Основи журналiстикознавчих дослiджень. Украiнська школа журналiстикознавства та теорii масовоi комунiкацii
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
а i його iдея. Науковiй iдеi притаманнi усвiдомлення мети, перспективи пiзнання i практичного перетворення дiйсностi. Розвиток iдеi до стадii ii завершення здiйснюiться як процес наукового дослiдження.
2 Правильно обрати тему дослiдження - це наполовину забезпечити успiшне ii виконання. Розрiзняють три види тем: тема як результат розвитку теми; iнiцiативна тема; замовлена тема.
При обраннi теми головними i актуальнiсть, новизна i перспективнiсть, наявнiсть теоретичноi бази, можливiсть отримання певних результатiв. Вiдтак, обравши тему, треба усвiдомити сутнiсть пропонованоi iдеi, ii новизну й актуальнiсть, теоретичну важливiсть i практичну значущiсть. Наукова новизна означаi в науцi факт вiдсутностi подiбних результатiв до iх публiкацii, тобто наявнiсть вперше iормульованих i змiстовно обТСрунтованих теоретичних положень, якi суттiво впливають на досягнення нових соцiально-економiчних результатiв. Новими можуть бути тiльки тi положення науковоi роботи, якi сприяють подальшому розвитку журналiстикознавства загалом чи окремих його напрямiв. Новизна дослiджень полягаi й у введеннi до наукового обiгу досi не використовуваних джерел, зясуваннi генезису розвитку науки про журналiстику, у розкриттi закономiрностей та основних шляхiв розвитку украiнського журналiстикознавства. Завдання автора - вмiти визначити новизну свого наукового результату.
Оцiнюючи актуальнiсть обраноi теми, не можна ставити ii в залежнiсть вiд полiтичноi ситуацii чи то iнших конюнктурних пiдходiв.
Щодо практичноi значущостi обраноi теми слiд зазначити, що вона залежить вiд характеру конкретного наукового дослiдження й полягаi у публiкацii основних результатiв дослiдження, використаннi наукових розробок у навчальному процесi, у використаннi наукових результатiв у подальших розробках тощо.
На початку проведення наукового дослiдження необхiдно мати його план, хоча б попереднiй, тобто такий, який може багато разiв коригуватися, проте дасть змогу систематизувати й упорядкувати всю наступну дiяльнiсть. Попереднiй робочий план тiльки в основних рисах даi характеристику предмета дослiдження i надалi уточнюiться, але основне завдання не повинне змiнюватися. Вiн маi довiльну форму, зазвичай це план-рубрикатор, який складаiться з перелiку рубрик, обiднаних внутрiшньою логiкою дослiдження даноi теми. Авторовi необхiдно усвiдомити черговiсть i логiчну послiдовнiсть запланованих пунктiв. Логiчна послiдовнiсть диктуi розкриття сутностi завдання. Важливо навчитися знаходити в роботi головне, вирiшальне, те, на чому треба зосередити в даний час усю увагу. Це дасть можливiсть знайти оптимальнi шляхи досягнення поставленоi мети, виявити всi доступнi резерви для виконання задуму та iдеi, обрати необхiднi методи i прийоми дiй.
Пiд час роботи можуть бути складенi плани кiлькох видiв. Складаючи план, треба врахувати реальнi можливостi, бажане не повинне пiдмiняти дiйснiсть. Головне, у творчому дослiдженнi план маi бути динамiчним, рухливим, не сковувати розвиток iдеi та задуму, зберiгати певний чiткий i визначений науковий напрям у роботi.
3 Вивчення опублiкованих за темою дослiдження наукових праць починаiться вiдразу пiсля визначення задуму науковоi розвiдки, що знаходить своi вiдображення i в темi, i в робочому планi. Такий пiдхiд даi можливiсть шукати науковi джерела за обраною темою цiлеспрямовано i краще опрацювати матерiали, опублiкованi у працях iнших учених, оскiльки витоки основних положень проблеми фактично завжди закладенi в бiльш раннiх дослiдженнях.
Пiд чаiитання вiдiбраноi лiтератури потрiбно робити помiтки, бажано на одному боцi аркуша стандартного формату. Це дасть надалi змогу компонувати матерiал у будь-якому порядку. Важливе значення маi обробка записiв у мiру iх накопичення. При цьому треба виявити максимальну органiзованiсть. За систему зберiгання записiв можна взяти початковий план дослiдження. Потiм увесь матерiал необхiдно систематизувати, виключити зайве. Подальша обробка матерiалу дасть вiдповiдь на питання щодо зiбраноi iнформацii. Дослiдник у пошуку лiтератури спочатку зясовуi перелiк перiодичних видань, з яких сподiваiться отримати необхiдну iнформацiю. Добре складений перелiк навiть при побiжному оглядi заголовкiв джерел допомагаi усвiдомити обсяг потрiбноi iнформацii. Необхiдно переглянути всi види джерел, змiст яких повязаний з темою наукового дослiдження. Якщо такий перелiк виявиться дуже великим, слiд обмежити параметри бiблiографiчного пошуку. Коли з даного питання iснуi бiблiографiчний довiдник, його треба використати, водночас перевiривши його повноту.
Вивчати лiтературу необхiдно в оригiналi й одразу робити повний бiблiографiчний опис. Знайдену iнформацiю треба ретельно вiдбирати, осмислювати й оцiнювати. Це i стане основою для отримання нового знання. Зазвичай використовуiться не вся iнформацiя, що мiститься у певному джерелi, а тiльки та, яка маi безпосереднi вiдношення до теми i i найбiльш цiнною й корисною. Критерiiм оцiнювання вивченого i можливiсть використання його в науковiй роботi.
Огляд лiтератури за темою демонструi вмiння дослiдника систематизувати джерела, критично iх розглядати, видiляти суттiве, оцiнювати зроблене ранiше iншими дослiдниками, визначити головне у сучасному станi вивчення теми.
Вiдбiр наукових фактiв - творчий процес, який потребуi цiлеспрямованоi працi. Вiддзеркалення обiктивних властивостей речей i процесiв - це складовi елементи основ наук?/p>