйно вона наближена до побiчноСЧ теми експозицiСЧ (7)
Обидвi новi теми, введенi у розробцi, при усiй СЧхнiй образнiй iндивiдуалiзованостi, зберiгають певний iнтонацiйний звязок з темами експозицiСЧ. Ця спорiдненiсть iнтонацiй не настiльки велика, щоб говорити про теми розробки як про варiанти чи видозмiнення експозицiйних тем. Але вона достатньо вiдчутна, i надаСФ драматургiСЧ твору своСФрiдну ланцюгову логiку розгортання, яка буде особливо притаманна пiзнiм вiолончельним творам ПрокофСФва.
Один з драматургiчно важливих моментiв розробки - вторгнення початковоСЧ теми Балади. В цьому епiзодi вперше у творi розкриваСФться образна багатоплановiсть музики. Така складна взаСФмодiя образiв, емоцiйних станiв дивовижна, якщо врахувати, що Балада належить до творiв зовсiм молодого автора.
Яскравим проявом стрункоСЧ драматургiСЧ першоСЧ частини СФ динамiзацiя репризи. Головна та побiчна теми тут випущенi - реприза майже повнiстю являСФ собою викладення заключноСЧ теми, яка проходить у бiльшостi, набуваСФ широти та розспiвностi.
Таким чином, динамiзацiя репризи поСФднуСФться з поглибленням одного з головних мелодичних образiв Балади.
Невеличка кода репризи одночасно починаСФ перехiд до другоСЧ частини Балади. Тематично цей роздiл заснований на полiфонiчному спiвставленнi погрозливо-фанфарноСЧ мелодiСЧ та висхiдних iнтонацiй, що звучать задумливо-споглядально. Виразнiсть цих двох мелодичних компонентiв коди пiдкреслена рельСФфним фоном "набатного" остiнато (8).
Полiфонiчна багатоплановiсть не тiльки структурно виражаСФ образну багатоскладовiсть даного епiзоду, але й нiби синтезуСФ (у поСФднаннi з попередньою частиною репризи) багате образне наповнення першоСЧ частини Балади.
Цю заключну частину переходу правомiрно розглядати одночасно i як вступ до другоСЧ частини Балади. Така мiнлива функцiя виникаСФ як наслiдок пластичностi та тонкостi процесу розвитку та становлення музичних образiв.
Тема другоСЧ частини несе в собi риси новоСЧ виразностi - лiрико-епiчноСЧ казковостi, билинностi (10). Основна тема Andante являСФ собою чудовий синтез, iнтонацiСЧ билинного епосу та росiйськоСЧ протяжноСЧ лiричноСЧ пiсенностi.
Таким чином, в темi Andante спостерiгаСФться тонкий iнтонацiйно-жанровий синтез в одночасовостi та в розвитку. ОбСФднуючим елементом СФ фортепiанна партiя, насичена iнтонацiями плачу.
Заключне проведення початковоСЧ теми Балади можна вважати кодою всього циклу (Allegro tranquillo).
Змiни у викладi в порiвняннi з експозицiСФю доволi значнi. Вони стосуються i побiчноСЧ теми експозицiСЧ, яка тепер викладена у виглядi розгортаючогося дiалогу вiолончелi та фортепiано.
Що стосуСФться коди в цiлому, то повна ремiнiiенцiя в нiй експозицiСЧ першоСЧ частини надаСФ цим двом роздiлам значення вступу та заключення всього двочастинного циклу, створюючи його структурне обрамлення.
Такi особливостi Балади, як структурна СФднiсть частин та наявнiсть синтезуючоСЧ коди, дозволяють говорити при контрастно-складову форму, що поСФднуСФ в собi особливостi одночастинностi та циклiчностi. Таким чином, цi особливостi дозволяють розглядати цей твiр як i структурний, i двочастинний твiр, i як одночастинний розгорнутий твiр мiшаноСЧ форми.
СвоСФрiднiсть та складне поСФднання лiрики та епiки (основнi теми обох частин) отримали свiй розвиток у бiльш пiзнiх вiолончельних творах: Сонатi для вiолончелi та фортепiано, СимфонiСЧ-концертi для вiолончелi з оркестром.
Перший концерт для вiолончелi з оркестром ор.58
Перший концерт для вiолончелi з оркестром ПрокофСФв почав писати у 1934 р. в Парижi. Вiдомий вiолончелiст Г. Пятигорський згадував, як вiн "вмовляв композитора написати вiолончельний концерт".
Важливо сказати, що цей твiр не задовольнив композитора. Пiзнiше на його основi було створено Симфонiю-концерт ор.125, який отримав заслужене й палке визнання. Тому Перший концерт не представляСФ сьогоднi виконавського iнтересу як такого.
Перший концерт складаСФться з трьох частин, за темпом та драматургiСФю не дуже звичних. Перша частина - Andante, друга - Allegro giusto та тр