Органiзацiя i проведення соцiального страхування з тимчасовоi втрати працездатностi в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
? по краiнi досягла свого пiкового значення 10,8 млрд.грн. й охопила понад 75% сукупноi робочоi сили (див.рис.1). Частка заборгованостi iз заробiтноi плати у ВВП краiни перевищила 5% (див.таблиц1,7).
12
0
8
6
4
2
1999 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005
Заборованiсть iз зарплати, млрд. грн. (на початок року).
Кiлькiсть працiвникiв, яким не виплачено заробiтну плату, млн. чол.
Рисунок 1. Динамiка заборгованостi iз заробiтноi плати та кiлькостi працiвникiв, яким вона не виплачувалась в 1997-2004 рр.
Часткова заборгованiсть iз заробiтноi плати у ВВП краiни
Таблиця 1.7
19971998199920002001200220032004ВВП, млрд. грн.93,3102,5130,4170,0204,2225,8267,3345,9Заборгованiсть iз з/п, % до ВВП5,145,534,912,91,31,130,832,3
Причини такого масштабного знецiнення робочоi сили тодi пояснювалися глибокою економiчною кризою та гiперiнфляцiiю" в перiод 1991-1997 рокiв. Цей перший перiод реформування оплати працi можемо охарактеризувати як перiод невиправданих очiкувань, iлюзiй та глибоких розчарувань.
Другий етап реформування оплати працi ми повязуiмо з стабiлiзацiiю економiки наприкiнцi 90-х рокiв минулого столiття та ii виходом на траiкторiю стiйкого економiчного зростання з 2000-го року. Знову постало питання про продовження реформування оплати працi в краiнi в нових умовах. За участю науковцiв, фахiвцiв, профспiлок i роботодавцiв у 2000 роцi була розроблена i Указом Президента Украiни схвалена Концепцiя дальшого реформування оплати працi в Украiнi. Йшлося насамперед про здiйснення переходу вiд визначення заробiтноi плати як частки доходу пiдприiмства до заробiтноi плати як цiни робочоi сили, що формуiться на ринку працi i i зовнiшнiм фактором для пiдприiмства; вiдновлення частки оплати працi у ВВП до 55% рiвня 1990 року; поетапного наближення державноi гарантii мiнiмальноi заробiтноi плати до рiвня прожиткового мiнiмуму як нового соцiального стандарту, введеного у 2000 р. на замiну межi малозабезпеченостi, що застосовувалась з 1995 року, й загалом суттiвого пiдвищення рiвня трудових доходiв.
Не вдаючись в детальний аналiз зробленого, зазначимо лише, що бiльшiсть iз задекларованих в Концепцii положень досi не реалiзовано, а соцiальне становище найманих працiвникiв мало в чому змiнилося майже кожний пятий з них i бiдним, а частка населення iз середньодушовими доходами, нижчими вiд прожиткового мiнiмуму, перевищуi 70%. Водночас продовжуi спостерiгатись стiйка прогресуюча поляризацiя доходiв населення. Поряд з ганебною масовою бiднiстю кiлькiсть осiб мiльйонерiв та розмiри iх капiталiв щорiчно подвожуються, у 2004 р. в Украiнi вперше зявилися мiльярдери. За даними американського фiнансового журналу Forbes на початку 2005 року iх було троi: Р.Ахметов, В.Пiнчук, С.Тарута (тАЬИнвестгазетатАЭ №11 вiд 15.03.2005р.)
Як було зазначено у виступi заступника директора НДРЖ працi i зайнятостi населення Мiнiстерства працi i соцiальноi полiтики М.С.Шаповала на засiданнi Круглого столу на тему тАЬРеформа заробiтноi плати в Украiнi стрибок через соцiальну прiрвутАЭ, що вiдбувся в Киiвi 27 сiчня 2005 р. за пiдтримки Фонду РДвразiя та Украiнського Центру економiчних i полiтичних дослiджень iменi О.Разумкова, причини такого становища не економiчнi, а полiтичнi[10].
Ми подiляiмо думку, що фактичне заниження цiни працi на цьому етапi реформ не мало обiктивного економiчного пiдгрунтя, а i наслiдком слабкоi соцiальноi полiтики, вiдсутностi системних заходiв щодо формування соцiально-орiiнтованоi ринковоi економiки та розбудови соцiальноi держави, до чого зобовязуi Конституцiя Украiни з 1996 року.
Розподiльчi процеси валовоi доданоi вартостi на тАЬпрацютАЭ i тАЬкапiталтАЭ, поглиблення майнового розшарування i поляризацii доходiв населення свiдчать скорiш про те, що в Украiнi мало мiiе становлення моделi олiгархiчного капiталiзму, де первiсне накопичення капiталу вiдбуваiться переважно за рахунок корумпованого привласнення державноi власностi, поширення тiньовоi економiки та примусового вiдчуження частки необхiдного продукту у найманих працiвникiв. На це вказуi, зокрема, iснуюча впродовж останнiх 10 рокiв заборгованiсть iз заробiтноi плати ( див. рис.1) та практично незмiннi масштаби бiдностi в краiнi (табл.1,8) Навiть в умовах стiйкого економiчного зростання в перiод 2000-2004 рр. встановлений державою рiвень мiнiмальноi заробiтноi плати жодного разу не перевищив межi бiдностi i становив лише 0,4-0,6 величини прожиткового мiнiмуму.
Динамiка показникiв бiдностi
Таблиця 1.8
РiкМежа бiдностi (грн.)Рiвень бiдностiГлибина бiдностi199912627,823,3200015626,423,8200117527,225,0200219227,223,9200322026,622,9200425928,125,5
Зростання влади з бiзнесом значно ослабило позицii третьоi сторони соцiального дiалогу профспiлок як захисникiв трудящих. Такi iх законодавчi iнiцiативи як визначення заробiтноi плати першочерговим платежем для роботодавця, у тому числi у разi банкрутства пiдприiмства; посилення економiчноi вiдповiдальностi бiзнесу за затримку виплати заробiтноi плати; встановлення гарантii мiнiмальноi заробiтноi плати на рiвнi прожиткового мiнiмуму не знайшли пiдтримки у влади. А вiд встановлення iдиноi 13-ти процентноi ставки оподаткування доходiв виграли в основному високодохiднi категорii громадян. Водночас втрати бюджету вiд зниження ставки цього податку становили у 2004 роцi на рiвнi 1 1,5% вiд ВВП, надходження скоротились у 16 регiонах краiни, що теж негативно вплинуло на реалiзацiю соцiальних програм[10].
Порiвняння фактичних значень показникiв, що застосовуються для вимiру соцiаль?/p>