Аналiз органiзацii депозитних операцiй банкiв з фiзичними особами в комерцiйному банку ТОВ "Укрпромбанк"
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
и, а вiдтак сплачувати певний вiдсоток власникам депозитiв до запитання за користування iхнiми грошима. Платнiсть вкладiв цього типу даi змогу, в свою чергу, залучати ще бiльшi обсяги поточних ресурсiв, розширювати коло операцiй та збiльшувати iх обсяги, що неодмiнно сприятиме пiдвищенню конкурентоспроможностi банку.
У бiльшостi банкiв вклади до запитання займають найбiльшу питому вагу в структурi залучених коштiв. Це найдешевше джерело банкiвських ресурсiв. "асник рахунку може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високолiквiднi активи за рахунок скорочення долi менш лiквiдних, але тих, що дають високi доходи. Тому на залишок коштiв на рахунках до запитання виплачуються низькi вiдсотки. Для комерцiйного банку вклади до запитання i трудомiсткими i дохiд вiд комiсiйних зборiв за обслуговування рахункiв не завжди покриваi цi витрати.
Комерцiйнi банки зацiкавленi у вкладах до запитання тому що:
- клiiнти мають залишки грошей на рахунку i виникаi можливiсть для банку використовувати цi залишки для короткострокового кредитування i отримати доход;
- банк маi можливiсть надати клiiнту повний спектр банкiвських операцiй та послуг.
Найстабiльнiшими щодо прогнозування рiвня залишкiв та визначення термiнiв повернення коштiв i термiновi вклади (депозити).
Термiновий вклад (депозит) грошовi ресурси, якi розмiщуються iх власниками у банку для зберiгання та зараховуються на вiдповiднi депозитнi рахунки на визначений термiн з виплатою обумовлених вiдсоткiв.
Ресурси, залученi у термiновi депозити, залишаються в розпорядженнi банку в межах чiтко обумовленого часового iнтервалу, а тому можуть використовуватись для фiнансування тривалiших за термiном, а отже i бiльш дохiдних активних операцiй. Вiдповiдно i плата за залишками на термiнових депозитах значно бiльша порiвняно iз вкладами до запитання i прямо залежить вiд розмiру та термiну зберiгання грошей на цих вкладах.[30]
Строковi вклади i джерелом одержання прибуткiв iхнiми власниками. Вони оформляються угодою мiж вкладником i банком. Банки самостiйно розробляють форму депозитноi угоди. Угода укладаiться в двох примiрниках, один з яких зберiгаiться у клiiнта, а iнший у банку. В угодi передбачаiться сума внеску, термiн, протягом якого внесок зберiгатиметься у банку, розмiр депозитного процента, обовязки та права вкладника i банку, вiдповiдальнiсть сторiн за недотримання умов депозитноi угоди. В свою чергу, банк бере на себе зобовязання своiчасно виконувати всi умови угоди i вiдповiдати за iх порушення, що виявляiться у встановленi пенi або штрафи за невчасну видачу коштiв власниковi депозитного рахунку або виплату процентiв.
Спори, що виникають мiж банком i вкладником, вирiшують у судовому порядку. Строковi вклади не використовуються для здiйснення поточних платежiв. Якщо вкладник бажаi змiнити суму внеску, то вiн може розiрвати депозитну угоду i переоформити свiй строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученнi коштiв з термiнового депозиту власник, як правило, позбавляiться передбачених угодою процентiв. У цьому разi проценти знижуються до рiвня, передбаченого за вкладами до запитання.
Комерцiйнi банки у своiй дiяльностi використовують рiзнi форми термiнових вкладiв (депозитiв). Однiiю з найпоширенiших i сертифiкати, якi подiляються на депозитнi та ощаднi.
Депозитнi сертифiкати документ, що видаiться тiльки юридичнiй особi у виглядi письмового свiдоцтва банку про внесення грошових коштiв, яке надаi право власнику сертифiката пiсля закiнчення встановленого термiну отримувати суму внеску та вiдповiднi вiдсотки. [30]
Ощадний сертифiкат документ, що видаiться тiльки фiзичнiй особi як свiдоцтво про внесення нею грошей на банкiвський вклад та надаi право власнику на отримання вiдповiдноi суми внеску i вiдсоткiв. [30]
Депозитнi та ощаднi сертифiкати випускаються банками як на обумовлений термiн, так i до запитання. Вони можуть бути iменними та на предявника. Банкiвський сертифiкат цiнний папiр, який може вiльно продаватись / купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разi виникнення необхiдностi в наявних коштах власник сертифiката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цiнних паперiв без загрози значноi втрати вiд зниження вiдсотковоi ставки, але з урахуванням термiну, що залишився до моменту погашення сертифiката.
Депозитна полiтика комерцiйного банку це стратегiя i тактика банку щодо залучення грошових коштiв вкладникiв i визначення найефективнiшоi комбiнацii iх джерел. Депозитна полiтика пiдпорядковуiться загальним банкiвським вимогам, тобто поiднанню лiквiдностi, доходностi i ризику.[19]
В банкiвськiй практицi iснують такi загальнi критерii оптимальностi депозитноi полiтики:
- звязок депозитних, кредитних та iнших операцiй банку мiж собою для пiдтримки його стабiльностi, надiйностi, фiнансовоi стiйкостi;
- диверсифiкацiя ресурсiв банку з метою мiнiмiзацii ризику;
- сегментування депозитного портфеля(за клiiнтами, послугами, ринками);
- диференцiйований пiдхiд до рiзних груп клiiнтiв;
- конкурентоздатнiсть банкiвських депозитних продуктiв.
У роботi комерцiйних банкiв iз залучення депозитiв (вкладiв) важливу роль вiдiграi процентна полiтика, оскiльки одержання доходiв вiд вкладених коштiв i для клiiнтiв суттiвим стимулом до активiзацii внескiв. Процентна полiтика i одним з показникiв надiйностi