Розвиток ринку страхових послуг в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
В·аконопроектом передбачаСФться внесення змiн i доповнень до чинного закону тАЬПро страхуваннятАЭ щодо скорочення перелiку видiв обовязкового страхування з 41 до 13.
Однак, головною тАЬмiсiСФютАЭ в становленнi вiтчизняного страхування можна повноправно вважати боротьбу з перестрахуванням. В обТСрунтуваннi своСФСЧ позицiСЧ пан Суслов доходить до того, що, слухаючи його великi виступи, складаСФться враження, начебто саме перестрахувальники вивезли всi капiтали з УкраСЧни за роки СЧСЧ незалежностi i якщо тiльки страховим компанiям заборонити здiйснювати перестрахувальну дiяльнiсть, то вiдтiк капiталу закордон вiдразу ж припиниться. Хоча аналiзуючи цей досвiд, усе-таки варто визнати: питома вага перестрахування в економiцi краСЧн, що розвиваються, вище, нiж у розвинутих державах. До того ж, з вiдмиванням грошей борються правоохороннi, а не регулювальнi органи. Держава в ходi боротьби з вiдмиванням грошей використовуСФ не абстрактнi методи, а переслiдуСФ конкретних порушникiв, не обмежуючи при цьому волю дiяльностi сумлiнних учасникiв ринку така практика краСЧн з ринковою економiкою.
Аналiзуючи дiяльнiсть Держфiнпослуг на страховому ринку, можна часто спостерiгати те, що багато проблем регулюються в тАЬручномутАЭ режимi, ступiнь державного регулювання ринку страхування вище, нiж це повинно було б бути в краСЧнi з ринковою економiкою. Звичайно, у такого надмiрного державного втручання СФ своСФ виправдання: страхове законодавство УкраСЧни та iнфраструктура поки ще не зовсiм розвинута. Разом з тим, нiколи не слiд зловживати зазначеними факторами i вживати всiляких заходiв по приведенню страхового ринку пiд вiдповiднiсть свiтовим стандартам, зокрема, СФвростандартам.
Свiтова практика виробила два принципових пiдходи до державного регулювання страхового ринку. Кожний з них реалiзуСФться в рамках визначеноСЧ системи права континентальноСЧ (романо-германськоСЧ) i англо-американськоСЧ.
У рамках континентальноСЧ системи дiСФ тверде регулювання страховоСЧ справи, що характеризуСФться детальною регламентацiСФю всiх сторiн дiяльностi страховикiв i систематичним контролем за дотриманням законодавства при проведеннi страхових операцiй. Для зазначеноСЧ моделi характернi такi форми регулювання, як затвердження органами страхового нагляду страхових тарифiв або встановлення рамок коливання тарифiв, затвердження змiсту типових форм договорiв страхування, перевiрка виконання бiзнес-планiв, нагляд за поточними операцiями, регулярнi перевiрки страхових компанiй.
У рамках англо-американськоСЧ системи права будуСФться лiберальна модель регулювання страхування. У рамках цiСФСЧ моделi основна увага придiляСФться контролю фiнансового стану компанiй на основi вивчення СЧхньоСЧ звiтностi. У лiберальнiй моделi страхування вiдсутня тверда регламентацiя страхових операцiй, а також твердження страхових тарифiв. Лiберальна модель маСФ двох рiзновидiв - децентралiзовану i централiзовану.
Децентралiзована модель державного регулювання (США) вiдповiдаСФ принципам економiчного федералiзму. Кожен штат маСФ автономну страхову систему i, вiдповiдно, власний орган страхового нагляду, що встановлюСФ нормативи страховоСЧ дiяльностi в штатi i контролюючiй звiтностi функцiонуючих у штатi страховикiв. РДдиного органу страхового нагляду децентралiзована модель не передбачаСФ. На федеральному рiвнi регулюються лише окремi дiлянки дiяльностi страхових компанiй, основнi ж регулюючi дiСЧ здiйснюються органами страхового нагляду в штатах. При децентралiзованiй моделi велика частина нормативiв i вимог до страховикiв не унiфiкована.
Централiзована модель страхування (Великобританiя) характеризуСФться СФднiстю системи регулювання. У цiй системi дiСФ СФдиний орган страхового нагляду. Усi страховики в краСЧнi пiдкоряються загальним правилам i нормативам. Британська модель була прийнята за основу при створеннi унiфiкованоСЧ системи регулювання на рiвнi РДвросоюзу.[44, c. 138]
Система регулювання страхування в РДС обСФднуСФ саморегулювання i державне регулювання. Саморегулювання здiйснюСФться мiжнародними обСФднаннями страховикiв, в основному, РДвропейським комiтетом зi страхування, створеним у 1953р.
Вiтчизняним СФвроiнтеграторам варто памятати, що унiфiкацiя вимог у директивах РДС зовсiм не означаСФ вiдмовлення вiд нацiональних систем регулювання страхового ринку. Наприклад, у РДС за нацiональними органами страхового нагляду залишене виключне право нагляду за вiтчизняними й iноземними страховиками, що функцiонують у краСЧнi, контроль СЧхнього фiнансового стану. Слiд також зазначити, що директиви РДС - це iнструмент прямого регулювання, але непряме економiчне регулювання цiлком здiйснюСФться на рiвнi нацiональних систем. Тому в РДС кожна краСЧна на основi однiСФСЧ зi згаданих вище моделей розвиваСФ свою унiкальну систему страхування, що у чомусь подiбна з тАЬчистимитАЭ моделями, а в чомусь маСФ власну неповторнiсть.
Висновки до першого роздiлу
Перший спецiальний нормативний акт, що регламентуСФ страхування, був прийнятий тiльки в 1993р. Навряд чи можна говорити про яку-небудь його iстотну роль i пiддавати серйозному аналiзу, тим бiльше, це був навiть не закон, а Декрет Кабiнету Мiнiстрiв тАЬПро страхуваннятАЭ, хоч i мав статус законодавчого акта. Положення урядового Декрету були дуже узагальненими i викликали набагато бiльше питань, нiж давали вiдповiдей на актуальнi питання в роботi починаючих украСЧнських страховикiв. Правова недосконалiсть Декрету призвела до того, що на вi