Основи журналiстикознавчих дослiджень. Украiнська школа журналiстикознавства та теорii масовоi комунiкацii
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
В°чiв про поточнi подii. РЖнформацiя маi бути оперативною, систематичною, обiктивною, правдивою. Вiд якостi iнформацii залежать успiх i популярнiсть газети;
формувати громадську думку шляхом загострення уваги до актуальних суспiльних проблем та ведення публiчноi дискусii;
головний i визначальний принцип журналiстики - принцип мiжпартiйностi, що i запорукою обiктивностi та правдивостi преси;
мати тiсний контакт з полiтичним життям. Журналiст - лiтописець суспiльних подiй, активний iх учасник, аналiтик соцiальних явищ;
дотримуватися морально-етичних норм суспiльного життя.
4. Методологiя науковоi дiяльностi
1 Методологiя науковоi дiяльностi - це процес, який передбачаi сукупнiсть конкретних прийомiв, пiдходiв, способiв, дiй, спрямованих на отримання нових наукових результатiв, досягнення поставленоi мети та виконання запланованих завдань. Методологiя - сукупнiсть методiв дослiдження, що застосовуiться в науцi вiдповiдно до специфiки обiкта ii пiзнання.
Метод - спосiб пiзнання явищ природи чи суспiльного життя, прийом або система прийомiв, що застосовуються в якiй-небудь галузi дiяльностi (науцi, виробництвi тощо). РЖснуi багато методiв наукових дослiджень. Серед найголовнiших можна назвати такi: описовi, аналiзу документальноi iнформацii, дослiдження текстiв.
2 Описовi методи.
РЖсторичний метод передбачаi вивчення розвитку обiктiв дослiдження в хронологiчнiй послiдовностi. Вирiзняють порiвняльно-iсторичний та компаративний методи, коли шляхом порiвняння виявляють загальне й особливе, а також причини цих подiбностей i розходжень, змiни, що вiдбулися; зiставляють рiвнi розвитку дослiджуваного обiкта, визначають тенденцii розвитку.
Бiографiчний метод передбачаi дослiдження подiй на основi свiдчень очевидцiв. Його використання можливе за умови, що зiбрана iнформацiя буде достатньою й панорамною.
У журналiстикознавствi переважають три напрями бiографiчних дослiджень: дослiдження соцiальних механiзмiв регулювання життя iндивiда, соцiальноi зумовленостi долi окремоi людини; реконструкцiя соцiального досвiду i його смислових структур, зокрема колективноi iсторичноi свiдомостi, субкультурних стильових форм.
Класифiкацiя. Для зясування звязкiв i закономiрностей розвитку дослiджуваних обiктiв використовуiться класифiкацiя, основним чинником якоi i групування, що даi змогу подiлити цiлiсну сукупнiсть обiктiв або даних на однорiднi групи так, щоб розходження всерединi групи були меншi, нiж мiж групами. При групуваннi важливо забезпечити однорiднiсть i порiвнюванiсть ознак, за якими здiйснюiться розподiл.
Класифiкацiя за певними ознаками й критерiями даi змогу виявити загальнi закономiрностi в рiзних явищах дiйсностi, окреслити можливi причинно-наслiдковi звязки мiж рiзнорiдними фактами. Саме класифiкацiя даi змогу побачити наявнiсть причинно-наслiдкових залежностей.
Типологiя - метод (результат) наукового пiзнання, систематизацii, класифiкацii (зокрема газет, журналiв, телерадiопрограм) на основi загальних для них ознак i властивостей. Цей метод зорiiнтований на пошук стiйких ознак i властивостей дослiджуваних обiктiв. Центральне поняття типологii - тип як модель, що вiдбиваi деякi iстотнi ознаки певноi кiлькостi явищ, але свiдомо iгноруi несуттiвi ознаки.
Типологiзацiя - виявлення подiбностi й розходження дослiджуваних соцiальних обiктiв чи явищ, пошук надiйних способiв iдентифiкацii iх, а також критерiiв групування в межах прийнятоi дослiдником моделi. РЗi результатом i видiлення певних типiв дослiджуваних обiктiв чи явищ. Типологiя вiдрiзняiться вiд класифiкацii: клас - це та чи iнша сукупнiсть реальних обiктiв, тодi як тип - деякий iдеальний обiкт, сконструйований дослiдником на основi поiднання ряду ознак.
Типологiчний аналiз передбачаi аналiз кожного видання на фонi вже iснуючих, розгляд дослiджуваного ЗМРЖ з погляду того, чи маi видання свою нiшу й наскiльки точно в неi вписуiться, наскiльки вiдповiдаi поточнiй масово-iнформацiйнiй ситуацii.
3 Методи аналiзу документальноi iнформацii.
Будь-яка iнформацiя, зафiксована в друкованому чи рукописному текстi, на фото- чи кiноплiвцi, на цифрових носiях тощо - документальна iнформацiя. У журналiстикознавствi поняття документацii вiдрiзняiться вiд загальновживаного (документи - матерiали офiцiйних органiв).
Класифiкацiя документiв. За способом фiксування iнформацii розрiзняють письмовi, статистичнi, iконографiчнi (кiно-, фотодокументи, картини тощо), фонетичнi (магнiтофоннi записи, грамплатiвки, CD-записи тощо), технiчнi (креслення, технiчна творчiсть). Розрiзняють цiльовi документи, тобто обранi самим дослiдником, та наявнi документи. За ступенем персонiфiкацii документи подiляються на особистi й безособовi. Особистi - це документи iндивiдуального облiку (листи, щоденники, заяви, медичнi картки, мемуарнi записи та iн.). Безособовi - статистичнi або iншi архiви, матерiали преси, протоколи зборiв тощо.
Залежно вiд статусу документи подiляються на офiцiйнi (протоколи, урядовi матерiали, постанови, заяви, комюнiке, стенограми офiцiйних засiдань, данi державноi та вiдомчоi статистики, архiви, звiтнiсть тощо) i неофiцiйнi (особистi документи, а також складенi приватними громадянами безособовi документи, наприклад, статистичнi узагальнення, виконанi якимсь дослiдником на основi власних спостережень).
За джерелом iнформацii документи подiляються на первиннi та вториннi. До