Розвиток ринку страхових послуг в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?нi договору перестраховик зазвичай ретельно вивчаСФ реальний стан справ перестрахувальника.
Крiм того, якщо страхувальник маСФ намiр бiльш докладно вивчити майбутнiй перестрахувальний захист, йому необхiдно звернути увагу на два моменти.
По-перше, процес перерозподiлу частини страховоСЧ вiдповiдальностi за каналами перестрахування iнодi може починатися ще до укладання договору прямого страхування, тобто на етапi проведення переговорiв мiж страхувальником i страховиком (так зване попереднСФ розмiщення ризику). У певних випадках, коли страхуСФться великий ризик або особливо небезпечний обСФкт, це просто необхiдно. Умови, на яких перестраховик згоден укласти договiр перестрахування, можуть iстотно позначитись на умовах прямого договору страхування. Здебiльшого це стосуСФться суми страховоСЧ премiСЧ, порядку СЧСЧ сплати, а також обовязкiв клiСФнта.
По-друге, iстотною умовою надiйностi перестрахувального захисту СФ правильний вибiр перестраховикiв, критерiями якого можуть слугувати:
- розмiр статутного капiталу та iнших власних засобiв перестраховика;
- спецiалiзацiя;
- платоспроможнiсть i фiнансова стiйкiсть перестраховика;
- стан страхових резервiв i СЧхнСФ розмiщення;
- структура активiв i рiвень СЧхньоСЧ лiквiдностi;
- положення в рейтингах за рiзними показниками (зокрема, за надходженнями, виплатами, обсягом активiв);
- репутацiя на перестрахувальному ринку;
- вiдомостi про своСФчаснiсть виплат страхових вiдшкодувань за iншими договорами перестрахування;
- досвiд роботи на ринку;
- персональний авторитет керiвникiв i провiдних спецiалiстiв;
- участь у великих перестрахувальних пулах;
- наявнiсть звязкiв з мiжнародними перестрахувальними органiзацiями;
- ступiнь розвитку регiональноСЧ мережi представництв (для закордонних перестраховикiв) тощо.
Важливим показником при перестрахуваннi СФ розмiр власного утримання страховика (тiСФСЧ частини застрахованого ризику (частини страховоСЧ суми), зобовязання за якою страховик залишаСФ за собою, а iншу частину (понад власне утримання) передаСФ в перестрахування або ретроцесiю).
Чинниками, що впливають на розмiр власного утримання, крiм особистих засобiв страховика, СФ також тип ризикiв, прийнятих на страхування, СЧхня схильнiсть до кумуляцiСЧ, ймовiрнiсть настання страхового випадку, максимально можлива й найбiльш iмовiрна величина передбачуваного збитку, регiональна специфiка, прийнятi на даному ринку середнi тарифи й лiмiти вiдповiдальностi за кожним видом обСФктiв тощо.
Визначення розмiру власного утримання маСФ важливе значення. Якщо вiн буде занадто великим, то при настаннi вже одного двох страхових випадкiв пiд сумнiвом опиниться можливiсть функцiонування всiСФСЧ страховоСЧ компанiСЧ, СЧй доведеться вiдшукувати ресурси для покриття збиткiв. Якщо вiн буде встановлений на занадто низькому рiвнi, страховик необТСрунтовано обмежить своСЧ можливостi щодо прийняття ризикiв на страхування i, вiдповiдно, збору страхових премiй.
Однак слiд памятати, що страховик, який перестраховуСФ майже 100% прийнятого ризику, залишаючи мiнiмальне власне утримання або не залишаючи його взагалi, навряд чи заслуговуСФ на довiру. Це означаСФ, що в нього не вистачаСФ особистих засобiв, i тому власне утримання, розмiр якого за законом не може перевищувати 10% власних засобiв, виходить невеликим (у цьому випадку страхувальнику необхiдно замислитись, чи варто мати справу з фiнансово неспроможним страховиком, оскiльки iснуСФ небезпека, що вiн не матиме змоги швидко виплатити повну суму вiдшкодування, яку зможуть йому вiдшкодувати тiльки перестраховики), або ж така позицiя СФ продуманою полiтикою страховика, який заробляСФ грошi не на страхуваннi як такому, а на одержаннi перестрахувальноСЧ комiсiСЧ, тобто фактично виступаСФ як посередник на користь великих перестраховикiв, зокрема закордонних (у цьому випадку для страхувальника, можливо, дешевше обiйдуться послуги iншого страховика).
Загалом, на погляд страхувальникiв, участь СЧхнiх страховикiв у перестрахуваннi забезпечуСФ високу якiсть наданих страхових послуг, своСФчаснiсть i повноту вiдшкодування збиткiв. Перестрахування сприяСФ пiдвищенню надiйностi страховика, а отже, й довiри до нього його клiСФнтiв.
Слiд зазначити, що перестрахувальнi вiдносини СФ договiрними.
Договiр перестрахування маСФ низку специфiчних рис, яких немаСФ нi в торговельних, нi у фiнансових, нi в iнших договорах. Вони виникають iз специфiки угоди перестрахування.
Договiр перестрахування ТСрунтуСФться на двох основних принципах вiдшкодування збиткiв i доброСЧ волi.
Перший принцип передбачаСФ обовязок перестраховика пiд час настання страхового випадку виплатити перестрахувальнику вiдшкодування вiдповiдно до частки своСФСЧ участi i тiльки в тому випадку, якщо той виплатив належне страхове вiдшкодування страхувальнику.
Принцип доброСЧ волi передбачаСФ обовязок перестрахувальника до укладення договору перестрахування надати перестраховику повну й достовiрну iнформацiю про ризик, що перестраховуСФться, а також iнформувати його про всi змiни у ступенi ризику впродовж усього термiну перестрахування. Порушення цього обовязку може стати основою для вiдмови перестраховика вiд виплати своСФСЧ частки страхового вiдшкодування.
Нiмецьким перестраховикам не потрiбно одержувати дозвiл на здiйснення перестрахування. Цей факт СФ загально вiдомим. Часто вiдсутнiсть обовязку одержувати дозвiл сприймаСФться як вiдсутнiсть нагляду. Одн